Ухвала суду № 34194423, 10.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-4765/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В.О. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів Хрімлі О.Г., Коротких А.Ю., Літвіної Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства теплових мереж «Миронівкатепломережа» до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Комунальне підприємство теплових мереж «Миронівкатепломережа» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000281601 від 27 серпня 2012 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2012 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Зважаючи на те, що у справі відсутні клопотання від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, колегія суддів вирішила справу розглянути у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 27 серпня 2012 р. відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку з питань дотримання своєчасності сплати податку на додану вартість за червень-серпень 2012 року, про що складено акт № 93/1601/20595254, у якому встановлено порушення позивачем п. 57.1 ст. 57 та п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України, тобто несвоєчасна сплата податкового зобов'язання, визначеного у поданій декларації з податку на додану вартість за червень-серпень 2012 року.

Згідно з актом перевірки, предметом дослідження були не декларації з ПДВ за червень-серпень 2012 року, а декларація № 9013959428 від 19 січня 2012 року та декларація № 2598 від 20 грудня 2011 року. Перевіркою встановлено, що граничний термін сплати податкового зобов'язання по декларації від 19 січня 2012 року - 30 січня 2012 року, а фактично сплачено податкове зобов'язання 20 серпня 2012 року, по декларації від 20 грудня 2011 року - 30 грудня 2011 року, а фактично сплачено податкове зобов'язання 22 червня 2012 року та 13 липня 2012 року.

27 серпня 2012 року на підставі акту перевірки № 93/1601/20595254 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000281601, яким позивачу визначено грошове зобов'язання в сумі 37 141,35 грн. за затримку сплати ПДВ на 203 дня та по сплаті штрафних санкцій у розмірі 7 427,27 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з податковими деклараціями з податку на додану вартість за червень, липень, серпень 2012 року, позивачем самостійно визначено суму податку на додану вартість.

Крім того, позивачем згідно з платіжним дорученням № 34 від 26 січня 2012 року на суму 134 119,00 грн., сплачено податок на додану вартість за грудень 2011 року; платіжним дорученням № 76 від 23 лютого 2012 року на суму 99 819,00 грн. сплачено податок на додану вартість за січень 2012 року; платіжним дорученням № 122 від 27 березня 2012 року на суму 159 083,00 грн. сплачено податок на додану вартість за лютий 2012 року; платіжним дорученням № 164 від 25 квітня 2012 року на суму 110 934,00 грн. сплачено податок на додану вартість за березень 2012 року; платіжним дорученням № 186 від 18 травня 2012 року на суму 17 874,00 грн. сплачено податок на додану вартість за квітень 2012 року; платіжним дорученням № 215 від 14 червня 2012 року на суму 20 000,00 грн. сплачено податок на додану вартість за травень 2012 року; платіжним дорученням № 225 від 22 червня 2012 року на суму 12 351,00 грн. сплачено податок на додану вартість за травень 2012 року; платіжним дорученням № 253 від 13 липня 2012 року на суму 13 463,00 грн. сплачено податок на додану вартість за червень 2012 року; платіжним дорученням № 293 від 20 серпня 2012 на суму 139 904,00 грн. сплачено податок на додану вартість за липень 2012 року.

Згідно з довідкою № 3093/10 від 22 вересня 2005 року, виданою начальником Миронівського відділення Обухівської ОДПІ у Київській області, КПТМ «Миронівкатепломежа» станом на 01 січня 2005 року має заборгованість з податку на прибуток за рахунок понижуючого коефіцієнта - 170,00 грн., з прибуткового податку з громадян - 2,76 грн., з податку на прибуток - 21 496,66 грн. та пені - 942,31 грн. Відомостей щодо заборгованості позивача з податку на додану вартість вказана довідка не містить.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п. 46.1 ст. 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Згідно з п. 49.2 ст. 49 ПК України, платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідно до п. 49.8 ст. 49 ПК України, прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Пунктом 57.1 ст. 57 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 203.1 ст. 203 ПК України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

За змістом п. 203.2 ст. 203 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Згідно з п. 126.1 ст. 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкової боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкової боргу.

Пунктом 87.9. ст. 87 ПК України встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, суму податку на додану вартість згідно з податковими деклараціями за листопад-грудень 2011 року, січень 2012 року, червень-серпень 2012 року своєчасно сплачено позивачем наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями у відповідні періоди за червень-серпень 2012 року, в яких у рядках «призначення платежу» вказано - податок на додану вартість за відповідний місяць 2011-2012 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Колегія суддів враховує, що згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2009 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 травня 2011 року у справі № А18/087-07 за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області до КПТМ «Миронівкатепломережа», встановлено, що станом на 01 січня 2005 року відсутня заборгованість КПТМ «Миронівкатепломережа» з податку на додану вартість.

Твердження відповідача про те, що сплачені позивачем суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість зараховані податковим органом в якості сплати за попередні податкові борги платника податків не підтверджується належними та допустимими доказами у справі, оскільки відповідачем не доведено та не надано доказів існування у платника податків попереднього податкового боргу.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що відповідачем неправомірно винесено податкове повідомлення-рішення № 0000281601 від 27 серпня 2012 року, оскільки узгоджені суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, визначені в податкових деклараціях, були сплачені позивачем в установленому законодавством порядку, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, які є належними та допустимими доказами у справі, та факт відсутності заборгованість КПТМ «Миронівкатепломережа» з податку на додану вартість станом на 01 січня 2005 року підтверджується постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2009 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 травня 2011 року у справі № А18/087-07.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Комунального підприємства теплових мереж «Миронівкатепломережа» до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими та засновані на нормах права.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано достатньо доказів правомірності дій з прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та наведеними законодавчими нормами.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді А.Ю. Коротких

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Коротких А. Ю.

Літвіна Н. М.