Ухвала суду № 34194430, 10.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-12583/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів Хрімлі О.Г., Коротких А.Ю., Літвіної Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Техноресурс» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне акціонерне товариство «Техноресурс» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000022260 від 30 травня 2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 лютого 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Зважаючи на те, що у справі відсутні клопотання від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, колегія суддів вирішила справу розглянути у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу № 444 від 08 травня 2012 року, виданого ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПАТ «Техноресурс» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Маркстіл» за серпень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 883/22-621-33107041 від 14 травня 2012 року, у якому встановлено порушення позивачем вимог п. 198.3 ст. 198, п.п. 201.1, 201.2, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (серпень 2011 року) на суму 1 178 475,00 грн. та залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на суму 13 791,64 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000022260 від 30 травня 2012 року, яким відповідно до п. 54.3 ст. 54 та п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України та згідно з п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України за порушення п. 198.3 ст. 198, п.п. 201.1, 201.2, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, ПАТ «Техноресурс» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 13 791,00 грн. та визначено штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3 447,00 грн.

ПАТ «Техноресурс» оскаржено в адміністративному порядку до Державної податкової служби у м. Києві прийняте податкове повідомлення-рішення, за результатами розгляду якої рішенням № 4859/10/12-114 від 07 серпня 2012 року, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва № 0000022260 від 30 травня 2012 року в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3 447,00 грн. скасовано, в іншій частині - залишено без змін.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що 03 серпня 2004 року ПАТ «Техноресурс» зареєстроване Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією (свідоцтво про державну реєстрацію № 10671050003000138).

Крім того, ПАТ «Техноресурс» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 10 серпня 2004 року за № 09501 та перебуває на обліку в ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС.

Між ПАТ «Техноресурс» та ТОВ «Маркстіл» укладено договір № 200701 від 20 липня 2011 року, предметом якого є поставка продукції технічного призначення.

Факт виконання укладеного договору підтверджується: специфікацією № 1 до вказаного договору, видатковими накладними та податковими накладними, наявними в матеріалах справи.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, факт подальшого використання отриманої продукції за договором № 200701 від 20 липня 2011 року підтверджується наданими договорами: - від 23 серпня 2011 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Спецгазбуд»; - від 06 грудня 2011 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Магістральне будівництво».

Відповідно до свідоцтва № 35622236 від 11 серпня 2004 року, позивач станом на момент вчинення спірного правочину мав статус платника податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 331070426535).

Згідно з довідкою ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова № 2305/23-206/36986492 від 23 листопада 2011 року «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Маркстіл» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником ПАТ «Техноресурс», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01 серпня 2011 року до 31 серпня 2011 року», її висновки зроблені на підставі інформації, отриманої від ДПІ у Московському районі м. Харкова, а саме: на підставі акту № 3336/23/37092814 від 17 листопада 2011 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ПРИНТ-КОМ» щодо дослідження реальності здійснення та повноти відображення в обліку господарських операцій відносин із платниками податків за період з 01 серпня 2011 року по 31 серпня 2011 року».

Відповідно до акту № 3336/23/37092814 від 17 листопада 2011 року, за результатами перевірки ТОВ «ПРИНТ-КОМ» податковим органом встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій останнім та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому діючим законодавством України по зазначеним операціям (безтоварність операцій) та встановлено дефективність первинних документів, що були використанні при оформленні господарських операцій з питання придбання послуг (безтоварність операцій) від ТОВ «ФУТУР-10» та подальшої реалізації робіт, послуг (безтоварність операцій) на адресу ТОВ «Маркстіл».

Згідно з показаннями свідка ОСОБА_4, який є директором ТОВ «Маркстіл», ТОВ «Маркстіл» займається роздрібною торгівлею, штат підприємства складається з 10 осіб, між ТОВ «Маркстіл» та ПАТ «Техноресурс» здійснювалися господарські операції з поставок труб та відбувалася оплата зазначених поставок, за наслідками чого позивачем сформовано податковий кредит.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За змістом п. 201.8 ст. 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

При вирішенні даної справи, колегія суддів враховує також правову позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену ним в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10, відповідно до якого процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; 5) встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а, отже, і правомірність відображення їх у податковій звітності, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що відповідачем неправомірно винесено податкове повідомлення-рішення № 0000022260 від 30 травня 2012 року, оскільки сума податкового кредиту за відповідний період підтверджується відповідними первинними документами, оформленими у відповідності до наведених законодавчих вимог, та які відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Техноресурс» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими та засновані на нормах права.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано достатньо доказів правомірності дій з прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та наведеними законодавчими нормами.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И ЛА :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 лютого 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді А.Ю. Коротких

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Коротких А. Ю.

Літвіна Н. М.