Ухвала суду № 34217078, 30.09.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/3059/13 30.09.2013 30.09.2013 30.09.2013

Провадження 22ц-784/2569/13 Головуючий 1-ї інстанції: Чернякова Н.В.

Категорія 20 Доповідач апеляційного суду: Кутова Т.З.

УХВАЛА

Іменем України

30 вересня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої: Кутової Т.З.,

суддів: Ямкової О.О.,

Крамаренко Т.В.

із секретарем судових засідань: Белеверею В.А.

за участю: позивача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4

на заочне рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 19 червня 2013 року постановлене по цивільній справі за позовом

ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6

про

визнання договорів купівлі-продажу недійсними,

В С Т А Н О В И Л А :

В січні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними.

Позивач зазначав, що 7 червня 2012 року від його імені на підставі доручення ОСОБА_5 уклала зі своїм сином ОСОБА_6, з яким проживає однією сім'єю, договір купівлі-продажу будинку по АДРЕСА_1 та земельної ділянки під цим будинком площею 0,13 га, належних позивачу на праві власності та договір купівлі-продажу від 8 червня 2012 року земельної ділянки, розташованої за тією ж адресою площею 0,40 га. Кошти від продажу вказаного майна відповідачка ОСОБА_4 не передала.

Посилаючись на те, що ОСОБА_5 фактично уклала вказані договори в своїх інтересах, позивач просив задовольнити його позовні вимоги.

Заочним рішенням Єланецького районного суду Миколаївської області від 19 червня 2013 року в задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить вказане рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що суд не повно з'ясував обставини справи та дав доказам не вірну оцінку, а тому дійшов необґрунтованого висновку.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши докази по справі, колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Так відповідно до положень ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Як вбачається з матеріалів справи і таке встановлено судом, позивач ОСОБА_4 видав довіреність ОСОБА_7, якою уповноважив останню бути його представником в органах нотаріату та інших підприємствах і установах з питань відчуження від його імені належного йому житлового будинку та земельних ділянок (а.с. 9).

Так на підставі вказаного доручення 7 червня 2012 року ОСОБА_5 продала ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу будинок АДРЕСА_1 та за цією ж адресою земельну ділянку площею 0,13 га, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за ціною 254946 грн. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Єланецького районного нотаріального округу ОСОБА_8(а.с. 11-13).

8 червня 2012 року відповідачка ОСОБА_9 також діючи на підставі доручення від імені ОСОБА_4 уклала договір купівлі-продажу з ОСОБА_6 земельної ділянки 0.40 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка належала позивачу на праві власності на підставі Державного акту від 25 травня 2012 року (а.с.15-16).

Відповідно до копії актового запису про народження ОСОБА_6 від 11.11.1987 року, його матір'ю вказана ОСОБА_9 (а.с. 58). А з довідки адресно-довідкового підрозділу ГУДМС України вбачається, що місце проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 26 зв.).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 238 ЦК України, представник не може вчиняти правочин, від імені особи, яку він представляє , у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Як вбачається з повноважень зазначених в виданій позивачем довіреності відповідачці ОСОБА_10, вона має вчиняти продаж зазначеного нерухомого майна за ціну і на умовах на свій розсуд будь-якій фізичній або юридичній особі.

За вказаних обставин, районний суд вірно зазначив в рішенні про те, що відповідачка при укладенні оспорюваних договорів діяла в межах повноважень, які надані в дорученні. Дія доручення на момент вчинення оспорюваних угод не була припинена, відповідно до положень ст. 248 ЦК України та не була скасована в порядку передбаченому ст. 249 ЦК України.

Відповідач ОСОБА_6, як повнолітня особа, відповідно до положень ст.ст. 25, 26 ЦК України здатний мати цивільні права та обов'язки і є рівний з усіма фізичними особами у своїй цивільній правоздатності та є самостійним учасником цивільних відносин (ст. 2 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 173 СК України батьки і діти, зокрема ті, які спільно проживають, можуть бути самостійними власниками майна.

За такого, районним судом вірно зазначено, що майнові права, які набув ОСОБА_6 за вказаними договорами не впливають на майнові права відповідачки ОСОБА_7, яка є його матір'ю, тобто в безумовному порядку особисто для неї вказані угоди не утворюють будь-яких юридичних наслідків. Доказів того, що будинок та земельні ділянки за оспорюваними договорами ОСОБА_6 набуті за рахунок спільних коштів з ОСОБА_7 суду не надавалось і на такі обставини позивач не посилався.

За вказаних обставин, правові підстави передбачені ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 та ч.3 ст. 238 ЦК України, для визнання оспорюваних правочинів недійсними відсутні. Тому районний суд вірно відмовив в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги про зловмисну домовленість відповідачів та передачу майна безоплатно, не можна прийняти до уваги, оскільки вказані обставини не є предметом доказування по даній справі, так як позов з підстав передбачених ст. 232 ЦК України не пред'являвся.

Також не заслуговують на увагу зазначення апелянта про те, що після укладення вказаних угод йому не було передано виручені з продажу кошти, оскільки з вказаною обставиною закон не пов'язує такі наслідки, як визнання угоди недійсною, а позивач, як вірно вказав суд не позбавлений права звернення до суду на захист права щодо отримання коштів.

Інші доводи апеляційної скарги не містять фактів які б спростовували наведені висновки суду.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення районного суду, колегія суддів не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4- відхилити.

Заочне рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 19 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуюча:

Судді: