Постанова № 34194517, 16.10.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2013 року Справа № 114502/11/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Костіва М.В. та Савицької Н.В.,

при секретарі судового засідання - Гнатик А.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській обл. на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.09.2011р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гофротара» до Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській обл. про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень про визначення сум грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А:

17.06.2011р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Гофротара» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати винесені Державною податковою інспекцією /ДПІ/ у Жидачівському районі Львівської обл. № 0000012320/0/162 від 06.01.2011р., № 0000022320/0/163 від 06.01.2011р., № 0000182320/4262 від 22.03.2011р. та № 0000232320/4263 від 22.03.2011р. про відповідно визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 102744 грн. за основним платежем та 25686 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість /ПДВ/ в розмірі 112891 грн. за основним платежем та 28223 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.7-12).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08.09.2011р. заявлений позов задоволено, визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жидачівському районі Львівської обл. № 0000012320/0/162 від 06.01.2011р., № 0000022320/0/163 від 06.01.2011р., № 0000182320/4262 від 22.03.2011р. та № 0000232320/4263 від 22.03.2011р.; стягнуто з державного бюджету на користь позивача 10 грн. 20 коп. сплаченого судового збору (а.с.210-215).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржила відповідач ДПІ у Жидачівському районі Львівської обл., яка покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.221-224).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що операції щодо продажу товарів на користь ТзОВ НВП «Южсинтезпроект» не носять реального характеру, оскільки під час проведення перевірки не були надані довіреності на одержання товарів, які вказані у видаткових накладних. Окрім цього, аналіз господарської та економічної діяльності наведеного контрагента вказує на відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської діяльності, а саме відсутність технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів і транспортних засобів. Також у представлених документах відсутні відомості щодо місця приймання-передачі та відгрузки товарів, довіреності на одержання товарів. За наведених обставин правові підстави для формування валових витрат і податкового кредиту по операціям з придбання товарів, які не використовувалися платником податків в господарській діяльності, є відсутніми.

У зв'язку із реорганізацією ДПІ у Жидачівському районі Львівської обл. шляхом перетворення в Миколаївську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Львівській обл., судом апеляційної інстанції в порядку ст.55 КАС України допущено заміну відповідача (апелянта) його правонаступником - Миколаївською об'єднаною державною податковою інспекцією /ОДПІ/ Головного управління Міндоходів у Львівській обл. (а.с.234).

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст.202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність таких обставин; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Як слідує з матеріалів справи, протягом 25.11.2010р.-15.12.2010р. ревізорами ДПІ у Жидачівському районі Львівської обл. проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Гофротара» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 29.05.2009р. по 30.09.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 29.05.2009р. по 30.09.2010р., по результатам якої складено Акт перевірки № 2284/23-1/36465981 від 22.12.2010р. (а.с.9-12).

Перевіркою встановлено наступні порушення:

вимог пп.7.4.1, 7.4.4. п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством занижені податкові зобов'язання з податку на додану вартість /ПДВ/ на суму 112891 грн. за жовтень 2009 року - квітень 2010 року

приписів пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», через що занижено до сплати податок на прибуток підприємств на суму 102744 грн.

На підставі вказаного Акта перевірки податковим органом прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0000022320/0/163 від 06.01.2011р. про визначення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 169337 грн., з яких 112891 грн. за основним платежем та 56446 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.16-17);

№ 0000012320/0/162 від 06.01.2011р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 142142 грн., з яких 102744 грн. за основним платежем та 39398 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.14-15).

За результатами процедури апеляційного узгодження сум грошових зобов'язань скарги позивача на спірні податкові повідомлення-рішення були відхилені, про що податковими органами прийняті відповідні рішення, а також винесені нові податкові повідомлення-рішення № 0000182320/4262 від 22.03.2011р. та № 0000232320/4263 від 22.03.2011р. на аналогічні суми (а.с.77-93, 18-20).

Підставою для винесення вказаного податкового повідомлення-рішення є висновки податкового органу по результатам проведеної перевірки про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача з ТзОВ НВП «Южсинтезпроект», на підставі яких платником податку були сформовані дані податкового обліку.

