Ухвала суду № 34179552, 03.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/1535/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шполянському районі Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 31.08.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2010

у справі № 2а-3887/10/2370

за позовом Відкрите акціонерне товариство „Шполянське автотранспортне підприємство 17150"

до Державної податкової інспекції у Шполянському районі Черкаської області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Шполянське автотранспортне підприємство 17150" звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шполянському районі Черкаської області про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000301601/0 від 14.07.2010.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 31.08.2010 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2010 постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 31.08.2010 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку податкової декларації позивача з податку на додану вартість за березень 2010 року та декларації звітної, з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2010 року та складено № 676/16-03119380 від 02.07.2010.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000301601/0 від 14.07.2010, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 75804 грн. та штрафних санкцій 3790 грн.

Перевіркою встановлено, що позивачем включено до податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 121667 грн., по контрагенту ТОВ „ВАКО", який згідно Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів не відобразив податкове зобов'язання по ВАТ „Шполянське автотранспортне підприємство 17150" за березень 2010 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що первинними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача підтверджено, що суміш нафтопродуктів придбано позивачем безпосередньо у ТОВ „ВАКО" відповідно до договору № 02/10 постачання палива котельного малов'язкого від 17.03.2010, вказані товари оплачені продавцю в повному обсязі, в тому числі і податок на додану вартість, суми податку на додану вартість підтверджені податковими накладними.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість" платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 статті 10 Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 Закону).

Отже, Закон не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податку від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету по всьому ланцюгу постачання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шполянському районі Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 31.08.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2010 у справі № 2а-3887/10/2370 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шполянському районі Черкаської області відхилити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 31.08.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2010 у справі № 2а-3887/10/2370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко