Рішення № 34186918, 14.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16682/13 14.10.13

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА

Страхування»

До Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова

компанія»

Про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 21669,08 грн.

та 3% річних в розмірі 142,48 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники учасників судового процесу:

від позивача: Ігнатенко Н.В. - дов. № 3678/18 від 12.12.2012 р.

від відповідача: Мазецький М.С. - дов. № 13 від 02.01.2013 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передано позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» про відшкодування матеріальної шкоди завданої в результаті ДТП в порядку регресу 21 669,08 грн. та 3% річних в розмірі 142,48 грн. в результаті настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 13.08.2012 р. в м. Львові по вул. Виговського, 100 о 08 годині 50 хвилин за участю транспортних засобів «ЛАЗ А-191 ФО», державний номер ВС3146АА, що належить Львівському комунальному АТП1, під керуванням Шкриметка Володимира Івановича, та транспортного засобу «ДЕО Ланос», державний номер ВС3556АІ, що належить Наконечному Олегу Васильовичу, під керуванням Наконечного Михайла Васильовича.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.08.2013 р. за даною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/16682/13, призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю представників учасників судового процесу на 30.09.2013 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

У судовому засіданні 30.09.2013 р. представник позивача надав суду документи на виконання вимог ухвали суду, які суд долучив до матеріалів справи, та оригінали документів для огляду, копії яких були додані до позовної заяви.

На виконання вимог ухвали суду представник відповідача надав суду письмовий відзив на позовну заяву, що був долучений до матеріалів справи.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити. Представник відповідача проти позову заперечив.

Для дослідження доказів у справі суд оголосив перерву у судовому засіданні до 14.10.2013 р.

У судовому засіданні 14.10.2013 р. представник позивача позов повторно підтримав, просив його задовольнити. Представник відповідача повторно проти позову заперечив.

На запитання суду щодо наявності додаткових обставин, що мають значення для справи, представники сторін повідомили, що ними подані всі докази, які мають значення для вирішення справи по суті, судом досліджені всі обставини справи і на підставі зібраних доказів можливо прийняти рішення у справі.

У судовому засіданні 14.10.2013 р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.08.2012 р. в м. Львові по вул. Виговського, 100 о 08 годині 50 хвилин за участю транспортних засобів «ЛАЗ А-191 ФО», державний номер ВС3146АА, який належить Львівському комунальному АТП1, під керуванням Шкриметка Володимира Івановича, та транспортного засобу «ДЕО Ланос», державний номер ВС3556АІ, що належить Наконечному Олегу Васильовичу, під керуванням Наконечного Михайла Васильовича, сталася дорожньо-транспортна пригода.

Шкриметко В.І., керуючи транспортним засобом «ЛАЗ А-191 ФО», державний номер ВС3146АА, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем «ДЕО Ланос», державний номер ВС3556АІ, під керуванням Наконечного М.В., чим порушив ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Про наведене свідчить відомість № 9053937, сформована АІПС ДТП станом на 16.08.2012 р., про дорожньо-транспортну пригоду та постанова Сихівського районного суду м. Львова від 28.08.2012 р. в адміністративній справі № 1319/8506/2012р., відповідно до якої Шкриметка В.І. визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та було піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в сумі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в розмірі 340 (трьохсот сорока) грн. 00 коп. в дохід держави.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Факти, які встановлені постановою Сихівського районного суду м. Львова від 28.08.2012 р. в адміністративній справі № 1319/8506/2012, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

Вищезазначеною постановою визнано винним Шкриметка В.І. у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «ДЕО Ланос», державний номер ВС3556АІ, під керуванням Наконечного Михайла Васильовича.

Відносини, пов'язані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування» (надалі - Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 - IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.

В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

В статті 16 Закону України «Про страхування» визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Між ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» (страховик) та Наконечним Олегом Васильовичем (страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 0896а/11Л від 03.11.2011 р., у відповідності до умов якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, а саме - автомобілем марки «ДЕО Ланос», державний номер ВС3556АІ.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обов'язковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону), і здійснюється суб'єктами оціночної діяльності.

14.08.2012 р. ФОП Войтиком Я.М. було здійснено фотовізуальну фіксацію пошкоджень транспортного засобу «ДЕО Ланос», державний номер ВС3556АІ, та складено Звіт № 621/12 про оцінку автомобіля від 14.08.2012 р.

На підставі заяви про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу від 13.08.2012 р. та рахунку-фактури № Р-000076 від 14.08.2012 р., ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» було здійснено розрахунок страхового відшкодування та 22.08.2012 р. складено страховий акт № 1.001.12.00327/VESKO20627 транспортного засобу «ДЕО Ланос», державний номер ВС3556АІ, та встановлена сума страхового відшкодування у розмірі 21 669,08 (двадцять одна тисяча шістсот шістдесят дев'ять грн. 08 коп.).

Статтею 29 Закону України «Про страхування» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Позивач повідомив суду, що він свої зобов'язання перед страхувальником за договором добровільного страхування наземного транспорту № 0896а/11Л від 03.11.2011 р. виконав належним чином, перерахувавши згідно з платіжним дорученням № 40543 від 27.08.2012 р. 21 669,08 грн. страхового відшкодування Наконечного О.В. на рахунок СПД ФО Ковальчук О.М.

Враховуючи те, що у постанові Сихівського районного суду м. Києва від 28.08.2012 р. в адміністративній справі № 1319/8506/2012р. встановлено, що з вини Шкриметка В.І., який керував автомобілем «ЛАЗ А-191 ФО», державний номер ВС3146АА, сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої відбулося зіткнення з автомобілем марки «ДЕО Ланос», державний номер ВС3556АІ, він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «ДЕО Ланос», державний номер ВС3556АІ.

З огляду на те, що ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 0896а/11Л від 03.11.2011 р. внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 13.08.2012 р. в м. Львові по вул. Виговського, 100, виплачено страхове відшкодування Наконечного О.В. - власника автомобіля «ДЕО Ланос», державний номер ВС3556АІ, позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме, до страхової організації, якою здійснено обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу «ЛАЗ А-191 ФО», державний номер ВС3146АА, водій якого винний у скоєнні ДТП, - ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія».

За таких обставин на розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» про стягнення шкоди у розмірі 21 669,08 грн., завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 13.08.2012 р. в м. Львові по вул. Виговського, 100 о 08 годині 50 хвилин за участю транспортних засобів «ЛАЗ А-191 ФО», державний номер ВС3146АА, який належить Львівському комунальному АТП1, під керуванням Шкриметка В.І., та транспортного засобу «ДЕО Ланос», державний номер ВС3556АІ, який належить Наконечному О.В., під керуванням Наконечного М.В.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обов'язкових видів страхування, що здійснюються в Україні.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 36.4 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» встановлено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що незалежно від джерела виникнення права позов щодо відшкодування збитків подається до особи, відповідальної за завдані збитки, проте враховуючи те, що цивільна відповідальність винної особи застрахована, позов може бути заявлений також і до юридичної особи, яка застрахувала відповідальність власника транспортного засобу «ЛАЗ А-191 ФО», державний номер ВС3146АА, зокрема до відповідача у даній справі - ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» (дана правова позиція підтверджується також постановою ВГСУ від 05.12.2006 року № 54/53-06).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Відповідно до ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно з п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика (страхова сума) - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

У відповідності до п. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до ч. 16 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування не може перевищувати прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно з ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В п. 35.1. ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

У відповідності до п.п. 36.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.

Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Перебіг позовної давності щодо вимог страховика про відшкодування збитків у порядку регресу починається з моменту виконання страховиком свого зобов'язання за договором добровільного страхування (постанова Вищого господарського суду України № 58/168 від 27.03.12 р.).

У судовому засіданні 30.09.2013 р. представник відповідача надав на розгляд суду копію Полісу № АВ/2770941 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного 26.06.2012 року між відповідачем та Львівським комунальним АТП1 про страхування транспортного засобу ЛАЗ А-191 ФО, державний номер ВС3146АА.

Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/2770941 встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) - 50000,00 грн. та франшиза - 0,00 грн.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції від 14.08.11 р., договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах:

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу);

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації будь-якого транспортного засобу або одного з транспортних засобів, зазначених у договорі, особою, вказаною в договорі страхування (договір II типу);

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі (договір III типу).

Позивачем було направлено на адресу відповідача заяву про регресні вимоги (вих. № 2262АР від 05.02.2013 р.) за полісом № АВ/2770941 в порядку регресу.

Однак станом на день звернення ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» з даним позовом до суду суму страхового відшкодування в порядку регресу відповідач не сплатив.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

При цьому варто відзначити, що обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до сторони з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично призводить до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечить положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 року у справі № 43/308-10).

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У судовому засіданні 30.09.2013 р. представником відповідача було надано суду відзив на позовну заяву, в якому він заперечив проти позову з наступних підстав.

Представник відповідача зауважив, що до позовної заяви додана копія заяви про регресні вимоги, однак жодного підтвердження того, що вона була надіслана відповідачу позивачем не надано.

Також представник відповідача зауважив, що при визначенні ціни позову позивачем не враховано положення ст. ст. 22, 29 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та змісту Звіту №62/12, відповідно до якого вартість відновлюваного ремонту з урахуванням зносу дорівнює 18 453,60 грн. Крім того, позивачем не враховано також положення ст. 36 вказаного закону і те, що сума страхового відшкодування була перерахована ФОП «Ковальчук О.М.», який не є платником податку на додану вартість, а отже страхове відшкодування виплачується за вирахуванням ПДВ.

Відповідно до Звіту № 621/12 вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу та за вирахуванням ПДВ дорівнює 17 656,90 грн. Таким чином, представник відповідача зазначає, що обґрунтований розмір страхового відшкодування дорівнює саме 17 656,90 грн.

Наостанок, представник відповідача у відзиві зазначив про необгрунтованість нарахування штрафних санкцій, оскільки жодних порушень з боку відповідача допущено не було.

Саме з таких підстав представник відповідача визнав позовні вимоги ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши матеріали справи суд встановив, що до вартості відновлювального ремонту застрахованого об'єкту, розрахунок якої наведено в Додатку №1 до страхового акту № 1.001.12.00327/VESKO20627 від 22.08.2012 р., не включено ПДВ.

Крім того, господарським судом не приймаються доводи відповідача про розмір страхового відшкодування в сумі 17 656,90 грн, оскільки суму страхового відшкодування позивач визначив з урахуванням суми відновлювального ремонту, яка вказана в рахунку-фактурі № Р-000076 від 14.08.2012 р., і, відповідно до норм чинного законодавства, відшкодуванню підлягає заподіяна шкода страхувальника у повному розмірі.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши всі надані сторонами докази, документи та пояснення в їх сукупності, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд м. Києві дійшов висновку про обґрунтованість вимог ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» щодо стягнення 21 669,08 грн. суми страхового відшкодування у зв'язку з несплатою відповідачем суми матеріальної шкоди в порядку регресу, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 13.08.2012 р. в м. Львові по вул. Виговського, 100 о 08 годині 50 хвилин за участю транспортних засобів «ЛАЗ А-191 ФО», державний номер ВС3146АА, який належить Львівському комунальному АТП1, під керуванням Шкриметка Володимира Івановича, та транспортного засобу «ДЕО Ланос», державний номер ВС3556АІ, який належить Наконечному Олегу Васильовичу, під керуванням Наконечного Михайла Васильовича.

Окрім того ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» просить суд стягнути з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» 142,48 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання відповідачем щодо сплати суми страхового відшкодування в прядку регресу.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Позивач не надав суду належні докази того, що заява про регресні вимоги була відправлена відповідачу, через що неможливо встановити період для розрахунку трьох відсотків річних та визначити їх розмір.

Таким чином позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» підлягають задоволенню частково.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 614, 625, 979, 993, 1166, 1187, 1188, 1191, 1198 Цивільного кодексу України; 352, 354 Господарського кодексу України, 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (вул. Саксаганського, 77, м. Київ, 01033, ідентифікаційний код 22945712) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (вул. Іллінська, 8, м. Київ, 04070, ідентифікаційний код 20474912) 21 669 (двадцять одна тисяча шістсот шістдесят дев'ять) грн. 08 коп. страхового відшкодування в порядку регресу та 1 709 (одна тисяча сімсот дев'ять) грн. 26 коп. витрат на сплату судового збору.

3. У решті позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 18.10.13 р.

Суддя Гавриловська І.О.