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що розглядувані господарські операції щодо поставки позивачем товарів на користь ТзОВ НВП «Южсинтезпроект» підтверджуються належними первинними документами, які складені з дотриманням вимог чинного законодавства.

Між тим, наведені висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає такими, що суперечать фактичним обставинам справи і не відповідають нормам чинного законодавства, з наступних причин.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

п.5.1 - валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 - до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 - не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно вимог Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

пп.7.4.4. п.7.4. ст.7 - якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп.2.4 п.2 Положення «Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затв. наказом Міністерства фінансів України № 168/704 від 05.06.1995р., первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа.

Предметом доказування у розглядуваній справі є дослідження обставин про те, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету, чи мали операції із поставки товарів та послуг реальний характер, яким чином відбувалася реалізація товарів, а також дійсна можливість здійснення таких операцій.

При цьому, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

* неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

* відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

* облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

* здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

* відсутність первинних документів обліку.

В аспекті наведеного колегія суддів враховує, що наявними матеріалами справи підтверджуються висновки податкового органу про відсутність реального здійснення господарських операцій, з огляду на наступне.

Як убачається з матеріалів справи, 01.02.2010р. між позивачем (постачальник) та ТзОВ НВП «Южсинтезпроект» (покупець) був укладений договір поставки № 0102/8/2010, відповідно до умов якого постачальник прийняв на себе зобов'язання поставити продукцію, а покупець зобов'язався її прийняти та оплатити згідно вставлених рахунків і видаткових накладних (а.с.94-95).

На підтвердження проведених поставок товарів позивачем представлені видаткові та податкові накладні, акт звірки розрахунків (а.с.96-137); оплата реалізованих товарів підтверджується відповідними банківськими документами (а.с.161-169).

Окрім цього, під час судового розгляду позивачем надані довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей в кількості 3 (три) шт. (а.с.196-198).

Разом з тим, під час проведення перевірки вищевказані довіреності не були представлені, а реквізити долучених до справи довіреностей не зазначені у видаткових накладних, що викликає сумнів у їх наявності в позивача на момент здійснення господарських операцій.

При цьому, під час перевірки та судового розгляду справи позивачем не було представлено товарно-транспортні накладні, наявність яких є обов'язковими відповідно до Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затв. спільним наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України № 228/253 від 07.08.1996р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

При цьому, будь-якої інформації щодо місць зберігання, умов транспортування та розвантаження позивачем не представлено.

За таких обставин приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, податковий орган обґрунтовано виходив з того, що фактично поставки товарів позивачем не здійснювалися, а позивач лише провів документальне оформлення розглядуваних операцій.

Також матеріалами справи стверджується, що ТзОВ НВП «Южсинтезпроект» не володіло на час виконання розглядуваних господарських операцій основними фондами та виробничими потужностями, трудовими ресурсами і транспортними засобами, необхідними для виконання господарських операцій по поставці товарів.

Оцінюючи в сукупності вищевикладене, колегія суддів вважає, що реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТзОВ НВП «Южсинтезпроект» не підтверджується представленими доказами, вказані дії позивача спрямовані виключно на отримання податкової вигоди. За відсутності фактичного здійснення операцій відповідні суми не можуть включатися до складу витрат та податкового кредиту для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств та ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Таким чином, враховуючи підтвердження в судовому засіданні обставин, якими контролюючий орган обґрунтував свої твердження про порушення позивачем вимог Законів України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а відтак й покладених в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, приймаючи до уваги вірне застосування останнім приписів Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), заявлений позивачем позов є безпідставним, через що задоволенню не підлягає.

Інші висновки постанови суду першої інстанції колегія суддів вважає безпідставними і помилковими, оскільки такі не відповідають вимогам Законів України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні заявленого позову з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ч.1 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській обл. задоволити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.09.2011р. скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Гофротара» до Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській обл. про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень про визначення сум грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: М.В.Костів

Н.В.Савицька