Ухвала суду № 34179918, 26.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/7849/11

№ К/9991/7849/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Блажівської Н.Є., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.06.2009

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2011

у справі № 2а-2882/08/1370 Львівського окружного адміністративного суду

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Львівобленерго»

до Державної податкової інспекції у м. Львові

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.06.2009, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2011, позов задоволено: визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Львові від 18.04.2008 № 0000041601/0/7683, від 18.04.2008 № 0000051601/0/7684, від 03.07.2008 № 0000041601/1/12083, від 03.07.2008 № 0000051601/1/12090, від 12.09.2008 №0000041601/2/16559/15-2 та від 12.09.2008 №0000051601/2/16560/15-2, якими Відкритому акціонерному товариству «Львівобленерго» визначено штрафні санкції з податку на додану вартість у сумі 264983,11 грн. та у сумі 251418,69 грн., накладених на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку до 30 календарних днів граничного строку сплати узгоджених податкових зобов'язань у сумі 2514186,95 грн. за лютий 2007 року та у сумі 2649831,13 грн. за березень 2007 року.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем були сплачені суми самостійно узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість за вказані періоди в установлений законом строк, тоді як податковий орган при відсутності законодавчо встановленого повноваження на зміну призначення платежу, визначеного платником податків, ці кошти в оперативному обліку сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) врахував на погашення податкового боргу, що виник за попередній період, та неправомірно застосував до позивача штрафні санкції за затримку граничного строку сплати сум цих податкових зобов'язань.

У касаційній скарзі СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Львові, яка є процесуальним правонаступником ДПІ у м. Львові, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, норм підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 та пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичною підставою для застосування штрафних санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 18.04.2008 № 0000041601/0/7683, від 18.04.2008 № 0000051601/0/7684, від 03.07.2008 № 0000041601/1/12083, від 03.07.2008 № 0000051601/1/12090, від 12.09.2008 №0000041601/2/16559/15-2, від 12.09.2008 №0000051601/2/16560/15-2, з приводу правомірності яких виник спір, став висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 08.04.2008 № 8/15-2/00131587, про порушення ВАТ «Львівобленерго» норми підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» внаслідок сплати самостійно узгоджених сум податку на додану вартість за лютий та березень 2007 року у розмірах 2514186,95 грн. та 2649831,13 грн. відповідно з порушенням встановленого вказаною нормою граничного строку сплати.

Податковими повідомленнями-рішеннями від 18.04.2008 № 0000041601/0/7683, від 18.04.2008 № 0000051601/0/7684 та прийнятими за наслідками проведення процедури апеляційного узгодження податковими повідомленнями-рішеннями від 03.07.2008 № 0000041601/1/12083, від 03.07.2008 № 0000051601/1/12090, від 12.09.2008 №0000041601/2/16559/15-2, від 12.09.2008 №0000051601/2/16560/15-2 відкрите акціонерне товариство «Львівобленерго» зобов'язане сплатити штрафи у сумах 251418,69 грн. (10% від 2514186,95 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 18.04.2008 № 0000041601/0/7683) та 264983,11 грн. (10% від 2649831,13 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 18.04.2008 № 0000051601/0/7684), встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України« Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку сплати узгоджених сум податкових зобов'язань порівняно із граничним строком.

Згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі по тексту - Закон № 2181-ІІІ) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

У судовому процесі встановлено, що при оплаті товариством самостійно узгоджених сум податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зокрема за лютий та березень 2007 року, податковий орган в обліку сплачених сум податкових зобов'язань спрямовував суми поточних платежів на погашення податкового боргу, який виник раніше податкового періоду, за який здійснювалась оплата. Суми узгоджених податкових зобов`язань з ПДВ за вказані податкові звітні періоди сплачені позивачем з дотриманням строку сплати, встановленого підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181-ІІІ, що підтверджується залученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень від 20.03.2007 №2643, від 30.03.2007 №3186, від 30.03.2007 № 3258 та від 28.04.2007 №4300 із зазначенням призначення платежу про сплату податку на додану вартість за відповідний податковий період (т. 1, а.с.188-189).

Відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону № 2181-III податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Проте ця норма не позбавляє платника податків права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону № 2181-III та від обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону. Суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону № 2181-III слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків. Законом № 2181-III не визначено серед заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, зміну призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Як визначено підпунктом 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону № 2181-III, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22,зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № N 377/8976, реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

З огляду на зазначене, суди першої та апеляційної інстанцій із дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли юридично обґрунтованого висновку, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум в рахунок погашення податкового боргу, який не вказаний платником в реквізиті «Призначення платежу» платіжного доручення під час перерахування податку на додану вартість до бюджету, є неправомірним та суперечить приписам Закону № 2181-III.

Доводи касаційної скарги такого висновку судів не спростовують.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.06.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська Н.Г. Пилипчук