Рішення № 3419451, 04.02.2009, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 РІШЕННЯ

від "04" лютого 2009 р. по справі №01/148/19-38

за позовом закритого акціонерного товаритсва “ХОУМ КРЕДІТ БАНК”, м. Дніпропетровськ

до підприємця ОСОБА_1, м. Рожище

про стягнення 12125,16 грн.

Суддя Якушева І.О.

за участю представників:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

Суть спору: позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача 12125,16 грн., з них: 8718 грн. помилково перерахованих банком грошових коштів, 2949,47 грн. збитків, завданих інфляцією, за період січень 2007р.- вересень 2008р., 457,69 грн. заборгованості за відсотками за цей же період.

Представник позивача надіслав до господарського суду клопотання від 29.01.2009р., в якому просить розглянути справу за його відсутності, за наявними матеріалами.

Відповідач в судове засідання не з'явився, обґрунтованих пояснень по суті позовних вимог суду не подав, хоча належним чином був повідомлений про дату та час судового розгляду за його адресою.

Факт належного повідомлення відповідача про судовий розгляд справи підтверджується повідомленням №1086116 про вручення йому поштового відправлення - ухвали господарського суду від 30.12.2008р..

Враховуючи те, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, відповідач письмові пояснення міг відправити поштою і вправі був забезпечити явку представника чи з'явитись особисто, господарський суд визнав зібрані матеріали достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

в с т а н о в и в:

15.12.2006р. року до ЗАТ "Агробанку" звернулась громадянка ОСОБА_2. із заявою про укладення кредитного договору.

Правонаступником ЗАТ "Агробанку" відповідно до п.1 витягу із Статуту ЗАТ “ХОУМ КРЕДІТ БАНК” є ЗАТ “ХОУМ КРЕДІТ БАНК”.

15.12.2006 року між банком і ОСОБА_2. було укладено кредитний договір № 00124М853510002, згідно з умовами якого банк надає позичальникові кредитні кошти в розмірі 1373,75 грн. строком на 6 місяців.

Цільове призначення кредиту: на поточні потреби.

З метою забезпечення виконання зобов'язання щодо повернення суми кредиту , відсотків за користування кредитом, штрафних санкцій позичальником надано в заставу мобільний телефон "Nokia" модель 7370 вартістю 1570 грн.

ДП „Торгівельна мережа „Мелофон" (магазином) було виставлено позичальникові рахунок-фактуру № ДР-РФ-11-000144 від 15 грудня 2006 року.

У кредитному договорі міститься розпорядження позичальника про перерахування кредитних коштів в сумі 1099 гривень за наступними реквізитами: р/р № 26003300003022 в Фінестбанк, МФО 380311, ЄДРПОУ НОМЕР_1.

При перерахуванні відповідно до рахунку-фактури № ДР-РФ-11-000144 кредитних коштів у програмі банку виникла помилка.

У зв'язку з цим кредитні кошти в сумі 1099 грн. були помилково перераховані відповідачу: банк одержувача -Волинське ГРУ ЗАТ КБ „ПРИВАТБАНК", р/р" № НОМЕР_2, код 3066306836, призначення платежу: сплата за ТНС згідно рахунки-фактури №ДР-РФ-11-000144 від 15.12.2006 (дог. №00124М853510002 від 15.12.2006 року ОСОБА_2.).

Факт перерахування коштів за згаданими реквізитами підтверджується меморіальним ордером № 4468887 від 04.01.2007р.

Грошові кошти в розмірі 1099 грн. були перераховані банком відповідачеві безпідставно, оскільки за цільовим призначенням зазначені кошти перераховувались як оплата за товар, придбаний у ДП „ Торгівельна мережа „Мелофон ", а не у підприємця ОСОБА_1.

Доказів, які б свідчили про купівлю гр.ОСОБА_2. товару у нього, відповідач - підприємець ОСОБА_1. суду не надав.

22.12.2006р. до банку звернулась громадянка ОСОБА_3.. із заявою про укладення кредитного договору.

22.12.2006 року між банком і ОСОБА_3. було укладено кредитний договір № 00124М853510008, згідно з умовами якого банк надає позичальникові кредитні кошти в розмірі 1780 грн. на строк 12 місяців.

Цільове призначення кредиту: на поточні потреби.

З метою забезпечення виконання зобов'язання щодо повернення суми кредиту , відсотків за користування кредитом, штрафних санкцій позичальником надано в заставу мобільні телефони "Motorola" модель L7 met blek та Samsung модель E770 sk blak вартістю 949 грн. та 1275 грн.

ДП „Торгівельна мережа „Мелофон" (магазином) було виставлено позичальникові рахунок-фактуру №ДР-РФ-11-000170 від 22 грудня 2006 року.

У кредитному договорі міститься розпорядження позичальника про перерахування кредитних коштів в сумі 1424 грн. за наступними реквізитами: р/р № 26003300003022 в Фінестбанк, МФО 380311, ЄДРПОУ НОМЕР_1.

При перерахуванні зазначених кредитних коштів у програмі банку виникла помилка.

У зв'язку з цим кредитні кошти в сумі 1424 грн. були помилково перераховані відповідачу: банк одержувача - Волинське ГРУ ЗАТ КБ „ПРИВАТБАНК", р/р" № НОМЕР_2, код 3066306836, призначення платежу: сплата за ТНС згідно рахунки-фактури №ДР-РФ- 000170 від 22.12.2006р. (дог. №00124 МS53510008 від 22.12.2006р. ОСОБА_3.).

Факт перерахування коштів за згаданими реквізитами підтверджується меморіальним ордером № 4252056 від 25.12.2006р.

Грошові кошти в розмірі 1424 грн. були перераховані банком відповідачеві безпідставно, оскільки за цільовим призначенням зазначені кошти перераховувались як оплата за товар, придбаний у ДП „ Торгівельна мережа „Мелофон ", а не у підприємця ОСОБА_1.

Доказів, які б свідчили про купівлю гр.ОСОБА_3. товару у нього, відповідач -підприємець ОСОБА_1. суду не надав.

24.12.2006р. до банку звернувся громадянин ОСОБА_4. із заявою про укладення кредитного договору.

24.12.2006 року між банком і позичальником було укладено кредитний договір № 00124МТ53510009, згідно з умовами якого банк надає позичальникові кредитні кошти в розмірі 347,20 грн. на строк 3 місяці.

Цільове призначення кредиту: на поточні потреби.

З метою забезпечення виконання зобов'язання щодо повернення суми кредиту , відсотків за користування кредитом, штрафних санкцій позичальником надано в заставу мобільний телефон "Nokia" модель 1600 blak вартістю 355 грн.

ДП „Торгівельна мережа „Мелофон" (магазином) позичальникові було виставлено рахунок-фактуру № ДР-РФ-11-000175 від 24 грудня 2006 року.

У кредитному договорі міститься розпорядження позичальника про перерахування кредитних коштів у сумі 248 грн. за наступними реквізитами: р/р № 26003300003022 в Фінестбанк, МФО 380311, ЄДРПОУ НОМЕР_1.

При перерахуванні зазначених кредитних коштів у програмі банку виникла помилка.

У зв'язку з цим кредитні кошти в сумі 248 грн. були помилково перераховані відповідачу: банк одержувача - Волинське ГРУ ЗАТ КБ „ПРИВАТБАНК", р/р" № НОМЕР_2, код 3066306836, призначення платежу: сплата за ТНС згідно рахунки-фактури №ДР-РФ-000175 від 24.12.2006 (дог. №00124МТ53510009 від 24.12.2006р. ОСОБА_4.0.).

Факт перерахування коштів за згаданими реквізитами підтверджується меморіальним ордером №№ 4257261 від 25.12.2006 р.

Грошові кошти в розмірі 248 грн. були перераховані банком відповідачеві безпідставно, оскільки за цільовим призначенням зазначені кошти перераховувались як оплата за товар, придбаний у ДП „ Торгівельна мережа „Мелофон ", а не у підприємця ОСОБА_1.

Доказів, які б свідчили про купівлю гр. ОСОБА_4. товару у нього, відповідач -підприємець ОСОБА_1. суду не надав.

28.12.2006р. до банку звернувся громадянин ОСОБА_5. із заявою про укладення кредитного договору.

28.12.2006 року між банком і позичальником було укладено кредитний договір № 00124М853510010, згідно з умовами якого банк надає позичальникові кредитні кошти в розмірі 1435 грн. строком на 12 місяців.

Цільове призначення кредиту: на поточні потреби.

З метою забезпечення виконання зобов'язання щодо повернення суми кредиту , відсотків за користування кредитом, штрафних санкцій позичальником надано в заставу мобільний телефон "Sony Ericcson" модель Z710s вартістю 1435 грн.

Магазином позичальникові було виставлено рахунок-фактуру №ДР-РФ-11-000183 від 28 грудня 2006 року.

У кредитному договорі міститься розпорядження позичальника про перерахування кредитних коштів у сумі 1148 гривень за наступними реквізитами: р/р № 26003300003022 в Фінестбанк, МФО 380311, ЄДРПОУ НОМЕР_1.

При перерахуванні кредитних коштів відповідно до рахунку-фактури №ДР-РФ-11-000183 у програмі банку виникла помилка, внаслідок чого кредитні кошти в розмірі 1148 грн. було помилково перераховано відповідачу: банк одержувача - Волинське ГРУ ЗАТ КБ „ПРИВАТБАНК", р/р" № НОМЕР_2, призначення платежу: сплата за ТНС згідно рахунки - фактури №ДР-РФ-11-000183 від 28.12.2006 (дог. №00124МS53510010 від 28.12.2006 року ОСОБА_5.).

Факт перерахування коштів за згаданими реквізитами підтверджується меморіальним ордером № 4329117 від 29.12.2006 р.

Грошові кошти в розмірі 1148 грн. були перераховані банком відповідачеві безпідставно, оскільки за цільовим призначенням зазначені кошти перераховувались як оплата за товар, придбаний у ДП „ Торгівельна мережа „Мелофон ", а не у підприємця ОСОБА_1.

Доказів, які б свідчили про купівлю гр. ОСОБА_5. товару у нього, відповідач -підприємець ОСОБА_1. суду не надав.

29.12.2006 року до банку звернулася громадянка ОСОБА_6. із заявою про укладення кредитного договору.

29.12.2006р. між банком і позичальником було укладено кредитний договір № 00124МР53510011, згідно з умовами якого банк надає позичальникові кредитні кошти в розмірі 1141,40 грн. на строк 6 місяців.

Цільове призначення кредиту: на поточні потреби.

З метою забезпечення виконання зобов'язання щодо повернення суми кредиту , відсотків за користування кредитом, штрафних санкцій позичальником надано в заставу мобільний телефон "Sony Ericcson" модель K610i вартістю 1255 грн.

Магазином позичальникові було виставлено рахунок-фактуру №ДР-РФ-11-000188 від 29 грудня 2006 року.

У кредитному договорі міститься розпорядження позичальника про перерахування кредитних коштів у сумі 878 грн. за наступними реквізитами: р/р № 26003300003022 в Фінестбанк, МФО 380311, ЄДРПОУ НОМЕР_1.

При перерахуванні кредитних коштів відповідно до рахунку-фактури № ДР-РФ-11-000188 у програмі банку виникла помилка, внаслідок чого кредитні кошти в розмірі 878 грн. було перераховано відповідачу: банк одержувача - Волинське ГРУ ЗАТ КБ „ПРИВАТБАНК", р/р" № НОМЕР_2, призначення платежу: сплата за ТНС зг. рах. - фактури № ДР-РФ-11-000188 від 29.12.2006 (дог. №00124МР53510011 від 28.12.2006 року ОСОБА_6.).

Факт перерахування коштів за згаданими реквізитами підтверджується меморіальним ордером № 4469162 від 04.01.2007 р.

Грошові кошти в розмірі грн. були перераховані банком відповідачеві безпідставно, оскільки за цільовим призначенням зазначені кошти перераховувались як оплата за товар, придбаний у ДП "Торгівельна мережа „Мелофон ", а не у підприємця ОСОБА_1.

Доказів, які б свідчили про купівлю гр. ОСОБА_6. товару у нього, відповідач -підприємець ОСОБА_1. суду не надав.

29.12.2006р. до банку звернувся громадянин ОСОБА_7. із заявою про укладення кредитного договору.

29.12.2006р. між банком і позичальником було укладено кредитний договір № 00124М853510012, згідно з умовами якого банк надає позичальникові кредитні кошти в розмірі 1617,50 грн. на строк 10 місяців.

Цільове призначення кредиту: на поточні потреби.

З метою забезпечення виконання зобов'язання щодо повернення суми кредиту , відсотків за користування кредитом, штрафних санкцій позичальником надано в заставу мобільний телефон "Nokia" модель N70 SII вартістю 1849 грн.

Магазином позичальникові було виставлено рахунок-фактуру № ДР-РФ-11-000189 від 29 грудня 2006 року.

У кредитному договорі міститься розпорядження позичальника про перерахування кредитних коштів в сумі 1294 грн. за наступними реквізитами: р/р № 26003300003022 в Фінестбанк, МФО 380311, ЄДРПОУ НОМЕР_1.

При перерахуванні кредитних коштів відповідно до рахунку-фактури № ДР-РФ-11-000189 у програмі банку виникла помилка, внаслідок чого кредитні кошти в розмірі 1294 грн. було перераховано відповідачу: банк одержувача - Волинське ГРУ ЗАТ КБ „ПРИВАТБАНК", р/р" № НОМЕР_2, призначення платежу: сплата за ТНС зг. рах.-фактури №ДР-РФ-11-000189 від 29.12.2006 (дог. №00124МS53510012 від 29.12.2006 року ОСОБА_7.).

Факт перерахування коштів за згаданими реквізитами підтверджується меморіальним ордером № 4470986 від 04.01.2007р.

Доказів, які б свідчили про купівлю гр. ОСОБА_7. товару у нього, відповідач -підприємець ОСОБА_1. суду не надав.

10.01.2007р. до банку звернувся громадянин ОСОБА_8. із заявою про укладення кредитного договору.

10.01.2007р. між банком і позичальником було укладено кредитний договір № 00124МР53510020, згідно з умовами якого банк надає позичальникові кредитні кошти в розмірі 1909,70 грн. на строк 12 місяців.

Цільове призначення кредиту: на поточні потреби.

З метою забезпечення виконання зобов'язання щодо повернення суми кредиту , відсотків за користування кредитом, штрафних санкцій позичальником надано в заставу мобільний телефон "Sony Ericcson." модель K790i вартістю 2099 грн.

Магазином позичальникові було виставлено рахунок-фактуру № ДР-РФ-11-000203 від 10 січня 2007р.

У кредитному договорі міститься розпорядження позичальника про перерахування кредитних коштів у сумі 1469 грн. за наступними реквізитами: р/р № 26003300003022 в Фінестбанк. МФО 380311, ЄДРПОУ НОМЕР_1.

При перерахуванні кредитних коштів відповідно до рахунку-фактури № ДР-РФ-11-000203 у програмі банку виникла помилка, внаслідок чого кредитні кошти в розмірі 1469 грн. було перераховано відповідачу: банк одержувача - Волинське ГРУ ЗАТ КБ „ПРИВАТБАНК", р/р" № НОМЕР_2, призначення платежу: сплата за ТНС зг. рах. - фактури № ДР-РФ-11-000203 від 10.01.2007 (дог. №00124МР53510020 від 10.01.2007 року ОСОБА_8.).

Факт перерахування коштів за згаданими реквізитами підтверджується меморіальним ордером № 4576462 від 11.01.2007р.

Доказів, які б свідчили про купівлю гр. ОСОБА_8. товару у нього, відповідач -підприємець ОСОБА_1. суду не надав.

11.01.2007р. до банку звернулася громадянка ОСОБА_9. із заявою про укладення кредитного договору.

11.01.2007р. між банком і позичальником було укладено кредитний договір № 00124МР53510022, згідно з умовами якого банк надає позичальникові кредитні кошти в розмірі 1505,40 грн. на строк 6 місяців.

Цільове призначення кредиту: на поточні потреби.

З метою забезпечення виконання зобов'язання щодо повернення суми кредиту , відсотків за користування кредитом, штрафних санкцій позичальником надано в заставу мобільний телефон "Nokia" модель 3250 вартістю 1655 грн.

Магазином позичальникові було виставлено рахунок-фактуру №ДР-РФ-11-000204 від 11 січня 2007 року.

У кредитному договорі міститься розпорядження позичальника про перерахування кредитних коштів в сумі 1158 грн. за наступними реквізитами: р/р № 26003300003022 в Фінестбанк, МФО 380311, ЄДРПОУ НОМЕР_1.

При перерахуванні кредитних коштів відповідно до рахунку-фактури № ДР-РФ-11-000189 у програмі банку виникла помилка, внаслідок чого кредитні кошти в розмірі 1158 грн. було перераховано відповідачу: банк одержувача - Волинське ГРУ ЗАТ КБ „ПРИВАТБАНК", р/р" № НОМЕР_2, призначення платежу: сплата за ТНС зг. рах. - фактури № ДР-РФ-11-000204 від 11.01.2007 (дог. №00124МР53510022 від 11.01.2007 року ОСОБА_9.).

Факт перерахування коштів за згаданими реквізитами підтверджується меморіальним ордером № 4595303 від 12.01.2007р.

Доказів, які б свідчили про купівлю гр. ОСОБА_9. товару у нього, відповідач -підприємець ОСОБА_1. суду не надав.

З наведеного вбачається, що позивачем помилково перераховано відповідачу 8718 грн. (1099+1424+248+1148+878+1294+1469+1158).

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

З огляду на викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача 8718 грн. помилково перерахованих позивачем грошових коштів, якими відповідач користується безпідставно, обгрунтована і підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 ЦК).

Як визначено ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншими актами законодавства.

В даному випадку розмір процентів за користування чужими грошовими коштами договором не встановлено, оскільки спір, що виник між сторонами у справі, не грунтується на договорі.

Посилання позивача як на підтвердження нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі три проценти на ст.625 ЦК України безпідставне, оскільки ця норма закону передбачає обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних у випадку прострочення платежу.

Факту прострочення повернення коштів позивачем не доведено, доказів на підтвердження звернення до відповідача з вимогою про повернення коштів не подано.

З доводами позивача про застосування в даному випадку аналогії закону не можна погодитись, оскільки відносини щодо обов'язку сплати боржником процентів за користування чужими грошовими коштами врегульовано ст.536, п.3 ст.692 ЦК України.

Згідно з вимогами п.2 ст.536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншими актами законодавства.

Оскільки наявність договору між сторонами, а отже встановлення розміру процентів за користування чужими грошовими коштами позивачем не доведено, судом не приймаються до уваги посилання позивача як на розмір нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами на ст.625 ЦК України.

Враховуючи наведене, в позові про стягнення з відповідача 457,69 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки позивачем не доведено факту прострочення відповідачем платежу, не подано доказів на підтвердження звернення до відповідача з вимогою про повернення коштів, позовна вимога про стягнення з відповідача 2949,47 грн. збитків, завданих інфляцією, за період січень 2007р.- вересень 2008р., до задоволення не підлягає.

Відповідно до ст.ст.44, 49 ГПК України позивачу за рахунок відповідача слід відшкодувати судові витрати по справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 536, 625, п.3 ст.692, ст.1212 Цивільного кодексу України, ст.ст.44 -49 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , р/р НОМЕР_2 , МФО 380311) на користь закритого акціонерного товаритсва “ХОУМ КРЕДІТ БАНК” (м. Дніпропетровськ, вул. Курсантська, 24, р/р29094007, МФО 307123, код ЄДРПОУ 26237202) 8718 грн. помилково перерахованих банком грошових коштів, 71 грн. 90 коп. витрат, пов'язаних з оплатою держмита, 87 грн. 19 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В позові про стягнення 2949 грн.47 коп. збитків, завданих інфляцією, 457 грн.,69 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами відмовити.

Суддя І.О.Якушева