Постанова № 34169649, 08.10.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2013 р. Справа № 922/2021/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Гончар Т.В.

при секретарі - Гурді совій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Івлєва В.І., дов. № 11 від 16.00.2013 р. (копія в справі)

відповідач - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства "Великобурлуцький сироробний завод" (вх.№2737Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 09.07.2013 року по справі №922/2021/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа Папір», м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Великобурлуцький сироробний завод", смт. Великий Бурлук Харківської області

про стягнення 13591,89 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Основа Папір", звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з ПАТ "Великобурлуцький сироробний завод" на свою користь заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань по договору поставки №19Х11 від 18.02.2011 за видатковою накладною №S0700338 від 25.05.11. Відповідно вимог позовної заяви, з урахуванням уточнень до позовної заяви, які були прийняті судом, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 13591,89 грн., з яких 12000,00 грн. - сума боргу за договором; 902,47 грн. - сума пені, 689,42 грн. - 3% річних. Судові витрати в розмірі 1720,50 грн. просив суд покласти на відповідача.

Відповідач звернувся до господарського суду із клопотанням, в якому зазначив, що позовні вимоги позивача вважає такими, що підлягають задоволенню, а також просить суд розстрочити виконання рішення згідно наданого графіку.

Рішенням господарського суду Харківської області від 09.07.2013 у справі №922/2021/13 (суддя Сальнікова Г.І.) позовні вимоги задоволені повністю. Стягнути з ПАТ "Великобурлуцький сироробний завод" на користь ТОВ "Основа Папір" суму боргу за договором в розмірі 12 000,00 грн., суму пені в розмірі 902,47 грн., 3% річних в розмірі 689,42 грн. та судовий збір в розмірі 1 720,50 грн. Відмовлено в задоволенні клопотання ПАТ "Великобурлуцький сироробний завод" про розстрочку виконання рішення.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач ПАТ "Великобурлуцький сироробний завод" подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 09.07.2013 у справі №922/2021/13 змінити в частині стягнення суми основного боргу, пені, 3% річних та судового збору шляхом розстрочення його виконання у відповідності до заявленого клопотання від 08.07.2013. При цьому заявник апеляційної скарги зазначає, що господарським судом при винесені оскаржуваного рішення було порушено норм матеріального та процесуального права, що призвело до порушення прав і охоронюваних законом інтересів відповідача.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав, його представник в судовому засіданні просить рішення господарського суду Харківської області від 09.07.2013 р. залишити без змін, як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

18.02.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Основа Папір" (постачальник - позивач у справі) та Публічним акціонерним товариством "Великобурлуцький сироробний завод" (покупець - відповідач у справі) було укладено договір поставки №19Х11, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, визначений специфікаціями та накладними, що є невід'ємними частинами цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору, найменування, кількість та ціна товару, що включає вартість упаковки та маркування, вказуються у накладних до договору.

Пунктом 1.3 визначена загальна сума договору, що складає загальну вартість всіх партій товару, які будуть поставлені за договором, згідно підписаних накладних до цього договору.

Відповідно до п. 3.1 договору, оплата товару здійснюється покупцем за кожну поставлену партію на умовах відстрочки оплати на 21 (двадцять один) календарний день, згідно специфікації, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією видаткової накладної №S0700338 від 25.05.11 р., яка підписана представниками сторін та скріплена печатками підприємств. Крім того, в матеріалах справи наявні рахунок-фактура №00364 від 24.05.11 р. до цієї видаткової накладної та довіреністі на отримання від ТОВ "Основа Папір" цінностей за цим рахунком-фактурою.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач виконав свої обов'язки у повному обсязі, поставив відповідачеві товар на загальну суму 75816,00 грн., проте відповідач в порушення норм чинного цивільного, господарського законодавства України та умов договору поставки №19Х11 від 18.02.11 р., лише частково оплатив вартісмть отриманої продукції в розмірі 63816,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку № 26007050002463 ТОВ "Основа Папір".

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, зважаючи на вищевказані обставини та приписи чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції цілком погоджується із висновком господарського суду щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 12000,00 грн., пені в розмірі 902,47 грн., 3% річних в сумі 689,42 грн.

В своїй апеляційній скарзі відповідач також підтверджує наявність в нього заборгованості перед позивачем в розмірі 12000,00 грн. та визнає розмір нарахованої пені в розмірі 902,47 грн. і не оскаржує рішення в цій частині. Проте, заявник апеляційної скарги не погоджується із рішенням господарського суду в частині відмови в задоволенні клопотання про розстрочку виконання рішення. Так, апелянт зазначає, що дане клопотання було подане до суду, в зв'язку зі скрутним фінансовим становищем, обумовленим припиненням виробництва готової продукції, скороченням чисельності штату працівників товариства. Через скорочення ділової активності з лютого 2013 року, зменшилися обороти фінансово-господарської діяльності підприємства, внаслідок чого за результатами роботи перших 5-ти місяців 2013 р. підприємство відповідача отримало збитки. Відповідач зазначає, що дане становище підприємства не є наслідком його власної господарської діяльності, воно є наслідком фінансової та економічної нестабільності в Україні та зумовлене рядом об'єктивних, незалежних від відповідача обставин.

З цього приводу колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п. 7.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

З огляду на наведене випливає, що особа, яка звертається до суду з заявою про розстрочку виконання рішення, має обґрунтувати підстави звернення до суду з відповідною заявою.

Наведені відповідачем підстави розстрочки для виконання рішення апеляційний суд оцінює критично, вважає їх недостатніми для задоволення вказаного клопотання з огляду на наступне.

Господарська діяльність визначається як діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (ст. 3 ГК України).

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Так, розмір заборгованості відповідача перед позивачем, є результатами його самостійної та ініціативної господарської діяльності, яка здійснювалась ним на власний ризик, а відтак негативні наслідки такої діяльності (як то перспектива визнання банкрутом) виникли внаслідок дій (бездійльності) самого відповідача.

При вирішенні питання про розстрочення виконання рішення суд має враховувати не лише майнові інтереси боржника - заявника клопотання, а й майнові інтереси сторони, яка звернулась за захистом свого порушеного права до суду, а також оцінити їх співвідношення з позиції справедливості, добросовісності та розумності (ст. 3 ЦК України).

На підтвердження фактів, викладених в клопотанні про розстрочку виконання рішення, відповідач не надав жодного належного доказу. Так, до апеляційної скарги відповідачем було надано лише роздруківка скриншоту із всесвітньої мережі Інтернет, яка, в розумінні статті 34 ГПК України, не може вважатися належним доказом для надання розстрочки виконання рішення.

Таким чином, суд першої інстанції цілком обґрунтовано відмовив в задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Таким чином, оскільки факт поставки товару відповідачу за договором є доведеним та підтвердженим належними доказами, тому у відповідача в будь-якому випадку виникло зобов'язання по оплаті.

Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення в апеляційному порядку.

Приймаючи до уваги викладене вище, колегія суддів доходить висновку, що наведені відповідачем доводи в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, а господарський суд Харківської області дав належну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення господарського суду Харківської області від 09.07.2013 року по справі №922/2021/13 відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105, 110 Господарсько процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Великобурлуцький сироробний завод" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 09 липня 2013 року по справі № 922/2021/13 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови підписано 08 жовтня 2013 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Гончар Т. В.