Рішення № 34219444, 15.10.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2013 р. Справа №917/1856/13

за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул.Комарова, 2а, м. Полтава, Полтавська область,36008

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення грошових коштів в сумі 2436,74 грн.

суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: Стасовська Н.І. дор. №29-14/52 від 26.09.2013 року

від відповідача: відсутні

В судовому засіданні 15.10.2013 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України та повідомив про дату виготовлення повного рішення.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 2436,74 гривень боргу за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води №3359"С" від 16.01.2012 року, з яких: 1212,90 гривень основний борг, 1212,90 гривень пеня, 10,94 гривень 3% річних.

Представник позивача виклав зміст позовних вимог та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився. Ухвали суду які направлялися відповідачу за адресою: АДРЕСА_1, повернулися до суду з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцем проживання відповідача є: АДРЕСА_1, тобто адреса, зазначена у позовній заяві, на яку і здійснювались направлення ухвал суду.

Відповідно до ч.3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою судом стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи наведене суд вважає відповідача належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, господарський суд повідомляв належним чином відповідача про дату, час і місце судового розгляду, закінченням строку розгляду справи, справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

16.01.2012 року між позивачем (теплопостачальною організацією) та відповідачем (споживачем) був укладений договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 3359"С" (далі - договір), згідно якого позивач взяв на себе постачання тепловою енергією у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення приміщень споживача до межі розподілу балансової належності теплової мережі будівлі по АДРЕСА_2 (1 черга).

Пунктом 30 договору визначено, що оплата за опалення та гаряче водопостачання, що проводить споживач, стягується на підставі тарифів встановлених уповноваженим органом.

У відповідності до п. 2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» та згідно з абз. 7 ст. 16 Закону України «Про теплопостачання» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг встановлює тарифи на теплову енергію суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках у сфері теплопостачання.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 року № 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" Національною комісією державного регулювання у сфері комунальних послуг постановою № 81 від 30.09.2011 року встановлено позивачу тарифи на теплову енергію для потреб інших споживачів в сумі 802,18 грн. за 1 Гкал (без ПДВ).

Згідно пункту 2 зазначеної постанови вона набирає чинності з 1 жовтня 2011 року.

Відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 року розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі.

Відповідно до п. 31 договору споживач зобов'язується сплачувати за опалення за затвердженим тарифом один раз в місяць в строк до 10 числа місяця наступного за розрахунковим з урахуванням суми проміжних платежів, а також можлива попередня оплата.

Позивачем за березень 2013 року було відпущено відповідачу теплової енергії на загальну суму 1212,90 гривень, що підтверджується наданими суду копіями рахунку № 26.14 від 31.03.2013 року, акту приймання-передачі теплової енергії від 31.03.2013 року, реєстром доставки рахунків та актів приймання - передачі за березень 2013 року (арк. с. 27-29).

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до ч.6 ст. 19 Закону України від 02.06.2005р. № 2633-IV "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ч.1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечувати безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст.ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач свої зобов'язання за договором в частині оплати отриманої теплової енергії не виконав, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 1212,90 гривень.

У відповідності до ст.ст. 547-548 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК).

В пункті 31 договору сторони встановили, що у випадку несплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі 1% за кожний день прострочки платежу, але не більше 100% боргу згідно Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги" №686-ХІ від 20.05.99р., а також стягуються 3% річних та інфляційні витрати з простроченої суми згідно із ст. 625 ЦК України.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі пункту 31 договору та статті 625 ЦК України, позивачем нараховано відповідачу 1212,90 гривень пені за період з 11.04.2013 року по 29.07.2013 року, та 10,94 гривень 3% річних за період з 11.04.2013 року по 29.07.2013 року.

Судом перевірено нараховані позивачем річні та пеню. Дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства України, відповідають наданому розрахунку та обґрунтовано заявлені позивачем до стягнення.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними доказами (в мат. справи), відповідачем не заперечуються і підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 33,43,49,75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в ПФ ВАТ "Мегабанк", МФО 331757, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (вул. Комарова, 2а, м. Полтава, 36008, р/р 260007148 АК "Полтава-банк", МФО 331489, код ЄДРПОУ 03338030) 1212,90 гривень основного боргу, 1212,90 гривень пені, 10,94 гривень 3% річних, 1720,50 гривень судового збору.

Видати наказ при набранні рішенням законної сили.

повне рішення складено 18.10.2013 року

Суддя Тимощенко О.М.

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією