Ухвала суду № 34179857, 07.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" жовтня 2013 р. м. Київ К-18616/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

за участі секретаря Корженкової І.О.

представника відповідача Паншиної І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державного підприємства «Шабалинівський спиртзавод»

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.12.2008

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2010

у справі № 2-а-2960/08 (№ 22-а-1420/08)

за позовом Державного підприємства «Шабалинівський спиртзавод»

до Державної податкової інспекції у Борзнянському районі Чернігівської області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.12.2008, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2010, ДП «Шабалинівський спиртзавод» в задоволенні позовних вимог відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позову, з підстав порушення норм матеріального права.

Відповідно до ст.55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі проведено заміну сторони відповідача на правонаступника Бахмацьку міжрайонну державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Чернігівській області.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено планову комплексну документальну перевірку дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період роботи з 01.07.2002 по 31.03.2003, за результатами якої складено акт №23-013/00375332/3/11 від 05.03.2004.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення вимог ст.ст. 3, 4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2002 року на суму 45820 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000422301/1/490 від 02.04.2004, яким позивачу визначено податкове зобов?язання з податку на додану вартість у сумі 91640 грн., у т.ч. основний платіж 45820 грн. та 45820 штрафні (фінансові) санкції, №0000042601/0/425 від 12.03.2004, яким визначено податкове зобов?язання з акцизного збору за спирт в сумі 935280 грн., у т.ч. основного платежу 623520 грн. та 311760 грн. штрафних (фінансових) санкцій, №0000032601/1/491 від 05.04.2004, яким визначено податкове зобов?язання з податку на додану вартість у сумі 249408 грн., у т.ч. основного платежу 124704 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 124704 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається позивач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у березні 2003 року на виконання договорів комісії, укладених між концерном «Укрспирт» та ДП «Шабалинівський спиртзавод», позивач реалізував фірмі «Corwin Management LLC» 3897,43 дал. спирту етилового.

Спирт як давальницька сировина відвантажувався українським підприємствам (зокрема, ПП «Діана» та ПНВФ «Міком»), де перероблявся на просочувальний лак і парфумерні води. У подальшому вироблена продукція вивозилася за територію України. На рахунки позивача надходила валютна виручка, при цьому останнім не нараховувався і не сплачувався акцизний збір та ПДВ.

Крім того, позивачем у жовтні 2002 року не сплачено ПДВ з суми 274922,59 грн. перерахованої йому ДТГО «Південно-Західна залізниця» як компенсацію вартості втраченого спирту, відправленого за договором купівлі-продажу ТОВ «Ельбрус ЛТД», оскільки за позицією позивача в даній ситуації відсутній об'єкт оподаткування, оскільки мало місце відшкодування шкоди, спричиненої втратою спирту, а не оплата вартості отриманого спирту.

Згідно з Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність» експорт (експорт товарів) - це продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів.

Відповідно до статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №18-92 «Про акцизний збір», акцизний збір не справляється з підакцизних товарів, що були вивезені (експортовані) платником акцизного збору за межі митної території України. Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, коли їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією, а саме: оригіналом п'ятого аркуша вантажної митної декларації форми МД-2 (МД-3), що є її складовою частиною, виданого митним органом під час здійснення митного оформлення експорту підакцизної продукції, на якому зазначеним митним органом за зверненням платника податку вчиняється напис про фактичне вивезення експортованої підакцизної продукції за межі митної території України, який засвідчується підписом відповідальної посадової особи і гербовою печаткою митного органу. Аналіз зазначених правових актів свідчить, що виробник спирту має право скористатися пільгою по сплаті акцизного збору лише за умови фактичного вивезення своєї продукції (спирту етилового) за межі митної території України, що підтверджується належним чином оформленою ВМД.

Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» податок на додану вартість за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з поставки товарів, які були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України. При цьому товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією, що підтверджує факт вивезення (експортування) товарів за межі митної території України, оформленою відповідно до митного законодавства, або за актом (іншим документом), який засвідчує передання права власності на роботи (послуги), призначені для їх споживання за межами митної території України.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.

Таким чином, операція з продажу товарів (робіт, послуг), які в подальшому відносяться до категорії давальницької сировини, для продавця таких товарів (робіт, послуг) є об'єктом оподаткування.

Згідно пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов?язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів,в вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв?язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

Дослідженими судами попередніх інстанцій доказами,наявними в матеріалах справи, підтверджується перерахування ДТГО «Південно-Західна залізниця» на користь позивача грошових коштів в сумі 274922,59 грн. як компенсації вартості незатребуваного вантажу (спирту), реалізованого по ст.Доч згідно акта №1 від 02.04.2002, чим спростовуються доводи позивача, що зазначені кошти є відшкодуванням матеріальної шкоди.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суди попередніх судових інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, та постановили обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст.220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Шабалинівський спиртзавод» залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.12.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2010 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук