Ухвала суду № 34179560, 08.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/62784/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

при секретарі судового засідання Мартиненко І.В.,

за участю представників Генеральної прокуратури України Зарудяної Н.О., Східної митниці Зудінова О.О., представники інших сторін у справі в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, -

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26.07.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.09.2011 у справі № 2а-4240/09/0570

за позовом Заступника прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Східної митниці

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс"

третя особа Головне управління Державного казначейства України у Донецькій

області

про стягнення ввізного мита та податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2009 року Заступник прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Східної митниці звернувся до суду з позовом до Товариства про стягнення з останнього через орган державного казначейства на користь держави суму у розмірі 1 635 366,17 грн., які були повернуті відповідачу з Державного бюджету України на підставі судового рішення як надмірно сплачені суми ввізного мита та ПДВ. Також у позові заявлена вимога про стягнення з відповідача через орган державного казначейства несплачені суми ввізного мита у розмірі 158 442 054,34 грн. та ПДВ - 31 688 410,64 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що на підставі постанови господарського суду у справі № 44/176, яка за наслідками апеляційного та касаційного оскарження була залишена без змін, Товариству з Державного бюджету України повернуто сплачене ввізне мито та ПДВ у сумі 2 092 663,62 грн. Однак, постановою Верховного Суду України від 26.08.2008 № 21-278во08 судові рішення попередніх інстанцій у справі № 44/176 щодо задоволення позовних вимог Товариства про повернення надмірно сплаченої суми ввізного мита та ПДВ скасовані та у позові відмовлено. Таким чином, у зв'язку із скасуванням постанови господарського суду у справі № 44/176 та часткового повернення суми у розмірі 457 297,44 грн. до Державного бюджету України Товариство повинно повернути до Державного бюджету України кошти у сумі 16 635 366,17 грн. Стягнення суми ввізного мита та ПДВ у розмірі 190 130 464,98 грн. обумовлено прийнятими за наслідками камеральної перевірки податковими повідомленнями форми "Р" від 18.12.2008 № 26 та № 27, якими Товариству визначено податкові зобов'язання з ПДВ та мита на товари, що ввозяться на територію України.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26.07.2011 у справі № 2а-4240/09/0570, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.09.2011, у задоволенні позову Заступника прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Східної митниці про стягнення з Товариства ввізного мита та ПДВ у розмірах 1 635 366,17 грн. та 190 130 464,98 грн. відмовлено.

Не погодившись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу.

У касаційній скарзі Прокуратура, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги позивач зазначив, що посилання судів на судові рішення у справі № 2а-162/09/0570, де постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21.01.2009, залишеною без змін судами апеляційної та касаційної (Вищий адміністративний суд України) інстанцій, податкові повідомлення форми "Р" від 18.12.2008 № 26 та № 27, якими визначено податкові зобов'язання у розмірі 190 130 464,98 грн., визнані недійсними, - є необгрунтованими. На підставу таких висновків, позивач посилається на те, що оцінку правомірності податкових зобов'язань у розмірі 190 130 464,98 грн., визначених Східною митницею, буде надано Верховним Судом України за наслідками перегляду заяви Генеральної прокуратури на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 08.06.2011 № К-17004/10, К-19080/10, якою судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі № 2а-162/09/0570 залишені без змін.

Відповідач, заперечуючи проти касаційної скарги, просить залишити її без задоволення через необґрунтованість.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дослідивши матеріали справи, доводи касаційної скарги та заперечення на неї, вислухавши сторін у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 07.09.2006 постановою Господарського суду Донецької області у справі № 44/176 позовну заяву Товариства до Донбаської регіональної митниці (за наслідками створення регіональних митниць та ліквідації деяких митниць - Східна митниця) про захист порушеного права та застосування гарантій захисту іноземних інвестицій задоволено: зобов'язано орган державного казначейства повернути з Державного бюджету України Товариству надміру сплачене ввізне мито та ПДВ на загальну суму 2 092 663,62 грн., за Товариством визнано право здійснювати митне оформлення імпортованої сировини на територію пріоритетного розвитку м. Макіївки Донецької області із застосуванням пільг, передбачених ст. 14 Закону України від 24.12.1998 № 356-ХІІ "Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області" (в редакції Закону до 31.03.2005) та зобов'язано Донбаську регіональну митницю здійснювати митне оформлення імпортованої сировини на територію пріоритетного розвитку м. Макіївки Донецької області із застосуванням пільг, передбачених ст. 14 Закону № 356-ХІІ. Ухвалами Донецького апеляційного господарського суду від 01.11.2006 та Вищого адміністративного суд України від 28.02.2007 постанова суду першої інстанції у справі № 44/176 залишена без змін.

Вказане рішення було виконане і Товариство отримало з Державного бюджету України 2 092 663,62 грн.

Між тим, постановою Верховного Суду України від 26.08.2008 № 21-278во08 ухвала Вищого адміністративного суду України від 28.02.2007, ухвала Донецького апеляційного господарського суду від 01.11.2006 та постанова Господарського суду Донецької області від 07.09.2006 у справі № 44/176 скасовані, а у позові Товариства до Донбаської регіональної митниці про захист порушеного права та застосування гарантій захисту іноземних інвестицій відмовлено.

Після ухвалення Верховним Судом України судового рішення у справі № 44/176, працівниками митного органу проведено камеральну перевірку стану дотримання Товариством вимог законодавства України з питань митної справи під час здійснення митного оформлення товарів Східною регіональною митницею за період з 01.11.2006 по 31.12.2007, за результатами якої було складено акт від 16.12.2008 № 10-К/8/700000000/31128934. У ході вказаної перевірки встановлено, що митне оформлення Товариством м'ясосировини за період з листопаду 2006 року по грудень 2007 року здійснено відповідно до Контракту на реалізацію інвестиційного проекту на території пріоритетного розвитку м. Макіївки Донецької області від 09.04.2002 з урахування правової позиції господарського суду у справі № 44/176 щодо здійснення митного оформлення імпортованої Товариством сировини на територію пріоритетного розвитку м. Макіївки Донецької області із застосуванням пільг, передбачених ст. 14 Закону № 356-ХІІ, що призвело до недоборів митних платежів у сумі 190 130 464,98 грн. За наслідками камеральної перевірки митним органом на підставі акта перевірки від 16.12.2008 № 10-К/8/700000000/31128934 та пп. "в" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4.2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" було ухвалено податкові повідомлення форми "Р" від 18.12.2008 № 26 та № 27, якими Товариству визначено податкові зобов'язання за основним платежем у сумі 190 130 464,98 грн.

У зв'язку зі скасуванням Верховним Судом України ухвалених у справі № 44/176 судових рішень та ухваленням за наслідками камеральної перевірки податкових повідомлень форми "Р" від 18.12.2008 № 26 та № 27 позивач, враховуючи також часткове повернення Товариством суми у розмірі 457 297,44 грн. до Державного бюджету України, звернувся до суду із позовом до Товариства про стягнення 1 635 366,17 грн. та 190 130 464,98 грн.

Ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, з думкою якого погодився апеляційний адміністративний суд, виходив з того, що обставини щодо недоборів Державним бюджетом України митних платежів у сумі 190 130 464,98 грн. внаслідок користування Товариством пільгами під час ввезення м'ясної продукцію на митну територію України встановлені судовим рішенням в іншій адміністративній справі (№ 2а-162/09/0570), що набрало законної сили, а тому відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України такі обставини не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Відносно підстав відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 1 635 366,17 грн. на користь держави суд першої інстанції зазначив, що згідно ч. 1 ст. 265 Кодексу адміністративного судочинства України питання про поворот виконання судового рішення вирішує суд апеляційної чи касаційної інстанції, якщо, скасувавши судове рішення (визнавши його нечинним або таким, що втратило законну силу), він закриває провадження у справі, залишає позовну заяву без розгляду або відмовляє у задоволенні адміністративного позову чи задовольняє позовні вимоги у меншому розмірі. Таким чином, враховуючи, що у позовній заяві про стягнення на користь держави суми у розмірі 1 635 366,17 грн. фактично йде мова про поворот виконання судового рішення у справі № 44/176, суд дійшов висновку, що позивачем неправильно обрано спосіб захисту інтересів держави.

Так, судами встановлено, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21.01.2009 у справі № 2а-162/09/0570, залишеною без змін ухвалами Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.03.2010 та Вищого адміністративного суду України від 08.06.2011 № 17004/10, К-19080/10, податкові повідомлення форми "Р" від 18.12.2008 № 26 та № 27, якими позивачу Східною митницею було визначено податкові зобов'язання за основним платежем у сумі 190 130 464,98 грн., визнано повністю недійсними.

В силу ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, що діяла на час проголошення ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.03.2010 у справі № 2а-162/09/0570, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Отже, судове рішення - постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.03.2010 у справі № 2а-162/09/0570, - на час розгляду цієї справи набрало законної сили, а тому судами попередніх інстанцій згідно з правилами, встановленими ч. 2 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірно не перевірялись обставини, які були встановлені судовими рішеннями в адміністративній справі № 2а-162/09/0570.

Перевіряючи справу в касаційному порядку, суд може виявити окремі процесуальні порушення, які не впливають на правильність ухваленого рішення. У цьому випадку, не скасовуючи рішення суду першої та/або апеляційної інстанцій, суд касаційної інстанції зобов'язаний зазначити в своїй ухвалі про характер допущених помилок і обґрунтувати висновок про неістотність допущених порушень.

З огляду на викладе, колегія суддів зазначає, що вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції не надав належної уваги доводам позивача про те, що Генеральна прокуратура України звернулась до Верховного Суду України про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 08.06.2011 № 17004/10, К-19080/10.

Так, відповідно до ст. 2391 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України подається через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 2392 та 240 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.

На момент перегляду даної справи в апеляційному порядку 22.08.2011 ухвалами Вищого адміністративного суду України № В/9991/1570/11 та № В/9991/1722/11 у задоволенні заяв Східної митниці та Генеральної прокуратури України в допуску справи до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 08.06.2011 № 17004/10, К-19080/10 відмовлено.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суть оскарження судових рішень, які не набрали законної сили, в суді вищої ланки (апеляційному суді) полягає у перевірці цим судом їх законності й обґрунтованості шляхом повторного розгляду справи, з можливістю дослідити нові докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Отже, апеляційне оскарження і перевірка рішень і ухвал суду першої інстанції забезпечують їх законність і обґрунтованість, захист прав, свобод та інтересів осіб, які брали участь у справі.

Таким чином, суд апеляційної інстанції повинен був перевірити доводи позивача, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення, а також чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Не можна визнати обґрунтованою відмову у задоволенні позову про стягнення з Товариства через орган державного казначейства на користь держави суми у розмірі 1 635 366,17 грн.

Так, ст. 265 Кодексу адміністративного судочинства України визначено процедуру повороту виконання судового рішення. Зокрема, в силу ч. 3 вказаної статті якщо питання про поворот виконання судового рішення не було вирішене судом апеляційної чи касаційної інстанції, заява відповідача про поворот виконання розглядається адміністративним судом, у якому знаходиться справа. Заяву про поворот виконання може бути подано протягом одного року з дня виникнення підстав для повороту виконання.

З аналізу вказаної статті вбачається, якщо обов'язок щодо питання про поворот виконання судового рішення не був виконаний судом апеляційної чи касаційної інстанції, відповідач вправі в межах річного строку звернутися до суду, у якому перебуває справа, із заявою про поворот виконання рішення. Облік строку починає обраховуватись з моменту набрання законної сили рішенням чи ухвалою суду про відмову в задоволенні позову, задоволення позовних вимог у меншому розмірі, закриття провадження у справі чи залишення заяви без розгляду.

Як встановлено судами, постановою Верховного Суду України від 26.08.2008 № 21-278во08 ухвала Вищого адміністративного суду України від 28.02.2007, ухвала Донецького апеляційного господарського суду від 01.11.2006 та постанова Господарського суду Донецької області від 07.09.2006 у справі № 44/176 скасовані, а у позові Товариства до Донбаської регіональної митниці про захист порушеного права та застосування гарантій захисту іноземних інвестицій відмовлено.

З матеріалів справи вбачається, що позов у цій справі, зокрема, про стягнення з Товариства суми у розмірі 1 635 366,17 грн. позивачем подано до суду у березні 2009 року.

Відмовляючи у задоволенні позову, судами не враховано, що порушення, які стосуються форми обраного позивачем способу захисту інтересів держави, з урахуванням триваючого розгляду даної справи та обов'язку судів щодо дотримання швидкого здійснення правосуддя з метою поновлення порушених прав і законних інтересів громадян або держави, є формальною підставою для відмови у позові.

Тобто, якщо суди дану справу розглянули в межах розумного строку, позивач мав би можливість в межах річного строку звернутися до суду із заявою про поворот виконання рішення.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, і яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Донецької області задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26.07.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.09.2011 у справі № 2а-4240/09/0570 скасувати, а матеріали справи направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К. Голубєва

А.О. Рибченко