Ухвала суду № 34179838, 26.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/40934/11

№ К/9991/40934/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Блажівської Н.Є., Пилипчук Н.Г., при секретарі: Луцак А.В.

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.11.2010

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2011

у справі № 2а-11527/10/7/0170 Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим

за позовом Державного підприємства «Агрофірма «Магарач» Національного інституту винограду і віна «Магарач»

до Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України

про визнання нечинним рішення про застосування фінансових санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.11.2010, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2011, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в Автономній Республіці Крим від 04.06.2010 №000263 про застосування фінансових санкцій у розмірі 22 391 022,12 грн.

Суди попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів, а саме: копій договорів комісії на продаж товарів, актів приймання-передачі робіт (надання послуг), актів виконаних робіт, звітів комісіонерів - встановили факт передачі позивачем алкогольної продукції контрагентам у межах договорів комісії та зробили висновок про відсутність факту оптової торгівлі алкогольними напоями безпосередньо позивачем, а відтак і про неправомірність застосованих до позивача фінансових санкцій за здійснення оптової торгівлі алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії.

У касаційній скарзі Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій з підстав неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для застосування фінансових санкцій згідно з рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, став висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 05.05.2010 №149/23/31332064, про порушення Державним підприємством "Агрофірма "Магарач" Національного інституту винограду і вина "Магарач" статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (Закон № 481/95-ВР) внаслідок здійснення оптової торгівлі алкогольними напоями на користь ТОВ ТД «Ресурс»- (у кількості 257 383 пляшок на суму 6982184,08 грн.), НІВІВ «Магарач» (у кількості 25897 пляшок на суму 613349,87грн.), ПКФ «Ресурс ЛТД» ( у кількості 324974 пляшок на суму 8593517,00 грн.), ТОВ «Ельбор» ( у кількості 539661 пляшок на суму 13645662,00 грн.) без наявності ліцензії на право здійснення такої діяльності.

За результатами перевірки відповідачем прийнято рішення від 04.06.2010 №000263 про застосування до позивача фінансових санкцій у сумі 22 391 022,12 грн. на підставі абзацу 5 частини 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР.

Відповідно до статті 15 Закону № 481/95-ВР оптова торгівля алкогольними напоями може здійснюватися суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності за наявності ліцензій.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про ліцензування деяких видів господарської діяльності» торгівлею є будь-які операції, що здійснюються за договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на товари.

Отже, операції, що здійснюються за договорами, які не передбачають передачу прав власності на товари, не відносяться до торгівлі і не потребують наявності відповідної ліцензії.

Судами встановлено, що ДП "Агрофірма "Магарач" Національного інституту винограду і вина "Магарач" були укладені договори комісії на продаж товарів за №1 від 04.01.2007 - з ТОВ "Ельбор", за № 2 від 07.02.2007 - з ПКФ «Ресурс ЛТД», за №4 від 04.01.2007 - з Національним інститутом винограду та вина «Магарач», за №3-09 від 01.01.2009 - з Торгівельним домом «Ресурс»( т.1 а.с.47-61).

Відповідно до умов вказаних договорів правочини з продажу товарів здійснює Комісіонер від свого імені за рахунок Комітента (п.1.2.); за правочином, укладеним Комісіонером з третьою особою, набуває права та є зобов'язаним Комісіонер (п.1.6.); Комісіонер доручається перед Комітентом за виконання третіми особами договору, що укладений Комісіонером в інтересах та за рахунок Комітента, та зобов'язується сплатити Комітенту вартість проданого товару у разі невиконання або несвоєчасного виконання третьою особою своїх зобов'язань за договором з Комісіонером (п.2.1); товари, що надійшли до Комісіонера від Комітента на продаж, є власністю Комітента; право власності зберігається за Комітентом до моменту передачі товару Комісіонером третій особі у відповідності з умовами укладеного між ними договору (п.5.1).

Згiдно зі статтею 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента (стаття 1018 цього Кодексу).

Частиною 1 статті 1022 цього ж Кодексу визначено, що після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

З наведених положень слідує, що при укладанні договорів комісії на поставку товару комісіонер отримує товар від комітента для його подальшої передачі третім особам, з якими комісіонер вступає у відносини від свого імені. При цьому, отримавши товар від комітента, комісіонер не становиться власником цього товару, а є лише зобов'язаною особою щодо передачі такого товару третім особам за укладеними з ними договорами.

Таким чином, при відсутності переходу права власності на товар при його передачі від комітента до комісіонера, а також при укладанні та виконанні комісіонером договорів із третіми особами виключно від свого імені та в межах своєї власної господарської діяльності законодавча вимога мати ліцензію при здійсненні торгівлі алкогольними напоями не поширюється на комітента.

Суди попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів, а саме: копій договорів комісії, актів приймання-передачі робіт (надання послуг), актів виконаних робіт, звітів комісіонерів, оцінка яким дана з дотриманням статті 86 КАС України, встановили факт передачі позивачем алкогольної продукції контрагентам у межах договорів комісії, а факт належного укладання та виконання комісіонерами договорів з третіми особами, зокрема укладання договорів від імені комісіонерів, відповідачем не оспорювався.

За таких обставин судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим постановлені у справі судові рішення слід залишити без змін.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.11.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська Н.Г. Пилипчук