Ухвала суду № 34178679, 12.09.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2013 р. справа № 2а/0470/7792/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Нагорної Л.М.

суддів: Юхименка О.В. Чередниченко В.Є.

за участю секретаря судового засідання: Рязанова А.О.

представника відповідача - Волошиної В.В. ( довіреність від 02.09.2013)

представників позивача - Бурі О.Є. ( довіреність від 06.01.2012) та Бакун Т.В.

(довіреність від 06.02.2013)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2012 року в адміністративній справі № 2а/0470/7792/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватофіс» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень ,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватофіс» (далі - Позивач) звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області ( далі - Відповідач), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000542302 від 27.06.2012 , яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 2272973 грн. - за основним платежем, 36815 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; та податкове повідомлення-рішення № 0000552302 від 27.06.2012 р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 91548 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідачем з перевищенням повноважень, а саме - листом заступника начальника податкового органу від 21.05.2012 р. №9271/10/22-2/26 внесено зміни до висновків акту перевірки від 17.05.2012 р. за №1146/22-2/33546549, що стало підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000542302 від 27.06.2012 , яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 2272973 грн. - за основним платежем, 36815 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. Зазначають, що висновки податкового органу щодо нікчемності правочинів, укладених Товариством з ТОВ НПП «Укренергострой» та ФОП ОСОБА_4 не містять правового обґрунтування та доказової бази, а є лише припущенням перевіряючих. Вважають, що Товариством правомірно включено до складу валових витрат суми сплачених процентів за кредитом, оскільки посилання на недотримання приписів п.1.1 Методичних рекомендацій № 1300 є помилковим, так як зазначені рекомендації на них, як на суб'єктів малого підприємництва, не розповсюджуються ( а.с.2-9)

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2012 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватофіс» задоволено у повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що дії ТОВ «Приватофіс» щодо включення спірних сум до складу податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ НПП «Укренергострой» та ФОП ОСОБА_4 та включення до складу валових витрат сум сплачених процентів за користування кредитними коштами відповідають приписам Законів України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (168/97-ВР) та « Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та приписам Податкового кодексу України. ( а.с.203-208 т.2)

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Відповідач - ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська, подала на нього апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2012 року та прийняти нову постанову, якою відмовити Позивачу у задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що, оскільки перевіркою встановлено, що оприбутковані за нікчемними правочинами послуги ( по взаємовідносинах з ТОВ НПП «Укренергострой» та ФОП ОСОБА_4 ) використано Позивачем у власній господарській діяльності, то валовий дохід Товариства мав бути збільшений на вартість цих послуг ( з ПДВ), отриманого безоплатно від невстановленої особи без укладання будь-яких угод та за відсутності документального підтвердження оплати за нього, так як надані Позивачем документи не мають статусу первинних документів, оскільки отримані (видані) за нікчемними правочинами. Зазначають також, що суд безпідставно не прийняв до уваги, що Позивач за перевіряємий період для придбання об'єктів нерухомості та проведення у них будівельних робіт отримав позику, уклавши договір з ПАТ КБ «Приватбанк», відсоткова ставка по якому склала 12% річних. Однак підприємством безпідставно віднесено до валових витрат нараховані відсотки за користування кредитними коштами, а не включено їх до собівартості кваліфікаційного активу (не капіталізовано), як це визначено п. 4.2, 4.6, 4.7 «Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку фінансових витрат), тим самим завищено валові витрати за 2-3 квартал 2011 року на суму 8744339 грн.

ТОВ «Приватофіс» надано заперечення на апеляційну скаргу, відповідно до яких просять відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції просять залишити без змін, як законне та обґрунтоване. При цьому зазначають, що жодною нормою законодавства України керівній особі органу ДПС не надано повноважень змінювати акт перевірки своїм листом, тим більше, направленим поза межами строку, визначеного законодавством для складання акту перевірки, а тому податкове повідомлення рішення 0000542302 від 27.06.2012 у частині збільшення суми грошового зобов'язання підлягає скасуванню навіть саме з цих підстав.

Крім того, щодо позиції податкового органу відносно збільшення валового доходу, зменшення валових витрат та зменшення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ НПП «Укренергострой» та ФОП ОСОБА_4 , просять врахувати, що виконання ремонтних робіт вказаними контрагентами та оплата виконаних робіт підтверджено належним чином оформленими податковими накладними, актами виконаних робіт та платіжними дорученнями, а недійсність правочинів з указаними контрагентами у судовому порядку не визнавалась. Виконані роботи не підпадають під визначення безоплатно отриманих товарів ( робіт,послуг), зазначених у п.1.23 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств», а тому вартість таких робіт не може включатись до складу валового доходу Позивача.

Щодо включення до складу валових витрат сплачених процентів за користування кредитними коштами, обґрунтовують правомірність своїх дій положеннями п.141.1 ст. 141 Податкового кодексу України, а посилання Відповідача щодо недотримання ними приписів п.1.1 Методичних рекомендацій № 1300 вважають безпідставними, так як зазначені Рекомендації на них, як на суб'єктів малого підприємництва, не розповсюджуються

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник Відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав та просив їх задовольнити із підстав у ній зазначених. При цьому підтвердили, що вони не заперечують факт поставки товарів та надання послуг Позивачу та використання їх у господарській діяльності та факт їх оплати Позивачем вказаним контрагентам, однак вважають, що поставка товарів та послуг відбулась за рахунок третіх осіб, а не вказаними контрагентами.

Представники Позивача проти задоволення апеляційних скарг заперечували, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість, просили врахувати доводи, викладені у їх запереченнях.

Заслухавши представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що уповноваженими особами податкового органу у період з 17.04.2012 року по 10.05.2012 року проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Приватофіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року.

За наслідком перевірки 17 травня 2012 року складено Акт №1146/22-2/33546549, згідно висновків якого встановлено, зокрема, наступні порушення :

1) п.1.23 ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст. 4, п.5.1., п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.3 п.5.3, п.п.5.4.6. п. 5.4 ст.5 Закону №334, п.14.1.13 п.14.1 ст.14, п.137.10 ст.137, п.138.2, п.138.4, пп.138.5.2 п.138.5, п.138.6, ст. 138 ПК України - в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 503618 грн., у т.ч. за 2 кв. 2009 року - 102027 грн., за 4 кв. 2010 року - 45230 грн., за 1 кв. 2011 року - 18878 грн., за 2 кв. 2011 року - 214453 грн., за 3 кв. 2011 року - 123030 грн.;

2) п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168, п.198.6 ст.198 ПК України - завищено податковий кредит на суму 91548,00 грн., у т.ч. у березні 2009 року на 18550,33 грн., у травні 2009 року - 18550,47 грн., у грудні 2010 року - 16447,20 грн., та у березні 2011 року - 38000,00 грн., в результаті чого зменшено від'ємне значення по податку на додану вартість станом на 31.12.2011 року на 91548 грн. ( а.с.23-71)

Однак, 21.05.2012 року за підписом заступника начальника ДПІ у Жовтневому районі С.Г.Гавриловою на ім'я директора ТОВ «Приватофіс» направлено листа №9271/10/22-2/26 "Про заміну розділів (викладення в новій редакції) акту планової перевірки ТОВ «Приватофіс» від 17.05.2012 р. за №1146/22-2/33546549" (а.с.98-109 т.1), відповідно до якого, у зв'язку з технічною помилкою проведено заміну деяких розділів акту перевірки, які викладені у новій редакції , зокрема, розділ « 3.1,2. Валові витрати» та розділ « 3.1.4 Висновки щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток» та розділ акту перевірки « 4 Висновок», де , зокрема, пункти 1 та 2 Висновку акту перевірки слід читати в наступній редакції:

1) п.1.23 ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст. 4, п.5.1., п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.3 п.5.3, п.п.5.4.6. п. 5.4 ст.5 Закону №334, п.14.1.13 п.14.1 ст.14, п.137.10 ст.137, п.138.2, п.138.4, пп.138.5.2 п.138.5, п.138.6, ст. 138 ПК України - в результаті чого занижено податок на прибуток на 2273473 грн., у т.ч. за 2 кв. 2009 року - 102027 грн., за 4 кв. 2010 року 45230 грн., за 1 кв. 2011 року - 18878 грн., за 2 кв. 2011 року - 1082086 грн., за 3 кв. 2011 року - 1025252 грн.

2) п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168, п.198.6 ст.198 ПК України - завищено податковий кредит на суму 91548,00 грн., у т.ч. у березні 2009 року на 18550,33 грн., у травні 2009 року - 18550,47 грн., у грудні 2010 року - 16447,20 грн., та у березні 2011 року - 38000,00 грн., в результаті чого зменшено від'ємне значення по податку на додану вартість станом на 31.12.2011 року на 91548 грн.( а.с.98-109)

З посиланням на акт перевірки №1146/22-2/33546549 від 17.05.2012 року Відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення: № 0000542302 від 27.06.2012 , яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 2272973 грн. - за основним платежем, 36815 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; та № 0000552302 від 27.06.2012 р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 91548 грн.

Скасування вказаних повідомлень-рішень було предметом судового позову.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Приватофіс», суд першої інстанції виходив з того, що оскільки чинним законодавством не передбачена можливість керівникам органів державної податкової служби або їх заступникам вносити будь-які зміни до актів перевірки, тому прийняте на підставі саме таких змін акту перевірки податкове повідомлення-рішення № 0000542302 від 27.06.2012 , яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 2272973 грн. ( в акті перевірки - 503618 грн.) , слід визнавати протиправним та скасувати. Крім того, суд дійшов висновку, що дії ТОВ «Приватофіс» щодо включення спірних сум до складу податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ НПП «Укренергострой» та ФОП ОСОБА_4 та включення до складу валових витрат сум сплачених процентів за користування кредитними коштами відповідають приписам Законів України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (168/97-ВР) та « Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та приписам Податкового кодексу України. В той же час Відповідачем не доведено, що вчинені правочини з ТОВ НПП «Укренергострой» та ФОП ОСОБА_4 є нікчемними, порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Відповідно до акту перевірки та довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА №407290 (а.с.3 т.2) вбачається, що одним із основних видів діяльності ТОВ «Приватофіс" є надання в оренду об'єктів нерухомого майна, у зв'язку з цим Позивач здійснює придбання об'єктів нерухомості, приведення їх у належний стан та вчиняє інші операції, пов'язані зданим видом господарської діяльності.

У відповідності з п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України передбачено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону №168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу її отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Аналогічні приписи містить і пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Відповідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари і послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарське діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій з необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно абз."а" п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання та виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнень права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податково накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судом встановлено та Відповідачем не спростовано, що ТОВ «Приватофіс» у перевіряємий період мав орендовані приміщення, які використовував у господарській діяльності, та у яких , у зв'язку з належним веденням господарської діяльності, мали здійснювати ремонтні роботи його контрагенти - ТОВ НПП «Укренергострой» та ФОП ОСОБА_4, які в свою чергу мають належний обсяг правосуб'єктності на укладення договорів підряду та виконання передбачених ними робіт. Контрагентами Позивача роботи були виконані в повному обсязі, а Позивачем здійснена їх оплата у безготівковому порядку. На час виписки податкових накладних ТОВ "НПП Укренергострой" та ФОП ОСОБА_4 були зареєстровані платниками ПДВ, кримінальні справи щодо їх діяльності не порушувались, укладені між вищевказаними сторонами правочини недійсними судом не визнавались.

При цьому на підтвердження реальності господарських операцій Позивача із зазначеними контрагентами надавались та судом досліджувались ліцензії на провадження будівельної діяльності , свідоцтва про державну реєстрації та реєстрацію платниками ПДВ щодо ТОВ НПП «Укренергострой» та ФОП ОСОБА_4 , договори підряду на виконання капітального та поточного ремонту приміщень, належних Позивачу із зазначенням конкретного місце розташування об'єктів нерухомості, додатки до договорів підряду, локальні кошториси та акти приймання виконаних підрядних робіт, складені на виконання договорів підряду, банківські виписки про здійснення оплати та податкові накладні.

Вказане свідчить про те, що виконані ремонтні роботи не підпадають під визначення "безоплатно отримані товари (роботи, послуги)", наведене в п. 1.23 ст.1 Закону №334, а тому вартість таких робіт не може включатись до складу валового доходу Позивача, а сам по собі принцип «подвійного оподаткування» ( що витікає із позиції податкового органу) протирічить сутності податкового законодавства.

За таких обставин посилання податкового органу на те, що поставка товарів та послуг відбулась за рахунок третіх осіб, а не вказаними контрагентами , як і на те , що Позивачем неправомірно включено до складу валових витрат витрати, пов'язані з придбанням послуг ( ремонтних робіт) у зазначених контрагентів на підставі документів, що не мають статусу первинних, оскільки видавались за нікчемними правочинами, визнаються колегією суддів безпідставними, та такими, що спростовуються вищенаведеними доказами.

Щодо висновку податкового органу про безпідставне включення Позивачем до складу витрат сплачених процентів за користування кредитними коштами, суд першої інстанції вірно визнав його помилковим, оскільки пунктом 141.1 статті 141 ПК України до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

При цьому Відповідачем не спростовано, що на підставі договору з ПАТ КБ «Приватбанк» № КП-457Г від 11.01.2011 року Позивач отримав кредитні кошти для подальшого їх використання у власній господарській діяльності ( проведення ремонтних робіт орендованих об'єктів нерухомості, що відповідає основному виду діяльності ТОВ «Приватофіс»).

Щодо посилання Відповідача на недотримання Позивачем за таких обставин приписів п. 1.1 Методичних рекомендацій № 1300, суд вірно визнав їх помилковими, оскільки, згідно положень зазначених Рекомендацій, на суб'єктів малого підприємництва - юридичних осіб, представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності та інших юридичних осіб, що не займаються підприємницькою діяльністю, вони не поширюються.

За вищевказаних обставин та у межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, ст. 205, 206 КАС України, суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2012 року в адміністративній справі № 2а/0470/7792/11 - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України у порядку та строки, передбачені статтею 212 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено 02 жовтня 2013 року.

Головуючий: Л.М. Нагорна

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: В.Є. Чередниченко