Постанова № 34219574, 17.10.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2013 р. Справа № 917/1216/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників сторін:

позивача - Вардамацька О.О. (довіреність № 1117/257 від 10.12.2012)

відповідача - Омельченко М.А. (довіреність № 01-15/80-1 від 20.08.2013)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", м. Полтава (вх. № 2594С/3-11) на рішення господарського суду Полтавської області від 09.07.13 р. у справі № 917/1216/13

за позовом ТОВ "Кліносол Трейдінг Компані", м. Київ

до ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", м. Полтава

про стягнення 2208352,72 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Кліносол Трейдінг Компані", м. Київ, звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою про стягнення з відповідача, ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", м. Полтава, заборгованості за переданий товар в розмірі 2 208 352,72 грн. за договором поставки № 16/10-08/02 від 16.10.2008 року, з яких: 2 037 654,80 грн. - основна заборгованість; 47 165,55 грн. - сума інфляційного збільшення заборгованості за весь час прострочення; 123 532,37 грн. - три відсотки річних, посилаючись на невиконання відповідачем в повному обсязі зобов'язань щодо оплати товару у визначений договором строк.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 09.07.2013 р. по справі № 917/1216/13 (суддя Пушко І.І.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", м. Полтава на користь ТОВ "Кліносол Трейдінг Компані", м. Київ - 2 037 654,80 грн. боргу, 47 165,55 грн. інфляційних втрат; 123 532,37 грн. - 3% річних, 44167,05 грн. витрат по сплаті судовому збору.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

В обґрунтування викладених вимог відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. При цьому зазначає про недоведеність здійснення поставок саме на підставі спірного договору, а також відсутність доказів, які б свідчили про передачу позивачем пакету товаросупровідних документів визначених п. 5.1 договору, в зв'язку з чим вважає, що строк оплати за поставлену продукцію не розпочався. Крім того, відповідач посилається на відсутність доказів отримання товару саме відповідачем.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому з наведеними відповідачем доводами не погоджується, вважає їх безпідставними, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін. При цьому позивач зазначає, що поставка товару була здійснена позивачем на виконання умов договору № 16/10-08/12 від 16.10.2008 р., про що свідчать видаткові накладні, податкові накладні та Специфікації №№ 1-7 до договору. Також, позивач вказує на те, що відповідач частково сплативши вартість товару з призначенням платежу «за договором № 16/10-08/12 від 16.10.2008 р.», чим фактично підтвердив, що оплачує товари, які були ним отримані за даним договором. Позивач зазначає, що поставка товару була здійснена у відповідності до норм чинного законодавства та договірних зобов'язань, товар був прийнятий відповідачем без повернень, а отже вважає, що у відповідача виник обов'язок оплатити товар на дату поставки відповідної партії товару.

В судовому засіданні 09.09.2013 року оголошено перерву до 11:30 год. 14.10.2013 року.

10.10.2013 року позивач надав додаткові пояснення по справі разом з документальним обґрунтуванням на підтвердження ідентичності та відповідності поставленого товару за видатковими накладними найменуванню, кількості та ціні товару, зазначеного в Специфікаціях до договору.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та Дочірнім підприємством "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі начальника філії "Автодорсервіс" був укладений договір поставки №16/10-08/02 від 16.10.2008 р., відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов'язався виготовити та передати покупцю (ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Автодорсервіс") фарбу для розмітки доріг, фарбу емаль ПФ-115, склокульки, розчинник та розчинник, а покупець - прийняти та своєчасно оплатити товар (п. 1.1. договору).

У зв'язку з ліквідацією покупця шляхом приєднання до філії "Полтавський райавтодор" Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", 20.04.2011 року між позивачем та Дочірнім підприємством "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії" Полтавський райавтодор" була укладена Угода №1 про зміну сторони в зобов'язанні (а.с. 15). Таким чином, сторонами договору є позивач та відповідач по справі.

З матеріалів справи також вбачається, що на виконання п. 1.2 договору сторони підписали специфікації №№ 1-7 до договору (а.с.16-22).

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі договору та специфікацій позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 3 103 525,16 грн. з ПДВ в порядку, передбаченому договором, що підтверджується накладними на реалізацію товарно-матеріальних цінностей, довіреностями на одержання товарно-матеріальних цінностей.

Однак, відповідач оплату товару у відповідності з п. 6.2 договору у повному обсязі не здійснив, в зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 2037654,80 грн., яка на час звернення позивача до господарського суду відповідачем не сплачена. Актами звіряння розрахунків №425 від 25.04.2012 р. та №424 від 25.04.2012 р. (а.с. 54-55) сторони підтвердили вказану суму заборгованості станом на 25.04.2012 року.

За таких обставин, у відповідності з вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем товару та його отримання відповідачем, останній не надав доказів належного виконання взятих на себе зобов'язань щодо повної оплати поставленого товару або обґрунтованих заперечень проти позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 2037654,80 грн. за отриманий ним товар.

