Постанова № 34169414, 16.10.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2013 р. Справа № 917/1139/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Барбашова С.В. , суддя Гончар Т. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників:

позивача - Калько В.В. за довіреністю №57 від 01.10.2013р.,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2519П/3-11 від 12.08.13 р.) на рішення господарського суду Полтавської області від 15.07.13 у справі № 917/1139/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Термастіл", м. Полтава

до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ в особі філії Будівельно-монтажної фірми "Укргазпромбуд", м. Полтава в особі Будівельно-монтажного управління №1, м. Полтава

про стягнення 60434,61 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2013 р. позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Термастіл", звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою про стягнення з відповідача - Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ в особі Будівельно-монтажного управління №1 Будівельно-монтажної фірми "Укргазпромбуд", м. Полтава в особі, 60434,61 грн. заборгованості, з яких : 59 981,05 грн. основного боргу та 453,56 грн. 3% річних за період з 05.03.2013 р. по 04.06.2013 р. Крім того, позивач просив судові витрати у розмірі 1720,50 грн. покласти на відповідача.

На підставі клопотання представника відповідача про заміну первісного відповідача - Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Будівельно-монтажного управління № 1 Будівельно-монтажної фірми "Укргазпромбуд" - на належного - Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії Будівельно-монтажної фірми "Укргазпромбуд", копії довідки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (серія АБ № 373557-373559), керуючись ст. 24 ГПК України, господарським судом Полтавської області було замінено первісного відповідача - Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі Будівельно-монтажного управління № 1 Будівельно-монтажної фірми "Укргазпромбуд" - на належного відповідача - Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі філії Будівельно-монтажної фірми "Укргазпромбуд" в особі Будівельно-монтажного управління № 1.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 15 липня 2013 р. у справі № 917/1139/13 (суддя Ківшик О.В.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії Будівельно-монтажної фірми "Укргазпромбуд" в особі Будівельно-монтажного управління №1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Термастіл" - 59 981,05 грн. основного боргу, 453,56 грн. 3% річних та 1720,50 грн. судового збору.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 15 липня 2013 р. у справі № 917/1139/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі. Оскаржуване рішення вважає таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом невмотивовано задоволенні вимоги позивача у повному обсязі, в тому числі щодо стягнення 3 % річних без врахування вини відповідача. Свою позицію у справі відповідач, зокрема обґрунтовує тим, що на момент виконання зобов'язань згідно умов договору, реальне фінансування видатків на той час, з незалежних від товариства причин, було неповним та недостатнім.

Таким чином, зобов'язання відповідача в частині сплати коштів за договором були змінені внаслідок незалежних від нього причин, що полягали у недостатності грошових коштів для виконання витратної частини фінансового плану ПАТ «Укртрансгаз» на 2013 р., в тому числі - грошових зобов'язань за договором № 076 від 25.01.2013 р.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню, зазначає, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджено всі обставини справи та винесено обґрунтоване рішення. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. ст. 525, 526, 610, 612, 629, 655, 692 ЦК України; ст. ст. 49, 193 ГК України та мотивовані заборгованістю відповідача, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 25.01.2013 р. між сторонами договору про закупівлю товарів за державні кошти № 076. Позивач стверджує, що обов'язок по сплаті відповідачем отриманого товару витікає з умов зазначеного договору, видаткових накладних та підтверджується довіреністю на відповідальну особу представника відповідача на отримання спірного товару.

У призначене судове засідання 07.10.2013р. прибув уповноважений представник позивача та надав пояснення по справі.

Представник відповідача (заявника апеляційної скарги) у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення ухвали Харківського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження від 15.08.2013р., долучене до матеріалів справи. 04.10.2013р. через канцелярію суду відповідачем надане клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням його представника.

Розглянувши заявлене клопотання, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню, оскільки в обґрунтування заявленого клопотання відповідачем не надано жодного належного доказу, чинне законодавство не обмежує відповідача у виборі кола осіб, які можуть представляти його інтереси в суді, крім того, явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про час та місце проведення засідання суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача за відсутності його представника, за наявними у справі доказами, у порядку ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на скаргу доводи сторін, заслухавши у судовому засідання пояснення уповноваженого представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в межах ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Як свідчать матеріали справи, вірно встановлено судом першої інстанції та під час апеляційного провадження, 25.01.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Термастіл" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" в особі Будівельно-монтажного управління № 1 Будівельно-монтажної фірми "Укргазпромбуд" (покупець) був укладений договір про закупівлю товарів за державні кошти № 076 (далі договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язався у 2012-2013 р.р. поставити покупцю товар, а останній зобов'язався прийняти цей товар та оплатити його вартість (п.п. 1.1, 6.1.1).

У відповідності до п. 1.2. договору найменування товарів - споруди та каркаси металеві, код за ДК 016-97 (28.11.2). Номенклатура, асортимент, кількість, ціна товару визначаються згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору.

У п. 3.1. та п. 3.2. договору визначена сума договору, яка становить 1574415,10 грн. (в тому числі ПДВ 262402,52 грн.) і може бути зменшена за взаємною згодою сторін, при зменшенні обсягів закупівлі, зокрема, з урахуванням фактичного обсягу видатків покупця.

Згідно з п. 4.1. договору оплата вартості товарів здійснюється структурним підрозділом - управлінням покупця та/або покупцем протягом 30 календарних днів з дня поставки структурному підрозділу - управлінню покупця та/або покупцю партії товарів, шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок продавця.

Пунктом 5.10. договору встановлено, що датою поставки товарів вважається дата підписання сторонами або продавцем й структурним підрозділом - управлінням покупця видаткової накладної.

У пункті 10.1. договору вказано, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором, але не більше 2-х років.

Даний договір було підписано повноважними представниками як з боку покупця, так і з боку продавця та скріплено печатками товариств.

На виконання умов договору, між сторонами правочину була складена специфікація № 1 (додаток № 1 до договору), в якій вони узгодили асортимент, кількість та ціну товару.

Матеріали справи свідчать, що позивач на виконання умов договору здійснив поставку товару відповідачу за відповідними видатковими накладними: № ТерПО-000429 від 01.02.2013 р. на суму 38803,46 грн., №ТерПО-000430 від 01.02.2013 р. на суму 63694,68 грн., №ТерПО-000398 від 01.02.2013 р. на суму 86982,47 грн., №ТерПО-000426 від 01.02.2013 р. на суму 23362,64 грн., на загальну суму 212843,25 грн. (а.с.15-18), які підписані уповноваженими особами як з боку продавця, так і з боку покупця. Даний товар був отриманий відповідачем через уповноваженого представника Лугову І.М. за довіреністю (типової форми № М-2) № 55 від 30.01.2013 р. на отримання цінностей від ТОВ "Термастіл" (а.с. 19).

Таким чином, документально підтверджено, що позивачем здійснене передання товару на суму 212843,25 грн., проте встановлені по справі факти свідчать про порушення умов договору з боку відповідача, оскільки ним не була здійснена оплата вказаного товару у повному обсязі, яка визначена умовами договору. Так, у порушення умов договору, відповідач здійснив лише часткову оплату за отриманий товар у розмірі 152862,20 грн., а саме: 02.04.2013 р. перерахував 63696,24 грн. з призначенням платежу "за металопрофіль згідно накладної № 000430 від 01.02.2013 р. за договором про закупівлю товарів за державні кошти № 076 від 25.01.2013 р."; 02.04.2013 р. перерахував 38 803,69 грн. з призначенням платежу "за металопрофіль згідно накладної № 000429 від 01.02.2013 р. за договором про закупівлю товарів за державні кошти № 076 від 25.01.2013 р."; 18.05.2013р. перерахував 23 362,27 грн. з призначенням платежу "за металопрофіль згідно накладної № 000426 від 01.02.2013 р. за договором про закупівлю товарів за державні кошти № 076 від 25.01.2013 р."; 18.05.2013 р. перерахував 27000,00 грн. з призначенням платежу "за металопрофіль згідно накладної № 000398 від 01.02.2013 р. про закупівлю товарів за державні кошти № 076 від 25.01.2013 р.". Доказом відповідного є банківські виписки по рахунку позивача, наявні в матеріалах справи (а.с. 82, 83).

Таким чином, на момент подання позову заборгованість відповідача складала 59 981,05 грн.

Зазначені обставини обумовили звернення позивача до господарського суду Харківської області з відповідним позовом, вимоги якого обґрунтовані приписами ст. ст. 525, 526, 610, 612, 625, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 49, 193 Господарського кодексу України.

Вирішуючи спір у справі, суд першої інстанції, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про обґрунтованість та підтвердженість наявними матеріалами справи заявлених позовних вимог, у зв'язку з чим задовольнив їх у повному обсязі, враховуючи наступне.

