Ухвала суду № 34179831, 26.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/86926/11

№ К/9991/86926/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Блажівської Н.Є., Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.03.2011

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2011

у справі № 2а-927/11/5/0170 Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим

за позовом Державного підприємства «Підприємство Керченської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Автономній Республіці Крим (№ 126)»

до Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.03.2011, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2011, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення № 0055311702/0 від 31.12.2010.

Висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вмотивований тим, що нормами підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (Закон № 2181-ІІІ) встановлені штрафні санкції у випадку порушення граничного строку сплати суми узгодженого податкового зобов`язання, тоді як позивач зменшив суму податкових зобов`язань шляхом подачі уточнюючого розрахунку, правильність якого контролюючий орган не заперечує. Крім того, за висновком суду, відповідач не має права скеровувати суми коштів, які в платіжних дорученнях платником податку визначені як сплата сум поточних податкових зобов`язань, в оплату податкового боргу, який виник у попередніх звітних періодах.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Керчі просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм Закону № 2181-ІІІ.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для застосування до позивача штрафних санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 28.12.2010 № 1860/17-3/08680307, про порушення позивачем норм ст. 5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», а саме: сплата узгодженого податкового зобов`язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у сумі 2952,25 грн. із затримкою більше, ніж на 90 календарних днів.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.12.2010 № 0055311702/0 про накладення штрафу у розмірі 1476,14 грн. (50% від суми 2952,25 грн. за затримку на 1222 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкових зобов'язань) .

У судовому процесі встановлено, що позивачем сплачено суму податкових зобов'язань за ІІ квартал 2010 року згідно з платіжними дорученнями № 204 від 02.08.2010 із призначенням платежу «податок з власників транспортних засобів за ІІ квартал 2010 року» у сумі 1232,00 грн.; № 205 від 03.08.2010 із призначенням платежу «податок з власників транспортних засобів за ІІ квартал 2010 року» у сумі 543,50; № 259 від 18.11.2010 із призначенням платежу «податок з власників транспортних засобів за ІІІ квартал 2010 року» у сумі 888,00 грн. ДПІ в оперативному обліку сплачених сум податкових зобов'язань обліковувала сплачені суми поточних платежів на погашення податкового боргу, який виник раніше податкового періоду, за який здійснювалась оплата.

Крім того, уточнюючим розрахунком від 15.07.2010 № 24184 позивач зменшив суму податкових зобов`язань за ІІ квартал 2010 року на 1775,00 грн., що відповідачем було розцінено як підстава для застосування штрафних санкцій щодо сплати цієї суми як погашення податкових зобов'язань.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ визначено, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 цієї статті передбачено зобов'язання платника податків самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

За змістом цієї норми обов'язок щодо дотримання встановленого законом строку сплати узгоджених сум податкових зобов'язань виникає лише у випадку наявності цих зобов'язань. Зменшення позивачем суми податкових зобов'язань в уточнюючих розрахунках виключає узгодженість такої суми як суми податкових зобов'язань, а відтак і виключає обов'язок позивача сплатити цю суму.

Відповідно до пункту 7.7 ст. 7 Закону № 2181-III податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Проте, ця норма не позбавляє платника податків права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону № 2181-III та від обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону. Суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону № 2181-III слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Застосовуючи до позивача штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань з податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за вказаний період, контролюючий орган при визначенні тривалості порушення, що впливає на розмір штрафних санкцій, виходив із дат сплати позивачем сум податкових зобов'язань за інші податкові звітні періоди, що виключає правомірність цих санкцій.

Встановленим обставинам суди попередніх інстанцій дали правильну юридичну оцінку, застосувавши норми пункту 5.1, підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст.5, пункту 7.7 ст. 7 Закону № 2181-III та зробивши висновок, який відповідає обставинам справи і є юридично правильним.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.03.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська Н.Г. Пилипчук