Рішення № 34219441, 15.10.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2013 р. Справа №917/1566/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ,01001

до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, Полтавська область,36022

про стягнення грошових коштів в сумі 43 620 472,66 грн.

суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: Мельник В.В. дор. №14-327 від 16.03.2012 року

від відповідача: Остроушко О.Л. дор. №01-11/4354 від 16.04.2013 року

Гуйван П.Д., дов. № 01-11/9611 від 22.08.2013 року

В судовому засіданні 15.10.2013 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 43 620 472,66 гривень боргу за договором купівлі-продажу природного газу №2677-ПР від 31.07.2012 року, з яких: 11 253 098,34 гривень основний борг, 8 623 306,93 гривень пеня, 1 724 661,39 гривень 3% річних, 21 181 808,85 гривень 7% штрафу, 837 597,15 гривень інфляційних.

В судових засіданнях представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач у відзиві на позов від 10.09.2013 р. (арк. с. 144-147) та його представники в судових засіданнях проти позову заперечують, вказуючи на те, що сума основного боргу погашена відповідачем ще до порушення провадження у справі. Також відповідач зазначає, що несвоєчасне виконання ним своїх зобов'язань по договору сталося не з його прямої вини. Отриманий за даним договором газ використовувався ним для виробництва теплової енергії, гарячої води і пари (переважно для виробничих потреб підрозділів ПАТ "ТФПНК "Укртатнафта" в м. Кременчуці), а також, для виробництва електроенергії, весь обсяг якої, у відповідності до вимог чинного законодавства, продавався ДП "Енергоринок", дані підприємства в свою чергу несвоєчасно та не в повному обсязі розрахувались з відповідачем за вироблену теплову та електричну енергію.

В судовому засіданні 10.09.2013 року від представників відповідача надійшли письмові клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" та Державне підприємство "Енергоринок"(арк.с. 100-102) та про призначення по справі судово-економічної експертизи (арк. с. 142-143). Суд ухвалою від 10.09.2013 року відмовив в задоволенні даних клопотань (арк.с. 181-183).

В судовому засіданні 26.09.2013 року від представників відповідача надійшли клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів (арк. с. 186) та про колегіальний розгляд справи (арк. с. 187-188). Суд ухвалою від 26.09.2013 року відмовив в задоволенні клопотання про призначення колегіального розгляду справи (арк. с. 199-200), клопотання про продовження строку розгляду справи суд задовольнив.

В судовому засіданні 15.10.2013 року представники відповідача озвучили письмове клопотання про зупинення провадження у справі (арк. с. 203-204). В обґрунтування даного клопотання представники відповідача посилалися на те, що відповідачем було подано до Господарського суду міста Києва позовну заяву за №01-11/11317 від 01.10.2013 року про визнання Договору №2677 недійсним в повному обсязі. Господарський суд міста Києва ухвалою від 04.10.2013 року порушив провадження по справі №910/19086/13, за вказаною позовною заявою.

Відповідач вважає, що справа №917/1566/13, що розглядається Господарським судом Полтавської області, та справа №910/19086/13, що розглядається Господарським судом міста Києва, взаємопов'язані і розгляд справи №917/1566/13 неможливий до вирішення господарським судом м. Києва справи № 5011-69/17898-2012, оскільки вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про стягнення по Договору №2677 коштів у сумі 43 620 472,66 грн. у справі №917/1566/13 ґрунтуються саме на договорі №2677, який визнається недійсним ПАТ "Полтаваобленерго" в Господарському суді міста Києва.

Представник позивача проти задоволення клопотання про зупинення провадження у справі заперечував.

При вирішенні даного клопотання суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Постановою Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарським судам роз'яснено, що під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, що розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення, та є істотними для даної справи.

Неможливість розгляду однієї справи до вирішення другої справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

З наданої відповідачем ухвали Господарському суді міста Києва від 04.10.2013 року про порушення провадження по справі №910/19086/13 вбачається, що справу порушено за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" до Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про визнання договору недійсним, конкретизації який саме договір визнається недійсним ухвала суду не містить. Отже встановити, що предметом розгляду справи №910/19086/13 є саме договір купівлі-продажу природного газу №2677 -ПР від 31.07.2012 року в судовому засіданні суд не зміг.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 -69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

В даному випадку, враховуючи строки розгляду справи та набрання рішенням законної сили, тривале зупинення приведе до порушення розумних строків розгляду справи.

