Постанова № 34179399, 16.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2013 року Справа № 905/2349/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. - головуючого, Костенко Т.Ф., Сибіги О.М.перевіривши матеріали касаційної скаргипублічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча"на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.08.2013у справігосподарського суду Донецької областіза позовомпублічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча"до відповідачів:1. Державного підприємства "Донецька залізниця"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловантрацит";простягнення 13 207 грн. 48 коп.в судовому засіданні взяли участь представники:від позивача:Команов В.В - дов. № 09/69 від 03.01.2013;від відповідача 1:не з'явились;від відповідача 2:не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 29.05.2013 господарського суду Донецької області (суддя Матюхін В.І.) відмовлено в задоволенні позовних вимог до ДП "Донецька залізниця" та ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча".

Стягнуто з ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" у дохід Державного бюджету України 1 700, 00 грн. штрафу за ухилення від вчинення дій, покладених судом на сторону у справі.

Постановою від 13.08.2013 Донецького апеляційного господарського суду (судді: Шевкова Т.А. - головуючий, Стойка О.В., Чернота Л.Ф.) рішення від 29.05.2013 господарського суду Донецької області залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідно ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, зокрема, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення. За відсутності ознак втрати (розкрадання) вантажу під час перевезення, причиною прибуття вагону з недостачею за призначенням є недовантаження у вагон вантажу вантажовідправником. Недостача виникла не з договору перевезення, а мало місце неналежне виконання договору поставки (недопоставка). ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" як відправник, який не є стороною договору поставки (купівлі-продажу), за загальним правилом, не є зобов'язаною стороною. У відносинах, які виникли з договору перевезення, права і законні інтереси позивача не порушені.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати, посилаючись на те, що судами порушені норми матеріального права, зокрема, ст.ст. 22, 623, 636, 908, 920 Цивільного кодексу України; ст.ст. 37, 224 Господарського кодексу України; ст.ст. 2, 6, 24, 30, 37, 105 Статуту залізниць України.

ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" у відзиві на касаційну скаргу просить у задоволенні касаційної скарги відмовити. При цьому посилається на те, що ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" не знаходиться у договірних відносинах з ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча". Маркування нанесене ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" при відправці вагонів не відповідає маркуванню виявленому після прибуття вагонів за призначенням.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.

Господарськими судами встановлено, що 07.09.2010 ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" (покупець) та ТОВ "Метінвест холдинг" (постачальник) уклали договір поставки № ДУК-01/10-42р/4521, за умовами якого постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти і оплатити вугільну продукцію - "вугілля" за марочним складом, цінами і в кількості, зазначених у специфікаціях, оформлених у вигляді додатків, які є невід'ємною частиною даного договору.

Специфікацією від 01.10.2012 сторони узгодили, що ціна 1 т вугілля АМ 13-25 - 1 201, 20 грн. (з ПДВ).

Згідно рахунка-фактури СФ-161117 від 06.11.2012 ТОВ "Метінвест холдинг", ціна 1 т вугілля донецького марки А (АМ13-25) - 1 001,00грн. без ПДВ.

За рахунком-фактурою № 1992 від 03.11.2012 вантажовідправника ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит", виставленого ТОВ "ДТЕК Трейдінг" і акта приймання-передачі вугільної продукції від 03.11.2012 ціна 1 т вугілля марки АМ 13-25 (з доплатами і знижками) - 1 127, 61 грн. (з ПДВ).

Господарськими судами також встановлено, що 03.11.2012 ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" відправило антрацит у вологому стані на адресу ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" у напіввагоні №53527750 за залізничною накладною № 48446348. При цьому зазначило, що вантаж ущільнений і маркований вапном. Станція відправлення Довжанська Донецької залізниці, станція призначення Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці. Вантажовідправником у накладній вказано, що у вагоні №53527750 маса нетто - 69 000 кг (брутто - не зазначено) тара - 23100 кг.

05.11.2012 напіввагон прибув на станцію призначення Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці.

За заявкою вантажоодержувача, на підставі ст. 52 Статуту залізниць України, здійснено перевірку маси вантажу у вагоні №53527750 та виявлено недостачу.

За фактом недостачі станцією Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці складено комерційний акт БН 699985/502 від 06.11.2012, в якому зазначено, що маса нетто вантажу 62 400 кг (брутто - 85 500 кг, тари з брусу - 23 100 кг), недостача вантажу складає 6 600 кг проти даних залізничної накладної. Вагон прибув у комерційному і технічному відношеннях справний. Люки і двері у вагоні справні і зачинені, навантаження у вагоні нижче рівня бортів на 400-500 мм, поверхня вантажу розрівняна і ущільнена, проглядається слабке маркування вапном, маркування не порушено, виїмок і заглиблень не має. Зважування вагону проводилося на 150-т електронних терезах станції Сартана-2 ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" з повною зупинкою вагону.

Комерційний акт підписаний начальником станції, двома комерційними агентами, прийомоздавальником ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча".

Відповідно ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його особі, яка має право на одержання вантажу.

Статтею 920 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язань, що виникають з договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно ч. 2 ст. 924 Цивільного Кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті визначено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу, а ст. 113 Статуту залізниць України встановлює, що за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з незалежних від перевізника причин.

Згідно ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що вищевказаний комерційний акт не містить відомостей щодо втрати або розкрадання вантажу під час перевезення, а тому підстави вважати, що недостача вантажу виникла з вини ДП "Донецька залізниця" відсутні. За відсутності ознак втрати або розкрадання вантажу під час перевезення, коли завантаження вантажу у вагони здійснено вантажовідправником, що сам визначив масу вантажу, причиною прибуття за призначенням вагонів з недостачею є недовантаження вантажу вантажовідправником під час його завантаження у вагони, а відтак відсутні підстави для стягнення вартості недостачі з перевізника.

Відносно вантажовідправника ТОВ "ДТЕК" Свердловантрацит" суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що недостача виникла не з договору перевезення, а з неналежного виконання договору поставки (недопоставка).

Поставка вантажу на останньому етапі у ряді перепродаж здійснена на підставі договору поставки, укладеному ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" та ТОВ "Метінвестхолдінг". Вантажовідправник - ТОВ "ДТЕК" Свердловантрацит" не є стороною вищевказаного договору, а відтак вимоги вантажоодержувача до вантажовідправника - ТОВ "ДТЕК" Свердловантрацит" є безпідставними.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ПАТ "Маріпольський металургіний комбінат ім. Ілліча" вимагає відшкодування збитків від незобов'язаної щодо нього сторони - ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит", з яким у нього не існує жодних договірних відносин.

Відповідно ст. 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 306 Господарського кодексу України, загальні умови перевезення визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтями 909 Цивільного кодексу, ст. 307 Господарського кодексу України, ст. 22 Статуту залізниць України встановлено, що договір перевезення укладається між вантажовідправником і залізницею на користь третьої особи-вантажоодержувача; за цим договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа - залізничної накладної.

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та Правил і наданим залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що вантажовідправник ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" та перевізник - ДП "Донецька залізниця" уклали договір перевезення вугілля вагоном на адресу вантажоодержувача ПАТ "Маріпольський металургійний комбінат ім. Ілліча", на підтвердження чого складено залізничну накладну № 48446348.

Вантажоодержувач за залізничною накладною має певні права та обов'язки як перед перевізником - залізницею, так і відносно вантажовідправника, який за приписами ст. 24 Статуту залізниць України несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Посилання господарських судів попередніх інстанцій на те, що відшкодування збитків у разі відсутності вини перевізника можливе лише за договором поставки за рахунок постачальника суперечить приписам ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої позивач сам визначає відповідачів, підстави позову та законодавство, на підставі якого подається позов.

Щодо стягнення з ТОВ "ДТЕК Сврдловантрацит" 1700 грн. штрафу, то господарський суд першої інстанції діяв в межах повноважень, передбачених п. 5 ст .83 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарським судом Донецької області та Донецьким апеляційним господарським судом дана неправильна юридична оцінка обставинам справи, тому постанова та рішення не відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підлягають скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог до ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" скасувати.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, ст. 1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову від 13.08.2013 Донецького апеляційного господарського суду та рішення від 29.05.2013 господарського суду Донецької області зі справи № 905/2349/13 в частині відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" скасувати.

Справу в цій частині направити направити на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

В решті частині постанову від 13.08.2013 Донецького апеляційного господарського суду залишити без змін

Головуючий В.С. Божок

Судді Т.Ф. Костенко

О.М. Сибіга