Також, зважаючи на те, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання, керуючись ст. 625 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних в розмірі 47165,55 грн. та 3% річних в сумі 123532,37 грн.

Повторно переглядаючи справу, здійснивши оцінку обставинам справи та правомірності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права до даних правовідносин, колегія суддів встановила наступне.

За своєю суттю між сторонами склалися відносини з поставки товару за договором № 16/10-08/02 від 16.10.2008.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що одна сторона - постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму, що кореспондується з положеннями ст. 712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з п. 1.2 договору асортимент, кількість та ціна на товар, що відвантажується за цим договором встановлюється у специфікаціях, які є його невід'ємною частиною.

Так, матеріали справи свідчать про те, що сторонами було підписано наступні специфікації: №1 від 16.07.2010 р. - додаток № 1 до договору; №2 від 16.08.2010 р. - додаток № 2 до договору; №3 від 30.08.2010 р. - додаток № 3 до договору; №4 від 27.05.2011 р. - додаток № 4 до договору; №5 від 31.08.2011 р. - додаток № 5 до договору; №6 від 01.12.2011 р. - додаток № 6 до договору; та №7 від 01.12.2011 р. - додаток № 7 до договору.

В даних специфікаціях визначено асортимент, кількість та ціна на товар, що відвантажується за договором № 16/10-08/02 від 16.10.2008.

Згідно з п. 4.1 договору постачальник відвантажує товар на протязі строку дії даного договору партіями, згідно замовлень покупця. Датою відвантаження товару вважається дата, що вказана у накладній (п. 4.4).

Відповідно до п. 5.1 при передачі товару постачальник зобов'язаний надати покупцеві наступні документи: рахунок-фактуру; накладну на товар; посвідчення якості; податкову накладну.

Здійснив аналіз наявних матеріалів справи, колегія суддів встановила, що в рамках укладеного між сторонами договору № 16/10-08/02 від 16.10.2008 позивачем поставлено, а відповідачем отримано продукцію на загальну суму 3103526,16 грн., що підтверджується копіями накладних на реалізацію ТМЦ №492 від 16.07.2010 р., №524 від 12.08.20110р, №540 від 30.08.2010 р., №586 від 30.05.2011 р., № 598 від 31.08.2011 р., №604 від 01.12.2011 р. та №605 від 01.12.2011 р. (а.с. 26-31, т. 1), а також копіями довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей №296 від 16.07.2010 р., № 328 від 12.08.2010 р., № 346 від 27.08.2010р., №172 від 30.05.2011 р., №449 від 31.08.2011 р, №629 від 01.12.2011 р. (а.с. 32-37, т. 1),

Дослідивши вказані документи, колегія суддів вважає, що вони повністю відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять обов'язкові реквізити первинних документів, зокрема: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис та прізвище, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому наведені відповідачем доводи про те, що вказані накладні не містять посилання на договір № 16/10-08/02 від 16.10.2008, є безпідставними, оскільки даний реквізит не є обов'язковим, що повинен бути зазначений в видатковій накладній, положеннями договору також не встановлено яких-небудь додаткових особливих реквізитів супровідних документів, що видаються на виконання умов договору.

До того ж, перелік товару його кількість та ціна, що зазначені у видаткових накладних повністю відповідає найменуванню, кількості та вартості товару, що міститься в Специфікаціях до договору, які підписані повноваженими представниками сторін та які є додатками до договору.

Також, позивачем до матеріалів справи надані належним чином засвідчені копії рахунків-фактури за товар (а.с. 38-44), а саме: рахунок №98 від 16.07.2010 р., рахунок № 126 від 12.08.2010 р., рахунок №143 від 30.08.2010 р., рахунок №13 від 27.05.2011 р., рахунок №0000025 від 31.08.2011 р., рахунок №0000031 від 01.12.2011 р. та рахунок №0000032 від 01.12.2011 р.

При цьому, номери та дати рахунків-фактур містяться в видаткових накладних, які були підписані представником відповідача за довіреністю.

За таких обставин, посилання відповідача на існування між сторонами інших договірних відносин не спростовує встановлений господарським судом факт поставки товару та його отримання відповідачем за видатковими накладними № 492 від 16.07.2010 р., № 524 від 12.08.20110р, № 540 від 30.08.2010 р., № 586 від 30.05.2011 р., № 598 від 31.08.2011 р., № 604 від 01.12.2011 р. та № 605 від 01.12.2011 р. саме за договором № 16/10-08/02 від 16.10.2008, що підтверджується наявними у справі доказами.

