Постанова № 34219571, 07.10.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 07» жовтня 2013 р. Справа №920/777/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Білоусова Я.О., суддя Шевель О.В.,

при секретарі Лисокобилка А.Ю.,

за участю представників:

позивача - не з'явився;

відповідача - Кучмій Н.Б., за довіреністю №243 від 22.08.2013 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепловодпостач», м.Конотоп (вх.№2312С/2-7) на рішення господарського суду Сумської області від 17.06.2013 року по справі №920/777/13,

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепловодпостач», м.Конотоп,

про стягнення 690547,83 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 17.06.2013 року по справі №920/777/13 (суддя Миропольський С.О.) позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепловодпостач» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» суму основного боргу 622162,59 грн., пеню у розмірі 47901,64 грн., три відсотки річних у розмірі 17992,46 грн., а також інфляційні втрати в розмірі 2491,14 грн., а також 13810 грн. 96 коп. витрат по оплаті судового збору.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Тепловодпостач», з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 17.06.2013 року по справі №920/777/13 в частині стягнення пені, трьох відсотків річних, інфляційних збитків, а також в частині сплати судового збору і прийняти нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ «НАК «Нафтогаз України».

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт наголошує на збитковості підприємств теплоенергетики через особливі умови Методики визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для населення, затвердженого Наказом №288 Міністерства палива та енергетики. Через даний наказ, як вказує відповідач, комунальні підприємства, постачаючи природний газ для потреб населення, несуть значні збитки.

Апелянт звертає увагу суду на відсутність правових підстав для нарахування населенню пені за несвоєчасну сплату за житлово-комунальні послуги, що також дає підстави дійти висновку про відсутність правових підстав для нарахування пені ТОВ «Тепловодпостач», яке здійснює постачання теплової енергії населенню - 79,4%, а бюджетним організаціям і іншим дрібним споживачам лише 20,6%.

При цьому, на думку апелянта, суд першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення не врахував положень ст. 625 Цивільного кодексу України, постанови Вищого господарського суду України від 05.04.2011 року №23/466 та рекомендацій постанови ВСУ №62-97р від 03.04.1997 року, а саме не дослідив того факту, що мала місце дефляція.

Крім того, скаржник вказує на порушення місцевим господарським судом при розгляді справи приписів ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, що полягає у неналежному повідомлені сторони про судовий розгляд справи та на позбавлення його можливості давати свої пояснення у судовому засіданні.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 31.07.2013 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепловодпостач» прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 31.07.2013 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепловодпостач» прийнято до провадження та призначено до розгляду.

20.08.2013 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№7099), в якому просить залишити рішення господарського суду Сумської області від 17.06.2013 року по справі №920/777/13 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В обґрунтування своєї позиції по справі позивач зазначає, що доводи апелянта не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, адже враховуючи приписи Господарського кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання за будь-яких обставин. Щодо стягнення інфляційних втрат позивач вказує, що вони були нараховані з дотриманням вимог законодавства та у місяці у які відбувалися інфляційні процеси. 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і нараховуються незалежно від вини боржника, а відповідач (апелянт у справі) не надав належних обґрунтувань вимоги про відмову у стягненні 3% річних.

Ухвалою суду від 16.09.2013 року розгляд справи було відкладено з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного дослідження обставин справи, у зв'язку із нез'явленням у судове засідання представника позивача та необхідністю надання сторонами додаткових документів, які мають суттєве значення для розгляду справи.

07.10.2013 року представник відповідача надав через канцелярію суду додаткові документи (вх.№9499), які долучені до матеріалів справи. Крім того, представник відповідача надав заяву про уточнення вимог апеляційної скарги, в якій просить задовольнити апеляційну скаргу ТОВ «Тепловодпостач». Скасувати рішення господарського суду Сумської області по справі №920/777/13 від 17.06.2013 року в частині стягнення пені, трьох відсотків річних, інфляційних збитків та прийняти нове судове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги ПАТ «НАК «Нафтогаз України», а саме: зменшити розмір пені на 75% і відмовити у стягненні інфляційних втрат та 3% річних.

