Рішення № 34219474, 07.10.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2013 р.Справа № 922/3574/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Яровому А.С.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світенергопром", м. Чугуїв до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТА", м. Харків про стягнення 44 018,57 грн. за участю представників:

позивача - Головінов Ю.І., довіреність №04/09 від 04.09.2013 р.

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Світенергопром", м. Чугуїв (позивач) звернулося до господарського суду із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТА", м. Харків (відповідача) 40 349,82 грн. основного боргу, 703,84 грн. 3% річних, 40,23 грн. інфляційних втрат та 3 446,36 грн. пені, посилаючись на неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань за договором поставки №14/09-1 від 14.09.2012 р. Позивач також просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 720,50 грн.

04.10.2013 р. позивач подав до суду заяву про уточнення позовних вимог та розрахунок ціни позову (вх.№36803), в якому просить суд стягнути з відповідача 40 349,82 грн. основного боргу, 604,24 грн. 3% річних, 80,66 грн. інфляційних втрат та 2 983,85 грн. пені, всього: 44 018,57 грн.

Представник позивача у судовому засіданні просить суд стягнути з відповідача 40 349,82 грн. основного боргу, 604,24 грн. 3% річних, 80,66 грн. інфляційних втрат та 2 983,85 грн. пені.

Проаналізувавши зміст поданої позивачем заяви про уточнення позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що вона за своєю правовою природою є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Враховуючи приписи ст. 22 Господарського кодексу України, яка наділяє позивача правом зменшити розмір позовних вимог до прийняття рішення по суті спору, а також те, що такі дії позивача не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд прийняв дану заяву до розгляду.

При цьому предметом позову є заборгованість відповідача у зменшеному розмірі (40 349,82 грн. основного боргу, 604,24 грн. 3% річних, 80,66 грн. інфляційних втрат та 2 983,85 грн. пені, всього: 44 018,57 грн.).

Відповідач про дату, час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, в судові засідання 10.09.2013 р., 24.09.2013 р. та 07.10.2013 р. свого повноважного представника не направив, про причини неявки суду не повідомив, витребуваних судом документів до суду не надав.

Враховуючи те, що судом вжито всіх передбачених законом заходів для належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до вимог ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані позивачем докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

14 вересня 2012 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № 14/09-1 (далі - договір), за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача, а відповідач прийняти та оплатити відходи чорних металів - метали чорні вторинні за видами і підвидами, передбачені ДСТУ 4121-2002, брухт і відходи кольорових металів і сплавів, передбачені ДСТУ 3211-95 (ГОСТ 1639-93) (надалі - товар).

Відповідно до п.3.1. договору поставка товару здійснюється на умовах, зазначених у Специфікації до договору. Кожна партія товару передається на підставі Акту приймання металі чорних (вторинних) або Акту прийняття брухту і відходів кольорових металів (надалі - Акт приймання). Також можлива передача товару від позивача до відповідача на підставі накладної.

Згідно з п. 3.8. договору датою поставки, у разі постачання автомобільним транспортом, вважається дата оформлення Акту приймання (або накладної).

Відповідно до п.3.9. договору датою переходу права власності від позивача до відповідача є дата поставки товару, відповідно до умов п. 3.8. цього договору.

Згідно з п. 9.1. договору договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до жовтня 2012 року.

Як свідчать надані позивачем та досліджені судом матеріали справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав повністю, 25.12.2012 р. та 26.12.2012 р. поставив відповідачеві автомобільним транспортом товар у кількості 8285,05 кг на загальну суму 41 597,75 грн. та передав його у власність відповідача. Факт поставки товару підтверджується товарно-транспортними накладними № Р73 від 25.12.2012 р., № Р75 від 26.12.2012 р., видатковими накладними № 73 від 25.12.2012 р., № 75 від 26.12.2012 р. та Актами приймання б/н від 25.12.2012 р. та від 26.12.2012 р. (а.с. 20-28).

Згідно з п.5.2. договору остаточне приймання товару здійснюється за масою "нетто". Знижка маси "нетто" на засміченість проводиться відповідно до фактичної засміченості, визначеної при прийманні.

Відповідно до п.5.3. договору засмічення металобрухту за ДСТУ 4121-2002 складає не менше 3 % з однієї тони.

Таким чином, відповідно до умов п.5.3. договору відповідач повинен сплатити на користь позивача за фактично поставлений товар суму коштів у розмірі 40349,82грн.

Згідно з п.4.1. договору оплата товару здійснюється протягом 7 (семи) банківських днів з моменту надходження товару до покупця, на підставі Акту приймання.

Проте відповідач у передбачений п.4.1. договору строк оплату вартості товару не провів, чим порушив взяті на себе договірні зобов'язання.

Позивач в порядку ч. 1 ст. 530 ЦК України надіслав відповідачеві претензію №69/06 від 25.06.2013 р. (а.с.16), в якій просив сплатити заборгованість в розмірі 40 349,82 грн. Але відповідач залишив претензію без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам та фактичним обставинам справи, суд виходить з наступного.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в ст. 193 ГК України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В силу ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене і на те, що суму заборгованості відповідачем не оспорено, не спростовано жодними доказами щодо її погашення, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 40 349,82 грн. правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

З приводу решти позовних вимог суд зазначає наступне.

Згідно ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п.6.4. договору винна сторона, що прострочила виконання грошових зобов'язань, на вимогу іншої сторони зобов'язана відшкодувати суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Перевіривши правильність нарахування позивачем 80,66 грн. інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Окрім того, позивач нарахував відповідачу та пред'явив до стягнення 3% річних у розмірі 604,24 грн.

Перевіривши правильність нарахування позивачем 3% річних в розмірі 604,24 грн., суд визнав позовні вимоги позивача в цій частині такими, що підлягають частковому задоволенню в розмірі 603,59 грн. В частині стягнення 3% річних в розмірі 0,65 грн. суд вважає за необхідне відмовити.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 2 983,85 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6.3. договору у разі порушення терміну розрахунків, визначеного в п. 4.1. договору, сплачується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми. Така пеня сплачується за кожен день прострочки до моменту повного виконання винною стороною своїх зобов'язань.

За результатами проведеного судом розрахунку пені сума пені дорівнює 2985,38 грн. При цьому позивач у судовому засіданні та у наданій до суду заяві про зменшення розміру позовних вимог (вх.№36803) просить суд стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 2 983,85 грн. З огляду на це, виходячи з визначених позивачем меж позовних вимог, суд вважає за необхідне задовольнити позовну вимогу про стягнення пені у заявленому позивачем розмірі - 2 983,85 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу в розмірі 40 349,82 грн., пені в розмірі 2 983,85 грн., інфляційних втрат в розмірі 80,66 грн. та 3 % річних в розмірі 603,59 грн. У задоволенні позову в частині стягнення 3% річних в розмірі 0,65 грн. слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 49 ГПК України, покладаючи його на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 193, 203 Господарського кодексу України, ст. ст. 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 22, 4-3, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТА" (61030, м. Харків, вул. Біологічна, 7, код ЄДРПОУ 14060626, п/р 2600730638401 в АТ "Банк Кредит Дніпро", МФО 305749) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Світенергопром" (63503, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Харківська, 127, код ЄДРПОУ 33203536, п/р 26004035998900 в АТ "УкрСиббанк", МФО 351005) 40 349,82 грн. основного боргу, 603,59 грн. 3% річних, 80,66 грн. інфляційних втрат, 2 983,85 грн. пені та 1 699,75 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 09.10.2013 р.

Суддя Макаренко О.В.