Ухвала суду № 34208529, 07.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" жовтня 2013 р. м. Київ К-34848/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

за участю секретаря Корженкової І.О.

представника позивача Смольського Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.02.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2010

у справі № 2а-48220/09/1670

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.02.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2010, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 23.12.2006 № 0000632305/0/129 про зменшення позивачеві бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2006 року в сумі 5250805,59 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн.

Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, обґрунтовуючи такі вимоги посиланням на порушення судами норм матеріального права: п. 1.3, п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, наголошуючи на тому, що однією з обов'язкових підстав отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є підтвердження сплати сум податку до бюджету у ланцюгу постачання товару.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

21.08.2006 позивачем подано до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2006 року, розрахунок суми бюджетного відшкодування, розрахунок коригування сум податку та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування.

Підставою для зменшення позивачеві за податковим повідомленням-рішенням Кременчуцької ОДПІ від 23.12.2006 № 0000632305/0/129 бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2006 року в сумі 5250805,59 грн. слугували висновки перевірки, викладені в акті від 22.12.2006 № 714/23-312/00191282, про порушення позивачем вимог п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР. Податковий орган вважає, що позивач не має право на бюджетне відшкодування за липень 2006 року до вирішення питання про проведення зустрічних перевірок підприємств - постачальників у ланцюгу до виробника.

У касаційній скарзі податкова інспекція свою позицію також обґрунтовує відсутністю у позивача права на отримання бюджетного відшкодування через ненадходження відповідей на запити про проведення зустрічних перевірок щодо підтвердження сплати постачальниками у ланцюгу постачання податку на додану вартість до бюджету. Інших правових та фактичних підстав для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування податковою інспекцією не наведено, товарність господарських операцій не заперечується.

Суд касаційної інстанції знаходить правильною позицію судів попередніх інстанцій щодо протиправності зменшення позивачеві бюджетного відшкодування за наведених податковим органом підстав.

Порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника (покупця), у межах господарської діяльності, за виникненням від'ємного значення, визначеного виходячи із вимог п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) (далі Закону), та заявленні його до бюджетного відшкодування з дотриманням п.п. 7.7.2, п.п. 7.7.3, п.п. 7.7.4 Закону, платник податку на додану вартість має право на отримання такого відшкодування.

Судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на бюджетне відшкодування.

Закон не ставить право на бюджетне відшкодування залежно від факту отримання податковим органом підтвердження зустрічними перевірками сплати податку на додану вартість постачальниками товару у ланцюгу постачання.

Допущені постачальником товару порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки для нього і не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість та отримання бюджетного відшкодування.

Зважаючи на дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, надану судами правову оцінку обставинам, на які посилалися сторони, обґрунтовуючи свої вимоги та заперечення, та враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.02.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло