Постанова № 34179924, 26.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2013 року м. Київ К/9991/1129/11

№ К/9991/68863/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Блажівської Н.Є., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бел-Гер»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2010

у справі № 2-а-42662/09/2070 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Закритого акціонерного товариства «Бел-Гер»

до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2010 позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення № 0000202310/0 від 03.07.2009, № 00002023110/1 від 04.08.2009, № 0000412310/2 від 08.10.2009, прийняті Куп'янською ОДПІ про донарахування ЗАТ «Компанія «Бел-Гер» податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 27166,70 грн., у тому числі: за основним платежем - 13577,67 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 13589,03 грн.; № 00002123110/0 від 03.07.2009, № 0000212310/1 від 04.08.2009, № 0000422310/2 від 08.10.2009 про донарахування ЗАТ «Компанія «Бел-Гер» податку на додану вартість у розмірі 80874,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 53916,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 26958,00 грн.

Висновок суду обґрунтований тим, що позивач правомірно відніс витрати, сплачені у вартості послуг, наданих ТОВ «ВКФ «Паритет» та ТОВ «Метакон» до складу валових витрат, а ПДВ у їх вартості до податкового кредиту відповідних податкових періодів з огляду на підтвердження цих операцій належним чином оформленими податковими накладними та недоведеністю у судовому процесі з боку податкового органу нікчемності право чинів між вказаними юридичними особами.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2010 постанову суду першої інстанції скасовано, у позові відмовлено з мотивів не підтвердження використання отриманих позивачем послуг у власній господарській діяльності, а також не підтвердження отримання цих послуг первинним документами, які складені з недоліками, які не відображають обсяг та природу отриманих послуг.

У касаційній скарзі ТОВ «Компанія «Бел-Гер» просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції з підстав неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань з податку на прибуток, податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті від 19.06.2009 № 783/23-00383001, про порушення позивачем норм підпункту 4.1.6 пункту 4.1 ст.4, пункту 5.1, підпунктів 5.2.1, 5.2.5 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 , підпункту 5.5.1 пункту 5.5, підпункту 5.6.1 пункту 5.6, підпункту 5.7.1 пункту 5.7 ст.5, підпункту 8.7.1 пункту 8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), а саме: завищено валові витрати на загальну суму 59242,00 грн. за І, ІІ, ІІІ, ІV квартали 2008 року, І квартал 2009 за наслідками господарських операцій з надання консультаційно-інформаційних послуг ТОВ «ВКФ «Паритет» та ТОВ «Метакон», використання яких не підтверджено первинними документами з огляду на недоліки при їх складанні, а також не підтвердження їх використання у власній господарській діяльності, внаслідок чого занижено податок на прибуток у сумі 14811,00 грн. за І, ІІ, ІІІ, ІV квартали 2008 року. Крім того, за висновками податкового органу, позивачем порушені норми підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), а саме: завищено податковий кредит на загальну суму 54903,33 грн. за податковими деклараціями за квітень, червень, серпень, вересень, грудень 2008 року за податковими накладними, виписаними ТОВ «ВКФ «Паритет» та ТОВ «Метакон».

За наслідками висновків акту перевірки та адміністративного оскарження відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 08.10.2009: № 0000412310/2 про донарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток у сумі 27166,70 грн. у тому числі: 13577,67 грн. основного платежу та 13589,03 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0000422310/2 про донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 80874,00 грн. у тому числі: 53916,00 грн. основного платежу та 26958,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

У судовому процесі встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ «ВКФ «Паритет» (виконавець) укладено договір від 04.03.2008 № 58/1 про надання послуг консультаційного та інформаційного характеру, за умовами якого виконавець зобов`язується виконати роботи по огляду обладнання замовника по виробництву карамельного солоду, підготовці технічного висновку стану обладнання по виробництву карамельного солоду, підготовці програми модернізації обладнання по виробництву карамельного солоду, складання програми заміни вузлів установок по виробництву карамельного солоду.

Також позивач уклав з ТОВ «Метакон» договір від 12.03.2008 № 12/03-1 про надання консультаційно-інформаційного обслуговування, за умовами якого останній зобов`язується виконати роботи по повному аналізу стану бухгалтерського обліку, ведення діловодства на підприємстві, впровадження управлінського обліку та фінансового планування на підприємстві.

За наслідками цих договорів сторони підписали акти здачі-приймання послуг: від 23.06.2008 з ТОВ «ВКФ «Паритет» на загальну суму 90000,00 грн. та від 15.08.2008 з ТОВ «Метакон» на загальну суму 86000,00 грн., постачальники послуг виписали позивачу податкові накладні на вказані суми, витрати за якими позивач включив до складу валових витрат та податкового кредиту відповідних податкових періодів.

У відповідності до п.1.32 ст.1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 5.1 статті 5 цього Закону визначено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті 5 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. (підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР).

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нормою підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на віднесення вартості товарів (послуг) до складу валових витрат та включення сум податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Обов'язкове встановлення факту поставки як підстави для включення сум ПДВ, вказаних в податкових деклараціях, до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22.10.2010 у справі за позовом Приватного підприємства «Балтімор» до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

На основі дослідження актів здачі-приймання послуг, в яких відсутні дані щодо обсягу та змісту господарських операцій - акти лише дублюють положення до договорів щодо його предмету, відсутності інформації щодо посад осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, апеляційний суд, на відміну від суду першої інстанції, зробив правильний висновок, що такі акти складені всупереч нормам частини 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а отже не є достовірними доказами факту поставки послуг.

Враховуючи встановлені у судовому процесі обставини відсутності у ТОВ «ВКФ «Паритет» трудових ресурсів, необхідних для виконання консультаційних послуг, відсутності результатів виконаних робіт (звітів, оцінок, пропозицій тощо), а також доказів необхідності послуг, які були предметом договорів позивача з ТОВ «ВКФ «Паритет» та ТОВ «Метакон» для власної господарської діяльності, апеляційний суд, на відміну від суду першої інстанції, зробив правильний висновок про недоведеність в судовому процесі фактичної поставки таких послуг.

Дії з перерахування позивачем коштів без фактичного отримання послуг та відсутності об'єктивних умов для їх виконання виключають встановлені законом підстави на віднесення витрат, понесених на оплати цих послуг, до валових витрат, а сум ПДВ, сплачених у їх вартості, - до податкового кредиту, недивлячись на пред'явлену позивачем податкову накладну. Висновок суду апеляційної інстанції про безтоварність господарських операцій з надання інформаційно-консультаційних послуг за такими податковими накладними зроблений на підставі досліджених у судовому процесі доказів, оцінка яких відповідає правилам статті 86 КАС України.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що податковими повідомленнями-рішеннями № 0000202310/0 від 03.07.2009, № 00002023110/1 від 04.08.2009, № 0000412310/2 від 08.10.200908 ТОВ «Компанія «Бел-Гер» визначені податкові зобов`язання зі штрафних (фінансових) санкцій на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ в розмірі 13589,03 грн.

Відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Отже, враховуючи, що нормою цього підпункту встановлений максимальний розмір штрафних санкцій - 50 відсотків суми недоплати, то штрафні (фінансові) санкції застосовані до позивача згідно з податковими повідомленнями-рішеннями № 0000202310/0 від 03.07.2009, № 00002023110/1 від 04.08.2009, № 0000412310/2 від 08.10.200908 неправомірно у розмірі 6800,20грн. (13589,03 -13577,67 *0,5).

Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бел-Гер» задовольнити частково, змінити постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2010 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2010, позов задовольнити частково: скасувати податкові повідомлення-рішення Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області № 0000202310/0 від 03.07.2009, № 00002023110/1 від 04.08.2009, № 0000412310/2 від 08.10.200908 у частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бел-Гер» податкових зобов`язань зі штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6800,20грн.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписН.Є. Блажівська підписН.Г. Пилипчук