Ухвала суду № 34194921, 10.10.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2013 року Справа № 9104/61447/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання: Копанишин Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Іршавському районі Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.02.2012 р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест-Експрес" до Державної податкової інспекції в Іршавському районі Закарпатської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест-Експрес» звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Іршавському районі Закарпатської області про скасування податкового повідомлення - рішення № 4923682350 від 18.11.2011 року.

Позивач свої вимоги мотивує тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення (про зменшення ТОВ «Вест-Експрес» бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 24887,00 грн. та штрафні санкції в сумі 12444,00 грн.) винесено відповідачем всупереч норм чинного законодавства, оскільки позивачем дотримано всіх вимог, встановлених Податковим кодексом України, крім того, перевірка проведена з порушеннями законодавства, в зв'язку з чим рішення вважає протиправним.

Крім того, зменшення бюджетного відшкодування проведено протиправно, оскільки податковий кредит по ПДВ сформовано на підставі отриманих податкових накладних, після сплати вартості отриманих товару в повному обсязі (в тому числі, суми ПДВ), товари придбані з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, тобто, дотримано всі передбачені законодавством вимоги щодо формування податкового кредиту. Підставою для виключення вказаної суми із податкового кредиту та, відповідно, зменшення бюджетного відшкодування на цю суму є неправомірним, оскільки законом не передбачено таку підставу для зменшення бюджетного відшкодування як не надходження відповіді на запит податкового органу про проведення зустрічних перевірок (що слугувало такою підставою, згідно акту ДПІ у Іршавському районі від 15.11.2011 року за № 1120/23/50/32637362).

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.02.2012 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №4923682350 від 18.11.2011 року. Стягнуто із державного бюджету на користь позивача понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 28,23 грн. (двадцять вісім гривень 23 копійки).

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів виходить з наступного.

Так, в судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позаплановою невиїзною перевіркою ТОВ «Вест-Експрес» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податку (акт ДПІ у Іршавському районі від 15.11.2011 року за № 1120/23/50/32637362, (а.с. 6-10): за результатами перевірки не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за травень 2011 року на суму 24887,00 грн., в зв'язку з не отриманням від органів ДРС, на обліку яких перебувають постачальники ВАТ «Закарпанафтопродукт Мукачево» у якого придбавало мастильні матеріали ТОВ «Вест-Експрес», відповіді щодо взаємовідносин СГД (а.с. 10).

На підставі акту від 15.11.2011 року за № 1120/23/50/32637362 ДПІ у Іршавському районі прийнято податкове повідомлення - рішення №4923682350 від 18.11.2011 року (а.с. 12), яким ТОВ «Вест-Експрес» зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого на розрахунковий рахунок) з податку на додану вартість у розмірі 24887,0 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 12444,00 грн.

Податкове повідомлення - рішення ДПІ у Іршавському районі № 4923682350 від 18.11.2011 року в адміністративному порядку не оскаржувалось та оскаржено до Закарпатського окружного адміністративного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.1.1 ст. 1 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755 - VI (далі - ПК України), ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 1 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника (в тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 201.1 ст. 201, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Тобто, податковим законодавством передбачено сальдовий метод визначення податкових зобов'язань та кредиту із цього податку. Цей метод передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку (разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку), так і витрат цього платника на сплату сум податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг).

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, та складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів та послуг, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (абзац "а" п.198.1 ст. 198 ПК України).

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (послуг); або дата отримання товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст. 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пп. 14.1.36 ПК п.14.1 ст. 14 України - господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами

Обов'язковими ознаками господарської діяльності (згідно наведених приписів ГК України та ПК України) є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої. (При цьому, сформульоване в ГК України визначення господарської діяльності є загальним і має застосовуватися в усіх випадках, а визначення, наведене в ПК України, - лише у сфері дії цього Закону з урахуванням загального визначення). Виходячи з наведеного, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 року № 996-ХІV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 (зареєстрованого з Мінюсті України 05.06.95 року за № 168/704), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, п. 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, податковий кредит у спірній сумі 24887,00 грн. сформовано ТОВ «Вест-Експрес» на підставі податкових накладних виданих ТОВ «Золотий Еквіатор» за придбання паливно-матсильних матеріалів.(а.с. 38-62).

Наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних (а.с. 38-62), договору поставки від 20.05.2011 року № 237 (а.с. 43-46), договору купівлі-продажу №с11142 від 01.04.2011 р. (а.с. 47-50), платіжних доручень (а.с. 55-62) - підтверджено, що отримані за договорами ТОВ «Вест-Експрес» товари та послуги використані в господарській діяльності за профілем діяльності підприємства, товари та послуга реально отримані та оприбутковані підприємством, у вартості отриманих товарів та послуги наявні та сплачені в повному обсязі ПДВ, за наслідками придбання правомірно сформовані валові витрати та податковий кредит, таким чином, реальність здійснення господарських операцій підтверджена наявними в матеріалах справи доказами.

