Постанова № 34194283, 14.10.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 жовтня 2013 р. справа № 820/7481/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого -Судді Архіпової С.В.

при секретарі - Пєнцові М.В.,

за участю: представників позивача - Бендеберя С.О.,

представника відповідача - Власова С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом

Селянського (фермерського) господарства "Белік" до Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Селянське (фермерське) господарство «Белік», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до відповідача - Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області та просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000012200 від 17.04.2013р.

В обґрунтування заявленого позову зазначив, що відповідно до оскаржуваного в даній справі податкового повідомлення-рішення позивачу нараховано штрафні санкції з податку на додану вартість в розмірі 4730,0 грн.

Позивач вважає зазначене податкове повідомлення-рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що порушує його права та законні інтереси.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, що викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити через безпідставність, вважаючи оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення цілком обґрунтованим та законним.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задовольнити, керуючись наступним.

Так, судом встановлено, що фахівцями Красноградської МДПІ Харківської області ДПС (правонаступником якої на час розгляду справи є Красноградська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області) 01.04.2013р. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків - Приватним підприємством «Сеаб-Трейд» (код ЄДРПОУ 33307354) за червень 2012 року.

За наслідками перевірки складено акт від 01.04.2013р. № 184/22/23324521 (а.с. 10-30), згідно висновків якого встановлено порушення ч.1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем з постачальником ТОВ «Сеаб-Трейд», а також порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму ПДВ, яка в поточному звітному періоді підлягає відображенню в особовому рахунку платника та повністю залишається в розпорядженні позивача (позитивне значення) рядок 17 за 2012 рік в розмірі 18920,0 грн.

На підставі розгляду зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення № 0000012200 від 17.04.2013р. (а.с. 9), згідно якого позивачу нараховано штрафні санкції з податку на додану вартість в розмірі 4730,0 грн. в зв'язку з порушенням п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що доходячи висновку про наявність виявлених перевіркою порушень, а також необхідність нарахування позивачу штрафних санкцій, відповідач виходив з того, що на підставі договору від 01.06.2012р. № 01/06, укладеного між позивачем та ПП «Снаб-Трейд» позивачем в червні 2012 року було віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 18920,0грн.

Відповідачем взято до уваги, що згідно акту Західної МДПІ м. Харкова від 03.08.2012р. № 310/16-314/36458749 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Снаб-Трейд» щодо господарських відносин з платниками податків за червень 2012 року» встановлено, що ПП «Снаб-Трейд» (в акті помилково зазначене як ТОВ «Снаб-Трейд») не знаходиться за своїм місцезнаходженням, не має основних фондів, складів, транспорту, що суперечить меті господарської діяльності підприємства та створює обставини, за яких ПП «Снаб-Трейд» не мало наміру одержати економічний ефект від підприємницької та іншої економічної діяльності, натомість проводило транзитні фінансові потоки, спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди покупцям та далі по ланцюгу постачання з метою штучного формування податкового кредиту. Також, згідно вказаного акту від 03.08.2012р. № 310/16-314/36458749 зроблено висновок, що ПП «Снаб-Трейд» сформовано податковий кредит за рахунок контрагентів ТОВ «Амон-сул», ТОВ «Технохімреагент», якими податкові зобов'язання постачання товарів по ланцюгу не задекларовані.

Враховуючи наведені обставини відповідачем зроблено висновок про те, що угоди, укладені ПП «Снаб-Трейд» з його контрагентами, в тому числі позивачем, є нікчемними, не створили за собою реальних наслідків, в тому числі тих, що пов'язані з правом позивача на формування за ними податкового кредиту з ПДВ.

Крім того, відповідачем зроблено висновок про те, що оскільки до перевірки позивачем не було надано документів, які підтверджують транспортування товарів, придбаних ним у ПП «Снаб-Трейд» (товарно-транспортних накладних), факт такого транспортування відсутній. Зазначене, на думку відповідача, підтверджує відсутність реального виконання укладеного між позивачем та ПП «Снаб-Трейд» договору, за яким у позивача, в подальшому, виникло право на формування податкового кредиту з ПДВ.

Проте суд з висновками відповідача не погоджується з огляду на наступне.

За наявними у справі доказами судом встановлено, що між позивачем та ПП «Снаб-Трейд» 01.06.2012р. було укладено договір № 01/06 (а.с. 46-47), згідно умов якого ПП «Снаб-Трейд» (продавець) зобов'язався передати у власність позивача (покупець) товар згідно специфікації (засоби захисту рослин «Конфидор», «Актара», «Конфидор макси», «Карате зеон», а позивач зобов'язувався прийняти поставлений товар та сплатити його вартість. Загальна сума договору складає 113520,43 грн.

Позивачем до суду надано належним чином засвідчену копію зазначеного договору, який викладено у формі єдиного письмового документу, підписано обома сторонами та скріплено печатками. Підстав щодо сумнівів у наявності та належному оформленні договору у суду не виникає, а сторонами процесу його фактична наявність не заперечується.

Також судом встановлено, що в зв'язку з укладеним договором ПП «Снаб-Трейд» на адресу позивача виписано податку накладну від 20.06.2013р. (а.с. 48), наявність якої, а також її належне документальне оформлення сторонами у справі не заперечується.

Факт виконання зобов'язань сторін за договором від 01.06.2013р. № 01/06 підтверджується наявною у справі копією накладної на отримання товару № 2008 від 20.06.2012р. (а.с. 49), за якою, згідно довіреності від 20.06.2012р. № 10/06-Б, товар отримала агроном фермерського господарства Чевжик Г.О.; факт використання придбаного товару - актами про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин (а.с. 52-54); факт оплати за товар - копією платіжного доручення № 291 від 20.06.2012р. на суму 113520,43 грн. (а.с.50), копією банківської виписки (а.с. 51).

Крім того, матеріали справи містять копії документів, які підтверджують здійснення господарської діяльності позивача щодо поводження з пестицидами і агрохімікатами.

Таким чином, доводи відповідача про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності контрагента позивача не впливають на визначення реальності вчинених між позивачем та ПП «Снаб-Трейд» господарських операцій. Доводи про нереальність здійснення операцій між ними не підтверджуються зібраним у справі доказами.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при здійсненні угоди дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом, при виконанні вимог ст.11 КАС України, не виявлено.

Судом встановлено, що позивачем отримано від його контрагента належним чином оформлені податкові накладні на весь обсяг поставленого товару, які оплачено позивачем в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість.

Факт належної оплати за поставлений товар сторонами у справі не заперечується.

При цьому покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця, а наявність порушень ведення бухгалтерського обліку, вимог податкового обліку або інші порушення умов ведення господарської діяльності контрагента не може бути підставою для позбавлення права добросовісного платника податку на додану вартість на віднесення сплачених ним у ціні наданих послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту за умови, що він виконав усі передбачені законом умови щодо цього.

Відповідно до п. 2.1 Розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п. 2.2. вказаного розділу визначено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Пунктом 2.4. Розділу 2 Положення передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Досліджені судом первинні документи відповідають вимогам, встановленим Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зокрема мають обов'язкові реквізити: найменування платника податків та його контрагента, назву документа, дату і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції, посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис, що дає змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції.

В свою чергу, відповідачем в акті перевірки не спростовується достовірність відомостей, що містяться у первинних документах, наданих до перевірки та, в подальшому, до суду.

Згідно приписів п.п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.п. 198.3. зазначеної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З аналізу положень Податкового кодексу України судом встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту витрати зі сплати податку за відсутності податкової накладної, або за наявності податкової накладної, оформленої з порушенням положень ст. 201 Кодексу.

Згідно ст. 201 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку чинне законодавство не передбачає.

Стосовно доводів відповідача про відсутність товарно-транспортної накладної на перевезення товару, придбаного позивачем у ПП «Снаб-Трейд» за договором від 01.06.2012р. № 01/06, що, згідно висновків відповідача, є порушенням Наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.1995р. № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», суд відзначає їх як непереконливі.

При цьому суд враховує, що згідно п. 2 договору поставки № 01/06 від 01.06.2012р. постачання товару здійснюється на умовах EXW - франко-склад згідно Правил «Інкотермс - 2000» транспортом продавця.

Отже дотримання вимог Наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.1995р. № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» у спірних правовідносинах покладено на постачальника - ПП «Снаб-Трейд». Крім того, згідно зазначеного наказу унормовано порядок обліку роботи вантажного автомобіля, хоча, згідно пояснень позивача, постачання товару в даному випадку постачальником здійснювалось легковим автомобілем з міркувань нерентабельності використання вантажного автомобіля та враховуючи, що обсяги поставки дозволяють використання легкового автомобіля.

Відповідно до приписів ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даній справі відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, суду не надано доказів законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень, у той час як позивачем подано переконливі докази в обґрунтування своєї позиції, з аналізу яких судом зроблено вичерпні висновки.

В зв'язку з наведеним суд відзначає, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, перевіривши оскаржуване в даній справі рішення відповідача з урахуванням наведеної норми, суд дійшов висновку, що відповідачем при його прийнятті, невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, в зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.

Згідно ч. 1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст., ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Селянського (фермерського) господарства «Белік» до Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000012200 від 17.04.2013р.

Стягнути з державного бюджету (п/р 31217206784011 УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) на користь Селянського (фермерського) господарства «Белік» (код ЄДРПОУ 23324521) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 114,71 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено та підписано 18 жовтня 2013 року.

Головуючий суддя (підпис) С.В. Архіпова