Ухвала суду № 34208527, 03.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/15398/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2011

у справі № 2а-7982/10/2070

за позовом Торгівельно - Комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма „Харків-Москва"

до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Торгівельно - Комерційне товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма „Харків-Москва" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області про скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2010 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2011 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2010 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку позивача з питань достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно податкової декларації податку на додану вартість за квітень 2010 року та складено акт №1374/07-0-12/14344275 від 07.06.2010.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення №0000081601/0 від 16.06.2010, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування за квітень 2010 року (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 18864 грн.

Перевіркою встановлено, порушення позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", завищено суму бюджетного відшкодування за квітень 2010 року в розмірі 18864 грн.

Позивачем було укладено з ТОВ „Будівельна компанія Харків-Москва" договір генерального підряду на проектування та будівництво багатофункціонального громадсько - торгівельного центру та житлового будинку.

Судами попередніх інстанцій досліджено копії платіжних доручень, за лютий-березень 2010 року, з яких вбачається, що сума податку на додану вартість фактично сплачена позивачем отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах, постачальником позивачем отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах, постачальником таких товарів (послуг), перевищує суму від'ємного значення з податку на додану вартість, відображеного в рядку 24 декларації з податку на додану вартість позивача за квітень 2010 року та становить 20205, 05 грн.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону визначено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону N 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку, що позивач мав право на декларування податкового кредиту з податку на додану вартість в тому місяці, коли виникла подія, визначена підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону N 168/97-ВР, - або сплата коштів постачальнику, або отримання податкової накладної, яка свідчить про придбання товарів (робіт, послуг).

В свою чергу, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство не містить обмежень щодо декларування податкового кредиту з податку на додану вартість після дати, з якою Закон пов'язує право на його виникнення.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2011 у справі № 2а-7982/10/2070 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2011 у справі № 2а-7982/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко