Ухвала суду № 34179554, 03.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/17537/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.01.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011

у справі № 2а-28266/10/0570

за позовом Закритого акціонерного товариства "Автотранспортник"

до Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство "Автотранспортник" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25.01.2011 позовні вимоги задоволено, визнане недійсним податкове повідомлення-рішення відповідача № 0001721640/0, від 16.11.2010.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011 постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить суд скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.01.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011 та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору у даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідачем була проведена невиїзна документальна перевірка позивача щодо своєчасної сплати податку на додану вартість до бюджету, за результатами якої був складений акт № 1608/15/30792800 від 08.11.2010.

Перевіркою встановлено затримку позивачем на 119 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 14057 грн. за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах).

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001721640/0 від 16.11.2010 про застосування до позивача штрафу у розмірі 50% в сумі 7028,52грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивачем подано відповідачу податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 року, якою позивач визначив загальну суму податкової заборгованості з податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 14057 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій,

згідно виписок Донецької обласної філії АКБ "Укрсоцбанк" позивач сплатив податок на додану вартість платіжними дорученнями: № 831 від 30.08.2010 за липень 2010 року у розмірі 5000 грн., № 881 від 10.09.2010 за серпень 2010 року у розмірі 1000 грн., № 941 від 20.09.2010 за серпень 2010 року у розмірі 1300 грн., 21.09.2010 за серпень 2010 року у розмірі 1700 грн., 23.09.2010 за серпень 2010 року у розмірі 2500 грн., № 973 від 27.09.2010 за серпень 2010 року у розмірі 5000 грн.

Відповідно до пп. 7.1.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, щодо того, що відповідно до чинного законодавства України право визначати призначення платежу належить виключно платнику податків. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу, з урахуванням пп. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, щодо того, що нормами Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу та серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків. При недотриманні платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п. 7.7 ст. 7 вищевказаного Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.01.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011 у справі № 2а-28266/10/0570 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220-1, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.01.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011 у справі № 2а-28266/10/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239І Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров

С.Е.Острович

О.І. Степашко