Представник позивача - ПАТ «НАК «Нафтогаз України» у судове засідання Харківського апеляційного господарського суду не з'явився, про причини неявки суд не сповістив, про час та місце судового засідання був належним чином повідомлений. У відповідності до штампу вихідної кореспонденції Харківського апеляційного господарського суду (вих.№013696) ухвала про відкладення розгляду апеляційної скарги була направлена 16.09.2013 року у кількості двох примірників, що підтверджує належне надіслання копій процесуальних документів - ухвали про відкладення розгляду справи на 07.10.2013 року учасникам судового процесу.

Враховуючи, що наявних в справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, зважаючи на те, що ухвала суду про відкладення розгляду справи направлялась сторонам, а також на те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представника позивача.

У судовому засіданні 07.10.2013 року представник відповідача пояснив, що підтримує доводи та вимоги апеляційної скарги з урахуванням уточнень до неї у повному обсязі та просить її задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноваженого представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 07.03.2012 року між ПАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» (постачальник) та ТОВ «Тепловодпостач» (відповідач у справі, споживач) було укладено договір №20-107/ТКЕ/Н/РО на постачання природного газу за регульованим тарифом, а саме на постачання природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями.

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник постачає природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача (суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих (в обсягах природного газу, який використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями), а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на та умовах передбачених договором.

Розділом 4 договору №20-107/ТКЕ/Н/РО від 07.03.2012 року передбачено порядок визначення вартості послуг за договором та порядок розрахунків.

Пунктом 4.6. договору передбачено, що оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати вартості договірного обсягу постачання відповідно до додатка 2 до договору протягом місяця постачання в наступному порядку: 35% від вартості заявлених обсягів - до 10 числа місяця поставки; 35% від вартості заявлених обсягів - до 20 числа місяця поставки; 30% від вартості заявлених обсягів - до останнього банківського дня місяця постачання газу.

Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5 (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим.

У разі збільшення підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду споживач здійснює оплату додатково заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу в установленому договором порядку.

Строк дії договору передбачений пунктом 10.1 договору, а саме набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк по 31.12.2012 року.

Договір підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками.

30.08.2012 року між ПАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» та ТОВ «Тепловодпостач» укладено додаткову угоду №2 до договору №20-107/ТКЕ/Н/РО від 07.03.2012 року яким узгоджено вважати вищевказаний договір таким, що припинив дію в частині передачі природного газу з 01.09.2012 року.

Відповідно до ч.1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

ПАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» належним чином та у повному обсязі виконало свої договірні зобов'язання та на підставі договору від 07.03.2012 року передало у березні-квітні 2012 року, а споживач отримав природний газ на загальну суму 698064,16 грн.

Факт приймання-передачі газу підтверджується: актом приймання-передачі обсягів природного газу від 31.03.2012 року у обсязі 421,610 т.м.куб.; актом приймання-передачі обсягів природного газу від 24.04.2012 року у обсязі 111,589 т.м.куб.; рахунком №2416/20.107/ТКЕ/Н/РО від 31.03.2012 року на суму 551971,82 грн.; рахунком №2583/20.107/ТКЕ/Н/РО від 24.04.2012 року на суму 146092,34 грн.

Таким чином, ПАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» передано відповідачу природний газ на загальну суму 698064,16 грн.

Відповідач частково виконав зобов'язання з оплати поставленого природного газу, перерахувавши на рахунок ПАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» грошові кошти в розмірі 75901,57 грн., що підтверджується довідкою про операції, довідкою про сальдо та актом звіряння розрахунків станом на 30.11.2012 року. Отже, сума основної заборгованості складає 622162,59 грн.

27.12.2012 року ПАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» та Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» уклали договір №14/7368/12 про відступлення права вимоги.

Згідно п.1.1. ПАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» (первісний кредитор) передає, а Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (новий кредитор) приймає на себе право вимоги до боржника первісного кредитора ТОВ «Тепловодпостач» за договором на постачання природного газу №20-107/ТКЕ/Н/РО від 07.03.2012 року у сумі 622162,59 грн.