За загальним правилом, змістом будь-якого двостороннього зобов'язання є сукупність прав та обов'язків сторін, що кореспондуються між собою. Тому, обов'язок постачальника з передачі товару кореспондується з правом покупця вимагати такої передачі. Разом з тим, обов'язку покупця прийняти товар відповідає право продавця вимагати оплати отриманого товару.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, спір між сторонами у справі виник саме з умов договору про закупівлю товарів за державні кошти № 076 від 25.01.2013 р., яким передбачений обов'язок покупця здійснити оплату вартості товарів структурним підрозділом - управлінням покупця та/або покупцем протягом 30 календарних днів з дня поставки структурному підрозділу - управлінню покупця та/або покупцю партії товарів, шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок продавця (п.4.1.).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідач прийняті на себе згідно договору зобов'язання належним чином не виконав, оплату прийнятого товару вчасно та у повному обсязі за договором не сплатив, що є порушенням вимог зазначених вище статей 692, 525 та 526 Цивільного кодексу України, та є підставою для стягнення з останнього заборгованості у розмірі 59981,05 грн.

Відповідач проти заявленої суми заперечує, посилаючись на те, що Будівельно-монтажне управління № 1 не має права представляти відповідача та діяти в інтересах останнього.

З такими ствердженнями не погоджується колегія суддів, оскільки позиція відповідача щодо невизнання заявлених позивачем вимог є непослідовною. Це твердження обґрунтовується тим, що з одного боку відповідач вказує на неповноважність БМУ №1 діяти від імені та в інтересах ПАТ "Укртрансгаз", а з іншого боку - відповідач не заперечує факт господарських правовідносин та виконання сторонами умов договору про закупівлю товарів за державні кошти № 076 від 25.01.2013 р., і не оспорює факт отримання товару від ТОВ "Термастіл" та існування заборгованості за цей товар, посилаючись при цьому на неможливість проведення розрахунків через зменшення обсягу державного фінансування.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

З цього приводу висвітлена правова позиція Пленуму Вищого господарського суду України в постанові від 29.05.2013р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", де у п.3.4. зазначено, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (ст. 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину. Якщо керівник відособленого підрозділу юридичної особи мав відповідні повноваження, але у правочині помилково відсутні вказівки на те, що її укладено від імені юридичної особи, то ця обставина також не може бути підставою для визнання правочину недійсним. У таких випадках правочин слід вважати вчиненим від імені юридичної особи... .

Відповідачем не надано жодного належного доказу недійсності або оскарження договору про закупівлю товарів за державні кошти № 076 від 25.01.2013 р., тому є обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що і обов'язки ПАТ "Укртрансгаз" за цим договором є дійсними, зокрема, обов'язок з оплати вартості переданого товару, що є предметом даного позову.

Щодо посилання відповідача на недостатність грошових коштів для виконання витратної частини фінансового плану ПАТ "Укртрансгаз" на 2013 р., колегія суддів зазначає, що посилання відповідача у своїх запереченнях на відсутність його вини як підстави відповідальності за порушення зобов'язання, з огляду на те, що фінансування відбувається з Державного бюджету України і затримка оплати спричинена недостатнім фінансуванням, є не обґрунтованим, оскільки відповідачем не надано жодних документів на підтвердження зазначених обставин, а відповідно до ст. 167 Цивільного кодексу України, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин, тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням з державного бюджету в розрізі бюджетних програм та відсутністю у ньому коштів, не можуть вважатися підставою для звільнення такого учасника цивільних відносин від відповідальності за порушення зобов'язань.

Також, ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України імперативно встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені законодавчі приписи та встановлені фактичні дані щодо невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань зі сплати поставленого позивачем товару у розмірі та у строк, встановлений законом, дають підстави для висновку суду про те, що відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 453,56 грн. є обґрунтованими та також правомірно задоволені місцевим господарським судом.

Крім того, слід зазначити, що посилання відповідача на роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 30.03.1995р. № 02-5/218 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за договором поставки" не підлягає до застосування у даних спірних відносинах, оскільки позивачем заявлена вимога про стягнення заборгованості, що за своєю юридичною природою суттєво відрізняється від стягнення заподіяних збитків. Відсутність грошових коштів не є підставою для звільнення від відповідальності з оплати отриманого товару, тому колегія суддів вважає, що відповідачем не наведено об'єктивних причин для звільнення від оплати отриманого товару та стягнення з нього 3% річних за несвоєчасну оплату отриманого товару. Така санкція не направлена на відшкодування завданих збитків, а тому наявність або відсутність вини відповідача не має значення.

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції відповідачем 04.10.2013р. (вх.№9473) подано заяву про оплату суми основного боргу у повному обсязі за платіжними дорученнями №627 та №643 від 30.07.2013р., що є доказом визнання відповідачем існуючої заборгованості та правильності прийнятого рішення місцевим господарським судом.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги у зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з підстав, зазначених вище. А оскаржуване рішення місцевого господарського суду Полтавської області від 15.07.2013р. у справі № 917/1139/13 має бути залишене без змін.

З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 15.07.2013р. у справі № 917/1139/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови підписано 14.10.2013 р.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Гончар Т. В.