З розрахунку суми основного боргу вбачається, що з поставлених 7 партій товару, відповідач розрахувався: повністю за поставку партії товару від 12.08.2010 р. та частково за поставки партій товару від 16.07.2010 р.: сплачено 350 640,81 грн. (борг: 581739,560 - 350640,81= 231098,75 грн.), від 30.08.2010 сплачено 100 000,00 грн. (борг: 610 299,54 -100000,00 = 510299,54 грн.), інші партії товару є повністю несплаченими відповідачем.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на те, що строк оплати за поставлену продукцію не розпочався в зв'язку з відсутністю доказів, які б свідчили про передачу позивачем пакету товаросупровідних документів визначених п. 5.1 договору, оскільки договором та діючим законодавством не передбачена відмова від оплати товару з підстав надання документів не в повному обсязі.

Відповідно до ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання; якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Однак, відповідач не встановлював строку для передання документів, не відмовлявся від договору. Докази звернення до позивача з відповідними письмовими претензіями щодо відсутності документів, які зазначені в п. 5.1 договору, або доказів звернення до позивача з листами щодо повернення отриманої відповідачем продукції в матеріалах справи відсутні і таких доказів до суду не надано.

Також, п.6.2 договору не пов'язує порядок обчислення строку оплати з моментом передачі документів, визначених в п.5.1.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 664 ЦК обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Інший момент виконання подавцем обов'язку передати товар договором не визначений.

Крім того судом приймається до уваги, що в усіх накладних міститься посилання на рахунок-фактуру. Позивачем також надані докази направлення відповідних рахунків-фактур відповідачу поштою.

Копії сертифікатів якості на товар, який передавався відповідачу, надані позивачем та залучені до матеріалів справи (а.с. 79,81-82, т. 1).

Відповідно до п.5.2 договору товар приймається по якості відповідно до посвідчення якості, по кількості відповідно до товаросупроводжувальних документів.

Відповідач також не надав доказів звернення до позивача з претензією по якості, товар був фактично прийнятий відповідачем, що свідчить про виконання позивачем обов'язку надати документи, що посвідчують якість товару.

Посилання відповідача на відсутність доказів отримання товару уповноваженим особам відповідача спростовується довіреностями на одержання товару, підписаними керівником та головним бухгалтером філії, підпис яких засвідчений печаткою. Відповідачем не надано суду будь-яких доказів, які б свідчили про факт підписання довіреностей особами, які не мали на це відповідних повноважень. Відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про викрадення печатки філії або про вибуття її із розпорядження керівника поза його волею.

Зазначені обставини свідчать про узгодження дій по видачі довіреностей уповноваженою особою - керівником філії.

При цьому, відповідач жодним чином не заперечує самого факту отримання товару, що підтверджується не тільки довіреностями, а перш за все видатковими накладними, що містять інформацію про кожну партію поставленого товару, які також підписані відповідачем та скріплені печаткою.

Крім того, відповідач частково оплатив товар, отриманий ним за договором. При цьому, в призначенні платежу вказано рахунок № 126 від 12.08.2010 р. та рахунок № 143 від 30.08.2010 р. за договором 16/10-08/02 від 16.10.2008 р. Отже, здійснивши оплату, відповідач підтвердив, що сплачує товари, які були ним отримані за вказаним договором.

Як зазначено Вищим господарським судом України в інформаційному листі від 17.07.2012 р. за № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального права», підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Згідно з розділом 6 "Порядок розрахунків" покупець здійснює оплату партії товару, що відвантажується за даним договором, в безготівковому порядку шляхом перерахування його вартості на поточний банківський рахунок постачальника на підставі його рахунків. Умова оплати кожної партії - відстрочка платежу 30 календарних днів.

Таким чином, твердження відповідача про відсутність у нього обов'язку з оплати отриманого товару не мають належного документального та матеріального обґрунтування, в зв'язку з чим відхиляються колегією суддів, як безпідставні.

Оскільки факт поставки та отримання відповідачем товару за видатковими накладними на умовах договору №16/10-08/02 від 16.10.2008 є доведеним та підтвердженим належними доказами - видатковими накладними, довіреностями, іншими матеріалами справи, тому у відповідача виникло зобов'язання по оплаті отриманого товару, в зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2037654,80 грн. боргу є обґрунтованими та такими, що правомірно визнані судом першої інстанції такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів також вважає, що суд першої інстанції на підставі ст. 625 ЦК України обґрунтовано визначився про наявність правових підстав для стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних за визначений позивачем період в зв'язку з прострочкою виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати отриманого товару.

Разом з цим, здійснивши перерахування суми інфляційних та 3% річних, колегія суддів дійшла до висновку, що стягненню з відповідача підлягає сума інфляційних в розмірі 47165,55 грн. та сума 3% річних в розмірі 123364,89 грн.

В зв'язку з чим рішення господарського суду в частині стягнення з відповідача 167,48 грн. - 3% річних підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін, оскільки господарський суд Полтавської області дав належну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", м. Суми задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 09.07.2013 року по справі № 917/1216/13 в частині стягнення 3% річних в сумі 167,48 грн. скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 16 жовтня 2013 року.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.