ТОВ «Вест-Експрес» податковий кредит сформовано у відповідності до пп. 198.2 ст. 198 ПК України, на підставі отриманих від постачальників товарів (послуг) податкових накладних, сума податкового кредиту ТОВ «Вест-Експрес» сформована належним чином, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, факт отримання придбаного товарів (послуг) підтверджено актом перевірки ДПІ у Іршавському районі від 15.11.2011 року за № 1120/23/50/32637362 та не заперечується відповідачем.

Згідно пп. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 2.01 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

При цьому, згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладене, якщо на момент проведення контролюючим органом перевірки платника суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними. Оскільки податковий кредит з ПДВ визначено на підставі отриманих податкових накладних, наявні податкові накладні містять всі передбачені законодавством відомості - податковий кредит ТОВ «Вест-Експрес» сформовано у відповідності до положень Податкового кодексу України.

Проведеною ДПІ у Іршавському районі перевіркою не виявлено порушень стосовно порушень податкового законодавства позивачем, перевіркою не встановлено відсутності податкової накладної (накладних) чи наявності недоліків у їх заповненні, не встановлено відсутності факту несплати вартості отриманого товару в повному обсязі, в тому числі ПДВ, позивачем ТОВ «Вест-Експрес», не підтверджено наявність пов'язаних осіб у ланцюгу ТОВ «Вест-Експрес» з його контрагентами, відсутні також встановлені законодавством докази щодо навмисного здійснення діяльності з метою вилучення коштів із державного бюджету шляхом безпідставного відшкодування ПДВ.

Доводи відповідача, викладені в акті ДПІ у Іршавському районі щодо порушення позивачем п. 200.1 ст. 200 ПК України є необґрунтованими, оскільки, виходячи із системного аналізу положень цієї норми та інших пунктів ст. 200 ПК України - вимога щодо наявності надмірної сплати податку на додану вартість стосується того платника податку, яким сума цього податку заявлена до відшкодування. Норми податкового законодавства не пов'язують виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету. Згідно з вимогами чинного законодавства, обов'язок контролювати звітність контрагента на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено (крім своїх філій та/або дочірніх підприємств), крім того, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, то дії платника податку є правомірними.

Крім того, сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в податкових зобов'язаннях останнього. Остаточна ж сума податкових зобов'язань, в тому числі наявність таких на кінець звітного податкового періоду, визначається продавцем в порядку, встановленому розділом V ПК України.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Підставою для зменшення бюджетного відшкодування ТОВ «Вест-Експрес» є неможливість підтвердження суми ПДВ в зв'язку з не отриманням від органів ДРС, на обліку яких перебувають постачальники ТОВ «Вест-Експрес», відповіді щодо взаємовідносин СГД, при цьому, з тексту акту неможливо встановити чому саме такі відповіді не отримано та чи вчинялись органами ДПС (яким направлено такі запити) будь-які дії щодо проведення таких. Податковий орган встановив, що паливно-мастильні матеріали ТОВ «Вест-Експрес» придбало у ВАТ «Закарпанафтопродукт Мукачево», яке в свою чергу, було посередником, а відповіді не отримано саме щодо первинних постачальників. Таким чином, в провину позивачеві ставиться не отримання відповідей на запити органу ДПС іншими органами ДПС, тобто, невиконання ними своїх функцій щодо проведення взаємозвірок на запити інших органів ДПС, при цьому, жодної вини позивача у не проведенні взаємозвірок чи не отриманні відповідей на запити органу ДПС актом не наведена та така підстава (як неотримання відповіді) для зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ нормами Податкового кодексу України чи іншими законодавчими актами не передбачена.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено завищення позивачем податкового кредиту в сумі 24887,00 грн. та, відповідно, не доведено правомірності зменшення суми бюджетного відшкодування по ПДВ у розмірі 24887,0 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 12444,00 грн.

За таких обставин, позов ТОВ «Вест-Експрес» слід задовольнити в повному обсязі, визнавши протиправним та скасувавши повністю податкове повідомлення - рішення ДПІ у Іршавському районі № 4923682350 від 18.11.2011 року.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Іршавському районі Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.02.2012 р. по справі № 2а-0770/4007/11 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала складена в повному обсязі 15.10.2013 року.

Головуючий суддя І.В. Глушко

Судді О.О. Большакова

В.Я. Макарик