Крім того якщо суд вирішуючи господарський спір, встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 ГПК, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абзац другий частини п'ятої статті 216 ЦК України).

Реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони (на відміну від припису пункту 2 частини першої тієї ж статті ГПК) (п.2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013, № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Також від представників відповідача надійшло повторне усне клопотання про колегіальний розгляд справи № 917/1566/13 в складі трьох суддів.

Представник позивача проти задоволення даного клопотання заперечував.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Повторне клопотання відповідача спрямоване, на думку суду, на затягування судового процесу розгляду справи, а тому суд відмовляє в задоволенні даного клопотання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши подані сторонами докази, суд встановив:

31 липня 2012 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець/позивач) та Публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго" (покупець/відповідач) був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 2677-ПР (арк. с. 09-14).

Згідно з цим договором продавець (позивач) зобов'язувався передати у власність покупцю (відповідачу) у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язувався приймати та оплачувати цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору (п.1.1. договору).

Згідно п.1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем для власних потреб. Покупець є кінцевим споживачем.

Пунктом 2.1. договору сторони погодили обсяги природного газу, які продавець передає покупцеві.

Пунктом 3.3 даного договору встановлено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцю у відповідному місці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу.

В пункті 3.4. договору зазначено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Ціна газу передбачена розділом 5 договору, порядок і умови проведення розрахунків - розділом 6. Так, оплата за газ здійснюється покупцем (відповідачем) виключно грошовими коштами шляхом 30 (тридцяти) відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів поставки природного газу за (п'ять) днів до початку здійснення поставки. Решта 70 (сімдесят) відсотків вартості планових обсягів поставки природного газу сплачується покупцем протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місцем поставки газу (п.6.1. договору).

Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині поставки природного газу з 01 серпня 2012 року до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості (п.11.1. договору).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, на виконання умов вказаного договору позивачем протягом серпня - грудня 2012 року було передано у власність відповідача природний газ на загальну суму 415 479 551,87 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (копії - арк. с. 15-19).

05.09.2012 року та 22.02.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) та Публічним акціонерним товариством "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" було укладено три договори про відступлення права вимоги №2016/12/2116, №14/2676/13 та №14/2714/13, предметом яких є відступлення позивачем ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" права вимоги з ПАТ "Полтаваобленерго" (відповідача) за поставлений природний газ в серпні, жовтні, листопаді та грудні 2012 року за договором купівлі-продажу природного газу від 31.07.2012 року №2677-ПР на загальну суму 209 477 902,68 грн. (арк. с. 20-28).

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором щодо своєчасного проведення розрахунку за прийнятий природний газ в повному обсязі не виконав , у зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість за поставлений природний газ на суму 11 253 098,34 гривень.

Під час розгляду справи відповідачем було надано суду належним чином завірені копії платіжних доручень від 10.06.2013 року №5496 та від 26.06.2013 року №2 (арк. с. 152-153), з яких вбачається, що сума основного боргу 11 253 098,34 гривень сплачена відповідачем повністю ще до звернення позивача до суду з позовною заявою (позивач звернувся до суду 26.07.2013 року згідно поштового штемпелю на конверті).

Оскільки предмет спору в частині стягнення 11 253 098,34 гривень основного боргу на момент порушення провадження у справі був відсутній, то суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Відповідальність сторін за договором встановлена розділом 7 договору. Так, за не виконання покупцем п. 6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу (п.7.2. договору).

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках передбачених чинним законодавством України, а також цим договором (п.7.1 договору).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищенаведеного, позивач просить стягнути з відповідача пеню, 7% штрафу, 3 % річних та інфляційні втрати (на підставі ст.625 ЦК України), що за розрахунком позивача становить (розрахунок арк. с. 32-35) :

пеня - 8 623 306,93 грн.

7% штраф - 21 181 808,85 грн.

3 % річних - 1 724 661,39 грн.

інфляційні втрати - 837 597,15 грн.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору купівлі - продажу, згідно якого, в силу ст. 655 ЦК України, продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, зобов'язуючим, що обумовлено взаємним виникненням у кожної із сторін прав та обов'язків, а саме, зобов'язання продавця передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги. Даний договір є консенсуальним, оскільки права та обов'язки виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами. Отже, змістом договору купівлі продажу є ті умови, з приводу яких сторони досягли згоди.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).

У відповідності до ст.ст. 547-548 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК).

10.09.2013 року від відповідача до суду надійшло письмове клопотання про зменшення розміру штрафних санкції в якому він просить суд відповідно ч2. ст. 233 ГК України та ч.3 ст. 551 ЦК України зменшити розмір пені та штрафу до однієї тисячі гривень ( арк. с. 157-160).

Представник позивача проти зменшення штрафу та пені заперечував.

Штрафними санкціями, згідно ч.1 ст.230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина 3 ст.551 ЦК України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків.

Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково здійснював платежі в рахунок погашення заборгованості та повністю сплатив суму основного боргу ще до подачі позову до суду. Також з матеріалів справи та пояснень відповідача вбачається, що відповідач надає послуги споживачам, у зв'язку з чим у споживачів наявна значна заборгованість перед відповідачем, в свою чергу відповідачем здійснюються всі заходи з повернення даної заборгованості та в якості доказів надано суду копії постанов про відкриття виконавчого провадження по боржникам відповідача ( арк. с. 167-178).

Крім того, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені та штрафу, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України).

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 № 7-рп/2013).

Також суд враховує прострочення відповідача не було тривалим.

За таких обставин, суд вважає даний випадок винятковим, та дійшов висновку про необхідність зменшення належного до стягнення 7% штрафу на 50 %, що становить 10 590 904,43 грн.

Стосовно стягнення пені в сумі 8 623 306,93 гривень, суд приходить до висновку про задоволення даної вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб - сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Відповідно до листа Верховного Суду України N 62-97р від 03.04.1997р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» та п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Дана правова позиція підтверджується і судовою практикою, зокрема, викладена у постанові Вищого господарського суду України від 01.02.2012 року у справі № 15/065-11.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач заявляє до стягнення 837 597,15 гривень інфляційних.

При цьому, при нарахуванні інфляційних позивачем неправильно застосовано методику розрахунку інфляційних, а саме при нарахуванні інфляційних за період 16.10.2012 року по 15.11.2012 року позивачем не враховано, що за даний період мала місце дефляція і сума боргу повинна була бути зменшена.

Судом було здійснено перерахунок розміру інфляційних, заявлених до стягнення, з використанням калькулятора ІПС "Законодавство".

За результатами перерахунку суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань у сумі 747 187,43 гривень.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 3 % річних в сумі 1 724 661,39 гривень.

Дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача стосовно того, що позивачем в порушення вимог п.3.4. договору, не було повернуто на адресу відповідача переважну більшість оригінальних примірників підписаних актів приймання-передачі газу, у відповідача відсутні правові підстави здійснювати кінцевий розрахунок по спожитому газу у відповідному місяці, а у позивача відсутні правові підстави нарахування штрафних санкцій та інших нарахувань, суд не приймає до уваги виходячи з наступного.

Порядок та умови проведення розрахунків визначені розділом 6 договору купівлі-продажу природного газу № 2677-ПР від 31.07.2012 рокую

В пункті 6.1. договору сторони чітко визначили, що оплата за газ здійснюється покупцем (відповідачем) виключно грошовими коштами шляхом 30 (тридцяти) відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів поставки природного газу за (п'ять) днів до початку здійснення поставки. Решта 70 (сімдесят) відсотків вартості планових обсягів поставки природного газу сплачується покупцем протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місцем поставки газу.

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).

Інших обґрунтованих заперечень відповідач проти позову не надав.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до вимог ст.82 ГПК України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками процесу, а також доказів, витребуваних судом, у нарадчій кімнаті.

Судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується йому за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст.33,43,49, 82-85, п.3 ст. 83 ГПК України, суд -

Вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" ( вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, Полтавська область,36022, код ЄДРПОУ 00131819 ) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ( вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ,01001, код 20077720 ) 8 623 306,93 гривень пені, 1 724 661,39 гривень 3% річних, 10 590 904,43 гривень 7% штрафу, 747 187,43 гривень інфляційних нарахувань, 50 923,35 грн. судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити в задоволенні позовних вимог.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.10.2013 року

Суддя Тимощенко О.М.

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією