Ухвала суду № 34156365, 10.10.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/3442/13 10.10.2013 10.10.2013 10.10.2013

Провадження №22-ц/784/2809/13

провадження № 22ц-/784/2809/2013 Головуючий у першій інстанції: Корнешова Т.В.

Категорія 56 Доповідач в апеляційній інстанції: Лівінський І.В.

У Х В А Л А

іменем України

10 жовтня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Данилової О.О.,

суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

при секретарі судового засідання Руднік Є.М.,

за участі представника відповідачки ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Селяночка»

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 червня 2013 року

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Селяночка» (далі - ТОВ «ТД «Селяночка») до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на майно, зняття арешту з майна, третя особа - Заводський відділ державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (далі - Заводський ВДВС), та за

зустрічним позовом

ОСОБА_4 до ТОВ «ТД «Селяночка», ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу,

в с т а н о в и л а:

В листопаді 2012 року ТОВ «ТД «Селяночка» звернулося з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на майно, зняття арешту з майна.

Позивач зазначав, що Заводським ВДВС відкрито виконавче провадження, за яким проводиться стягнення боргу з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 в розмірі 445133 грн.

В ході проведення виконавчих дій у приміщенні магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованому в АДРЕСА_1, державними виконавцями Заводського ВДВС 31 жовтня 2012 року було складено чотири акти опису та арешту майна боржника (ОСОБА_5), відповідно до яких було описано та арештовано майно, яке знаходиться за цією адресою.

Позивач просив суд визнати за ним право власності на спірне майно, а також виключити це майно з вказаних актів опису й арешту майна, посилаючись на те, що склад та магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» належить йому на підставі договорів оренди, укладених з ОСОБА_5 19 січня 2012 року, а арештоване майно належить йому на праві власності на підставі договорів купівлі-продажу від 1 вересня та 1 жовтня 2012 року.

Під час розгляду справи, ОСОБА_4 звернулася із зустрічним позовом до ТОВ «ТД «Селяночка», ОСОБА_6, ОСОБА_5, в якому просила суд визнати недійсними договір купівлі-продажу від 1 вересня 2012 року, укладений між ОСОБА_5 та ТОВ «ТД «Селяночка», а також договір купівлі-продажу від 1 жовтня 2012 року, укладений між ОСОБА_6 та ТОВ «ТД «Селяночка», посилаючись на те, що спірні договори укладено фіктивно.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 червня 2013 року в задоволенні позову ТОВ «ТД «Селяночка» відмовлено, а зустрічний позов задоволено. Постановлено визнати спірні договори купівлі-продажу недійсними.

В апеляційній скарзі ТОВ «ТД «Селяночка», посилаючись на необ'єктивне дослідження доказів по справі, порушення судом норм матеріального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити в повному обсязі первісний позов, а в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на виконанні у Заводському ВДВС знаходиться виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 445133 грн. грошової компенсації. 20 квітня 2010 року відкрито виконавче провадження та того ж дня постановою державного виконавця накладено арешт на все майно боржника.

31 жовтня 2012 року державним виконавцем у приміщенні магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_1, яким користується ОСОБА_5, було складено акти, якими описано та арештовано майно, що знаходилось в цьому приміщенні.

ТОВ «ТД «Селяночка» вважає, що описане та арештоване майно належить товариству на праві власності на підставі договорів купівлі-продажу від 1 вересня та 1 жовтня 2012 року, укладеними з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відповідно.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, спірне майно за вказаними договорами покупцю не передавалось, а залишилось у приміщенні, яким користується боржник - ОСОБА_5

Будь-яких доказів передачі спірного майна покупцю позивач суду не надав.

До того ж, представник товариства пояснював, що спірне майно було відчужене в зв'язку з конфліктом між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з приводу спільного майна подружжя.

За таких обставин, а також враховуючи, що договори оформлювались в період проведення виконавчих дій по примусовому стягненню боргу з ОСОБА_5, колегія суддів вважає, що на момент складання акту про опис та арешт майна, спірне майно належало ОСОБА_5, а спірні договори купівлі-продажу були вчиненні без наміру створення правових наслідків, а лише з метою уникнути примусового стягнення боргу.

Таким чином, основний висновок суду про те, що спірні договори купівлі-продажу є недійсними за правилами ст. 234 ЦК України, а також про відсутність підстав для визнання права власності на спірне майно за ТОВ «ТД «Селяночка», є правильним.

Посилання апелянта на договори оренди приміщень магазину, не може бути достатнім доказом належності спірного майна товариству, оскільки вказані договори оренди визнанні недійсними рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 12 вересня 2013 року.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм цивільного законодавства, апеляційна скарга не містить. Тому підстав для скасування судового рішення, ухваленого з додержанням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Селяночка» відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 червня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: