Рішення № 34198447, 15.10.2013, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 2518/1539/2012

Провадження № 2/743/4/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 року смт. Ріпки

Ріпкинський районний суд Чернігівської області

у складі: головуючого - судді Жовток Є.А.

при секретарі Коваль Т.С.

з участю прокурорів Левченка Г.П., Софієнка В.В.

представника позивача-відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_2

відповідача-позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Ріпки справу за обєднаними позовними вимогами прокурора Ріпкинського району Чернігівської області, в інтересах держави, в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області, до ОСОБА_3 - про розірвання договору купівлі-продажу недобудованого житлового будинку; визнання права власності на обєкт незавершеного будівництва за Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області та повернення обєкта незавершеного будівництва до державної власності і зустрічним позовом ОСОБА_3 до прокурора Ріпкинського району Чернігівської області та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області - про визнання безпідставною спроби націоналізації майна; визнання позову прокурора фальсифікацією звітності та визнання частини договору нікчемною,

В С Т А Н О В И В:

26.07.2012 року прокурор звернувся до суду з позовом, в інтерсах держави, в особі Регіонального відділення ФДМУ по Чернігівській області до ОСОБА_3 - про розірвання нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу обєкта незавершеного будівництва, а саме житлового будинку № 28, розташованого по вул.Новій в с.Павлівка Ріпкинського району Чернігівської області, з підстав невиконання відповідачем п.5.5 договору, в частині завершення будівництва упродовж 5 років, зі збереженням його цільового призначення; визнання за державою права власності на обєкт незавершеного будівництва та про зобовязання ОСОБА_3 повернути майно РВ ФДМУ по Чернігівській області.

29.11.2012 року ОСОБА_3 звернувся до прокурора та РВ ФДМУ по Чернігівській області із зустрічним позовом - про визнання безпідставною спроби націоналізації належного йому майна; визнання позову прокурора фальсифікацією звітності; визнання п.5.5 договору купівлі-продажу майна, нікчемним, а також про відмову в задоволенні позову прокурора.

29.11.2012 року зустрічний позов ОСОБА_3 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом та обєднано їх в одне провадження.

16.05.2013 року прокурор уточнив заявлені вимоги в частині ціни позову.

Розгляд справи неодноразово відкладався та зупинявся, з різних підстав, у тому числі через неявку ОСОБА_3 в судові засідання без надання документів, підтверджуючих поважність причини його неявки; подання сторонами апеляцій на ухвали суду; самовідводу судді головучого по справі та подальшої зміни складу суду.

01.06.2013 року ухвалою Ріпкинського районного суду обєднані позови залишено без розгляду.

Ухвалою апеляційного суду від 15.07.2013 року рішення суду І інстанції скасовано, а справу повернуто до районного суду для продовження її розгляду.

В судовому засіданні прокурор підтримав свої вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, додатково зазначивши, що спірні правовідносини за своїм змістом носять цивільно-правовий характер, ціна позову визначена з урахуванням наявних у справі документів, а доводи ОСОБА_3 про штучне створення позитивних для прокуратури показників діяльності в сфері захисту державних інтересів є надуманими і спростовуються наявною звітністю, яка у відповідній частині не є сталою або наростаючою.

З цих же підстав прокурор заперечував проти задоволення зустрічного позову ОСОБА_3

Представник Регіонального відділення ФДМУ по Чернігівській області підтримав вимоги прокурора в повному обсязі, вказавши на недотримання ОСОБА_3 договірних зобовязань і положень законів України Про особливості приватизації обєктів незавершеного будівництва, Про приватизацію державного майна, Про державну програму приватизації, Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію).

Представник РВ ФДМУ заперечував проти зустрічного позову ОСОБА_3 вказуючи на його надуманість і можливість набувача нерухомого майна упродовж тривалого часу врегулювати в позасудовому порядку, а саме продовжити строки завершення будівництва житлового будинку і введення його в експлуатацію, у встановленому законом порядку.

В судовому засіданні ОСОБА_3 позов прокурора не визнав, вказавши, що останній звернувся до суду, не маючи достатніх правових підстав; заявлені вимоги є надуманими, порушують ст.41 Конституції України та спрямовані на штучне створення передумов для позитивної оцінки діяльності прокуратури в сфері захисту удаваних інтересів держави.

Крім того, ОСОБА_3 зазначив, що юридична особа, в інтересах якої заявлено позов, спроможна самостійно звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, маючи для цього всі процесуальні та матеріально-технічні можливості.

Свої вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_3 підтримав у повному обсязі, пояснивши, що частина положень договору купівлі-продажу обєкта незавершеного будівництва, суперечить вимогам діючого законодавства, зокрема у ньому не зазначено валюти зобовязання, п.5.5 договору є нікчемним, а особи кредитора і боржника є поєднаними, що не тягне за собою правових наслідків у вигляді зобовязання зі сторони ОСОБА_3, в частині добудови житлового будинку для невідомої особи. Придбаний за договором обєкт незавершеного будівництва не належав Регіональному відділенню ФДМУ, а первісний власник майна взагалі невідомий.

ОСОБА_3 вказав, що розгляд даної справи неможливий до вирішення в порядку цивільного судочинства інших справ, які перебувають в провадженні суду і вимоги за якими тісно повязані з первісними вимогами прокурора. Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов прокурора підлягає частковому задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, необхідно відмовити в повному обсязі.

У відповідності до ч.2 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Частиною 1 ст.11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог, на підставі їх доказів та доказів інших осіб, які беруть участь у справі.

В судовому засіданні сторони не оспорювали той факт, що 13.10.2006 року між РВ ФДМУ по Чернігівській області та ОСОБА_3 був укладений і нотаріально посвідчений договір № 22/74 купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва - житлового будинку № 28, розташованого по вул.Новій в с.Павлівка Ріпкинського району Чернігівської області.

За умовами договору РВ ФДМУ по Чернігівській області, як продавець, зобовязалось передати у власність ОСОБА_3 об'єкт незавершеного будівництва під добудову, а покупець зобовязався прийняти майно; сплатити за нього ціну в розмірі 1934 грн.; завершити будівництво зі збереженням профілю та ввести в експлуатацію протягом 5 років після підписання договору; надавати на вимогу продавця для ознайомлення необхідні матеріали, відомості, документи про виконання умов договору .

Пунктом п.6.2 угоди, на продавця покладався обовязок контролювати виконання покупцем умов договору.

Договір купівлі-продажу посвідчено приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 і зареєстровано в реєстрі за № 1808.

Сторони в судовому засіданні не заперечували той факт, що умови договору, в частині оплати придбаного ОСОБА_3 майна і передачі йому обєкта незавершеного будівництва, виконані у листопаді 2006 року.

03.04.2012 року на виконання п.6.2 договору, продавцем надіслано покупцеві пропозицію про надання інформації щодо виконання останнім своїх зобовязань, у тому числі, в частині завершення будівництва.

11.04.2012 року ОСОБА_3 своїм листом повідомив продавця про відсутність наміру добудовувати житло для невідомої особи та поставив під сумнів законність умов договору.

24.04.2012 року продавцем складено акт про невиконання покупцем умов п.5.5, п.5.7 договору, зокрема, недобудову житлового будинку та ненадання для ознайомлення необхідних матеріалів.

Акт надіслано ОСОБА_3 рекомендованою кореспонденцією для підпису і отримано ним. Вказану обставину ОСОБА_3 підтвердив.

В судовому засіданні, як на одну з підстав своєї бездіяльності ОСОБА_3 послався на відсутність коштів для завершення будівництва.

Такі твердження ОСОБА_3 суд вважає неспроможними, з огляду на наступне.

Поясненнями самого ОСОБА_3 підтверджується, що з моменту передачі йому в 2006 році обєкта незавершеного будівництва, він не звертався і не укладав з субєктами відповідних правовідносин договорів будівельного підряду, не розробляв проектної документації, в тому числі і кошторису робіт.

Відсутність у нього тривалий час коштів для завершення будівництва, ОСОБА_3 також не довів належними і допустимими засобами доказування, у тому числі довідками про розмір його доходів і витрат.

Крім того, ОСОБА_3 не скористався наданим йому ч.1 ст.19 Закону України Про особливості приватизації обєктів незавершеного будівництва, правом звернутися до продавця та органу місцевого самоврядування, з письмовим обгрунтуванням неможливості виконання будівельних робіт, зміну строків завершення будівництва та укладення відповідного договору.

Згідно ч.8 ст.23 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію), ч.5 ст.27 Закону України Про приватизацію державного майна, п.133 Закону України Про державну програму приватизації, обовязковими умовами приватизації обєктів незавершеного будівництва є встановлення строку завершення будівництва обєктів незавершеного будівництва.

Таким чином, суд вважає надуманими посилання ОСОБА_3 на невідповідність вимогам закону п.5.5 договору, укладеного між сторонами.

Згідно п.7.3 укладеного між сторонами договору, у випадку невиконання покупцем умов договору, продавець має право у встановленому законом порядку та повернення обєкта приватизації у державну власність за рішенням суду, а також стягнення збитків у цінах, діючих на момент розірвання угоди.

Частиною 2 ст.19 Закону України Про особливості приватизації обєктів незавершеного будівництва передбачено, що у разі невиконання умов завершення будівництва, договір купівлі-продажу підлягає розірванню в установленому законодавством порядку. При цьому покупець, з яким розірвано договір купівлі-продажу, повертає об'єкт приватизації в державну власність за актом приймання-передачі, а також відшкодовує державі збитки, завдані невиконанням умов договору.

У відповідності до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Згідно з ч.2 ст.651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Пунктом 1 Порядку повернення у державну власність об'єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об'єктів, затвердженого Постановою КМУ № 32 від 18.01.2001 року передбачено, що у випадку розірвання договору купівлі-продажу за рішенням суду у зв'язку з невиконанням умов договору, об'єкт приватизації повертається до сфери управління державного органу приватизації, що проводив його відчуження.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про обгрунтованість вимог прокурора, в частині розірвання договору купівлі-продажу обєкта незавершеного будівництва та повернення його у власність держави, в особі РВ ФДМУ по Чернігівській області

В той же час, вимога прокурора про визнання за РВ ФДМУ по Чернігівській області права власності на обєкт незавершеного будівництва задоволенню не підлягає, оскільки нерухоме майно вже необхідно повернути у власність держави.

Заперечення ОСОБА_3, в яких він вказує на незаконне позбавлення його приватної власності, суд вважає довільним тлумаченням ст.41 Конституції України, оскільки правовідносини, які виникли між сторонами, грунтуються на договірних засадах та нормах ЦК України.

Підстави представництва прокурором інтересів держави також детально регламентовані чинними нормативно-правовими актами.

Зокрема, частиною 2 ст.121 Конституції України на прокуратуру покладено обовязок здійснювати представництво інтересів держави або громадянина в суді, у випадках, визначених законом.

Частиною 2 ст.36-1 Закону України Про прокуратуру (в редакціїї, чинній на момент звернення прокурора до суду), передбачалось, що підставою представництва прокурора інтересів держави, є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3 рп/99 встановлено, що прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає, з посиланням на законодавство, в чому саме відбулося і може відбутися порушення матеріальних або інших інтресів держави.

Таким чином, заперечення ОСОБА_3 суд вважає надуманими.

Суд не вбачає порушень зі сторони прокурора вимог ст.45 ЦПК України, в частині не обгрунтування поважності причин неможливості РВ ФДМУ по Чернігівській області, самостійно звернутися до суду з позовом.

Викладене підтверджується абз.2 ч.2 ст.45 ЦПК, за змістом якого, прокурор в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

За змістом закону (абз.1 ст.45 ЦПК України), неможливість самостійного звернення особи до суду, прокурор зобовязаний обгрунтувати і підтвердити документами, виключно при представництві фізичних осіб в суді.

Що стосується посилань ОСОБА_3 на довільне визначення прокурором ціни позову, то п.1.4 договору купівлі-продажу обєкта незавершеного будівництва, вартість нерухомого майна, визначена у розмірі 4836 грн., з урахуванням ПДВ. Висновок від 28.02.2006 року про вартість спірного майна затверджений продавцем і будь-яка із уповноважених на та осіб його не змінювала і не скасовувала. Питання про призначення відповідної експертизи, ОСОБА_3 в судовому засіданні не ставив. Зустрічний позов ОСОБА_3 підлягає відхиленню з підстав, наведених вище. Крім того, суд не може вважати обгрунтованими доводи позивача про штучне створення прокурором передумов для позитивної оцінки його діяльності в сфері захисту інтересів держави. Таблиця № 6 Розділу ІІ звіту форми П, затвердженого Наказом Генерального прокурора України № 121 від 28.11.2012 року, містить рядок № 12 про кількість задоволених судом заяв за позовами про захист інтересів дежави, у тому числі державної власності. В той же час, із витребуваної судом довіки, котра явяється доказом, у розумінні ст.57 ЦПК України, вбачається, що в порівнянні з 2009 роком, кількість заявлених прокурором позовів даної категорії, зменшилась з трьох до одного, а в 2011 році такі позови не заявлялись взагалі. ОСОБА_5 управління сільського господарства і продовольства Чернігівської обласної державної адміністрації за вих. № 13-4/868 від 09.08.2000 року, погоджено передачу ВР ФДМУ по Чернігівській області трьох недобудованих одноповерхових будинків в с.Павлівка Ріпкинського району, будівництво яких фінансувалось через відповідне управління.

Положенням про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області, затвердженим Головою ФДМУ від 16.07.2012 року, до повноважень РВ ФДМУ по Чернігівській області віднесено укладення договорів щодо оцінки державного майна та здійснення його продажу у процесі приватизації. Таким чином, твердження ОСОБА_3 щодо відсутності у вказаної сторони по справі повноважень розпоряджатися спірним майном, спростовані. Керуючись ст.ст.10, 57, 209, 212, 215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов прокурора Ріпкинського району Чернігівської області - задовольнити частково.

Договір № 22/74 купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва - житлового будинку № 28, розташованого по вул.Новій в с.Павлівка Ріпкинського району Чернігівської області, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області та ОСОБА_3 який посвідчено приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 13.10.2006 року і зареєстрований в реєстрі за № 1808 - розірвати.

Повернути об'єкт незавершеного будівництва - житловий будинок № 28, розташований по вул.Новій в с.Павлівка Ріпкинського району Чернігівської області, без земельної ділянки, з власності ОСОБА_3 (зареєстрованого і проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), у власність держави, в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області (м. Чернігів, проспект Миру, 43, код ЄДРПОУ 14243893, р/р 37187500900002, МФО 853592 банк - ГУДКУ у Чернігівській області), передавши об'єкт незавершеного будівництва за актом приймання-передачі.

В іншій частині позову прокурора - відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Апеляція на рішення може бути подана до апеляційного суду Чернігівської області, через Ріпкинський районний суд, протягом десяти днів з дня його проголошення, а особою яка не була присутня під час проголошення рішення - у цей же строк, з дня отримання його копії.

Повний текст рішення складено 18.10.2013 року.

Суддя Є.А. Жовток