Відповідно до п. 2.2. договору право вимоги вважається переданим після фактичної передачі документів, зазначених в п. 2.1. договору. Передача документів оформлюється актом приймання-передачі з зазначенням переліку переданих документів.

В матеріалах справи міститься копія акту приймання-передачі документів від 29.12.2012 року, який засвідчує приймання-передачу документів, зазначених в п. 2.1. договору про відступлення права вимоги.

Таким чином, право вимоги первісного кредитора до відповідача вважається переданим позивачеві 29.12.2012 року.

У відповідності з п. 2.3. договору про відступлення права вимоги та ст. 516 Цивільного кодексу України, відповідача було належним чином повідомлено про відступлення права вимоги, що підтверджується листом-повідомленням ПАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» від 02.01.2013 року №30/05.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Стаття 514 Цивільного кодексу України встановлює, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» було направлено вимогу про виконання грошового зобов'язання у зв'язку із заміною кредитора на адресу ТОВ «Тепловодпостач» від 14.01.2013 року №26/2-5-13, котра не була виконана відповідачем.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як визначено у статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, що оскільки, відповідач неналежно виконав взяті на себе зобов'язання за договором №20-107/ТКЕ/Н/РО від 07.03.2012 року і не надав доказів сплати боргу в сумі 622162,59 грн., то позовні вимоги в частині стягнення 622162,59 грн. є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6.2.2. договору №20-107/ТКЕ/Н/РО від 07.03.2012 року визначено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно п. 1.2. договору №14/7368/12 від 27.12.2012 року крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в п.1.1. договору, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що, оскільки, відповідачем порушені строки щодо своєчасної оплати за договором №20-107/ТКЕ/Н/РО від 07.03.2012 року, то він повинен нести відповідальність, передбачену умовами договору (п.6.2.2. договору) у вигляді сплати пені, згідно розрахунку позивача, який знаходиться в матеріалах справи становить 47901,64 грн. При цьому, колегія суддів зазначає, що розрахунок пені, який було надано до суду першої інстанції та міститься в матеріалах справи перевірено та встановлено, що він відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, у зв'язку із простроченням виконання у визначенні строки відповідачем свого зобов'язання щодо сплати за поставлений природний газ позивачем нараховані та заявлені до стягнення 3% річних за весь період прострочення в сумі 17992,46 грн. та інфляційні втрати за період з 16.11.2012 року по 15.01.2013 року у розмірі 2491,14 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних в сумі 17992,46 грн., колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що вони не суперечать нормам чинного законодавства та підлягають стягненню з відповідача у повній мірі.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

У пункті 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 року «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» зазначено, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції ( індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т.п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 року №265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»).

Нарахування індексу інфляції у розумінні 625 Цивільного кодексу України відбувається за весь час прострочення без обмежень певним вибірковим періодом. Цією нормою передбачено підрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення. І якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю, і може мати при цьому економічну назву «дефляція», то це не змінює її правову природу. Є цілком неприпустимим при розрахунку пропуск жодного місяця, бо при цьому руйнувався би весь ланцюг розрахунків. Державні органи статистики щорічно встановлюють загальний індекс інфляції в цілому за минулий рік з обов'язковим урахуванням інфляції за всі без виключення місяці, в яких індекс інфляції був як більше, так і менше одиниці.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Отже, якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Як свідчать надані до позову розрахунку, позивач проводить розрахунок інфляційних за період з листопада 2012 року по січень 2013 року (тобто, за період, коли індекс інфляції дорівнював або становив більше 100%).

В той же час, з позовом ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернувся до господарського суду у травні 2013 року, а прострочення платежу розпочалося з квітня 2012 року.

Як свідчать офіційні повідомленням Державної служби статистики України, індекси споживчих цін (індекси інфляції) у травні, червні та серпні 2012 року становили 99,7%, у липні 2012 року - 99,8%, у листопаді 2012 року - 99,9%, а у лютому 2013 року - 99,9%, які не були враховані позивачем.

Проведений судом розрахунок суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (квітень 2012 року - травень 2013 року, тобто на час звернення з позовом до суду), свідчить про відсутність збільшення суми боргу з урахуванням інфляції, а відповідно відсутність збитків у позивача від інфляційних процесів.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 2491,14 грн. інфляційних є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо вимог апелянта зменшити розмір стягуваної пені в порядку ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право господарського суду у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання передбачено і п.3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до абз. 1 п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 року вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

ТОВ «Тепловодпостач» наголошує на збитковості підприємства теплоенергетики через особливі умови Методики визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для населення, затвердженого наказом №288 Міністерства палива та енергетики. Через даний наказ, наголошує відповідач, комунальні підприємства, постачаючи природний газ для потреб населення, несуть значні збитки. Тепловою енергією, виготовленою ТОВ «Тепловодпостач», забезпечуються різні категорії споживачів, а саме: населення, бюджетні організації та підприємства міста Конотоп. У відсотковому значенні населенню поставлено теплової енергії у 2012 році - 79,4%, а бюджетним і іншим дрібним споживачам лише 20,6%. ТОВ «Тепловодпостач» є підприємством, яке виробляє теплову енергію в основному для потреб населення, яке несвоєчасно сплачує за житлово-комунальні послуги, однак у відповідача відсутні правові підстави для нарахування пені.

В обґрунтування своєї позиції, щодо зменшення розміру стягуваної пені в порядку ст. 83 Господарського процесуального кодексу України відповідач надав до матеріалів справи фінансові звіти за 2012 рік та за перше півріччя 2013 року, довідки з банківських установ про залишок коштів на рахунках підприємства, а також довідку з Відділу державної виконавчої служби Конотопського міськрайонного управління юстиції, щодо виконавчих проваджень про стягнення на користь відповідача з населення сум заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Колегія суддів, приймаючи до уваги ступінь виконання зобов'язання відповідачем, враховуючи співрозмірність пред'явленої до стягнення санкції з можливими негативними наслідками від порушення зобов'язання, дійшла висновку про задоволення заяви відповідача та зменшення розміру заявленої до стягнення пені, однак не на 75%, а на 50%. При цьому, суд апеляційної інстанції перевіривши розрахунок суми пені, що підлягає до стягнення, встановив її розмір - 23950,82 грн.

Виходячи зі змісту ст. ст. 32, 34, 43, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює обставини справи у відповідності до свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності та приймає рішення за результатами оцінки всіх доказів, які були визнані судом як належні та допустимі.

На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги відповідача та відповідно про часткове скасування рішення господарського суду Сумської області від 17.06.2013 року у справі №920/777/13 в частині стягнення інфляційних втрат та пені і прийняття.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті рішення господарським судом Сумської області від 17.06.2013 року по справі №920/777/13 про стягнення інфляційних втрат у розмірі 2491,14 грн. та пені у розмірі 47901,64 грн. неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, тому вказане рішення суду в зазначеній частині підлягає скасуванню з прийняття нового рішення, а апеляційна скарга відповідача частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 49, 91, 101, п. 2 ст. 103, п. 1, п. 4 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепловодпостач» задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 17.06.2013 року у справі №920/777/13 в частині задоволення позову про стягнення 2491,14 грн. інфляційних витрат та 47901,64 грн. пені скасувати та прийняти в цій частині нове судове рішення.

Відмовити Публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» в задоволенні позовних вимог про стягнення 2491,14 грн. інфляційних витрат.

Задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепловодпостач» про зменшення розміру стягуваної пені на 50% та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепловодпостач» (41600, Сумська область, м.Конотоп, вул.Вирівська, 60; ід.код 31589837) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 6; ід.код 20077720) пеню у розмірі 23950,82 грн.

В іншій частині рішення господарського суду Сумської області від 17.06.2013 року у справі №920/777/13 залишити без змін.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 07 жовтня 2013 року.

Головуючий суддя Хачатрян В.С.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Шевель О.В.