Ухвала суду № 34179802, 16.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" жовтня 2013 р. м. Київ К-40981/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.07.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2010 по справі №2а-4019/10/1870 за позовом Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 26.07.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2010, позов Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» (далі - КП «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства», позивач) до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області (далі - Шосткинська МДПІ у Сумській області, відповідач) - задоволено. Визнано протиправним податкове повідомлення-рішення №0000212347/0 від 06.04.2010.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з безпідставності визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток, оскільки податковим органом за результатами проведення перевірки не досліджувалось питання щодо різниці між сумами що підлягали включенню до валових витрат та до валових доходів.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач 10.12.2010 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 17.12.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.07.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2010, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.п. 8.4.8 та п.п. 8.4.10 п.8.4 ст.8 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон України №334/94-ВР).

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №373/2330/03352935 від 23.05.2010, складеного за результатом планової виїзної перевірки КП «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2009, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.04.2010 №0000212347/0 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 18700,00грн. у тому числі 12467,00 - за основним платежем та 6233,00грн. - штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для визначення податкового зобов'язання слугував висновок податкового органу, про порушення позивачем п.4.1 ст.4, п.п.8.4.3 п.8.4 ст.8 Закону України №334/94-ВР, внаслідок завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування за 2008 рік всього у сумі 12467,00грн., у тому числі 4 квартал 2008 року в сумі 12467,00грн., а також завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2009 рік в сумі 15030,00грн. При цьому, податковий орган виходив з того, що позивачем не враховано у складі валового доходу, дохід отриманий від реалізації товарно-матеріальних цінностей, отриманих в результаті демонтажу і реалізації основних фондів 1 групи на загальну суму 64897,34грн.

Відповідно п.п.8.4.3 п.8.4 ст.8 Закону України №334/94-ВР, у разі виведення з експлуатації окремих об'єктів основних фондів групи 1 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи 1 зменшується на суму балансової вартості такого об'єкта. Сума перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю окремих об'єктів основних фондів групи 1 та нематеріальних активів включається до валових доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над виручкою від такого продажу включається до валових витрат платника податку.

Вказана правова норма регулює питання пов'язані з виведенням з експлуатації об'єктів основних фондів саме у зв'язку з їх продажем.

В той час, як судом встановлено, що виведення позивачем з експлуатації окремих об'єктів основних фондів відбулося внаслідок прийняття рішення про часткову ліквідацію основних фондів в зв'язку з неможливістю подальшого використання, що підтверджується актами демонтажу основних засобів, що не використовуються у виробничому процесі та актами на списання основних засобів (часткова ліквідація) форми №ОЗ - 3, в яких зазначено причина списання - непридатність до експлуатації.

Порядок відображення в податковому обліку результатів повної чи часткової ліквідації основних засобів в зв'язку з неможливістю подальшого використання регулюється пп.8.4.8. п.8.4. ст.8 Закону України №334/94-ВР, який визначає, що у разі ліквідації основних фондів за рішенням платника податку або якщо з незалежних від платника податку обставин основні фонди (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних фондів з обставин загрози чи неминучості їх заміни, зруйнування або ліквідації, платник податку в звітному періоді, в якому виникають такі обставини: збільшує валові витрати на суму балансової вартості окремого об'єкта основних фондів групи 1, при цьому вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля.

Тобто, платник податків, зобов'язаний збільшити валові витрати на суму балансової вартості об'єктів основних фондів, що були ліквідовані.

Разом з тим, судом встановлено, що позивачем була зменшена балансова вартість товарно-матеріальних цінностей (трубопроводу) на суму вартості ліквідованої частини основного фонду без збільшення валових витрат.

Після ліквідації основних фондів позивач отримав матеріальні цінності, які можуть бути використані в господарській діяльності. В подальшому такі матеріальні цінності були реалізовані не як основні фонди, а як металобрухт.

Проте, при проведенні перевірки та визначенні податкового зобов'язання, відповідачем перевірено лише правильність формування валового доходу у зв'язку з реалізацією демонтованих частин основних фондів, які набули статусу товару, та не перевірено і не враховано обов'язок позивача збільшити валові витрати на суму балансової вартості окремого об'єкта оподаткування основних фондів групи 1, що ліквідується.

З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, щодо недоведеності податковим органом правомірності визначення податкового зобов'язання.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.07.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв