Рішення № 34163495, 17.10.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №22-ц/774/7424/13 Головуючий в I інстанції - Демидова С.О.

Справа № 2/201/322/13

Категорія 19 Доповідач - Городнича В.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Городничої В.С.

суддів - Лисичної Н.М., Баранніка О.П.

при секретарі - Філіпповій К.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 травня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий банк" в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та по зустрічному позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий банк" в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий банк", третя особа - ОСОБА_2 про визнання договору недійсним, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилається на те, що 11 серпня 2008 року між ВАТ «Іноваційно - промисловий банк», правонаступником якого у зв'язку зі зміною назви є ПАТ «Іноваційно - промисловий банк», був укладений кредитний договір № 32-08-2, відповідно до якого ОСОБА_2 був виданий споживчий кредит у сумі 80 000 грн. з 11 серпня 2008 року по 07 серпня 2009 року із сплатою 19 % річних. В забезпечення повернення кредиту сторонами договору були запропоновані договори застави майнових прав № № 84-08-2, 85-08-2, 86-08-2, 87-08-2, 88-08-2, 89-08-2 від 11 серпня 2008 року на кошти, розміщені заставодавцями ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 відповідно до договорів банківського вкладу на вкладних рахунках. Крім того, в якості забезпечення кредиту був укладений договір поруки № 06-08 від 11 серпня 2008 року, поручителем за яким виступило ТОВ «Каннінг» в особі директора ОСОБА_2

Відповідачі взяті на себе зобов'язання не виконали в результаті чого станом на 30 червня 2012 року утворилася заборгованість в розмірі 25 676 грн. 57 коп. Тому позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість по кредиту та судові витрати.

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічної позовною заявою до ПАТ «Іноваційно- промисловий банк» про визнання договору застави майнових прав недійсним. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 11 серпня 2008 року між нею та відповідачем було укладено договір застави майнових прав № 86-08-2, згідно якого вона нібито передала в заставу майнові права на отримання грошових коштів заставодавця, розміщених у заставодержателя - банка відповідно до договору банківського вкладу строкового № 144/06/ТО від 27 липня 2006 року для забезпечення вимог заставодержателя за кредитним договором № 32-08-2 від 11 серпня 2008 року, укладений між ПАТ «Інноваційний - промисловий банк» та ОСОБА_2, з тих підстав, що вона його не підписувала.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 травня 2013 року позовні вимоги позивача були задоволені. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Інноваційний - промисловий банк» заборгованість по кредитному договору № 32-08-2 від 11 серпня 2008 року станом на 30 червня 2012 року в розмірі 25 676 грн. 57 коп. Вирішено питання щодо судових витрат.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ «Інноваційний - промисловий банк» до неї відмовити та задовольнити зустрічний позов, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Інноваційний - промисловий банк» в сумі 25 676 грн. 57 коп., з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11 серпня 2008 року між ВАТ «Іноваційно - промисловий банк», правонаступником якого у зв'язку зі зміною назви є ПАТ «Іноваційно - промисловий банк», був укладений кредитний договір № 32-08-2, відповідно до якого ОСОБА_2 був виданий споживчий кредит у сумі 80 000 грн. з 11 серпня 2008 року по 07 серпня 2009 року із сплатою 19 % річних (а.с.5-6).

Згідно умов п. 3.1 кредитного договору, позивач відкрив позичковий рахунок НОМЕР_2 ОСОБА_2, який отримав суму кредиту в розмірі 80 000 грн. готівкою. Таким чином свої зобов'язання по кредитному договору № 32 -08-0 позивач виконав в повному обсязі.

В забезпечення повернення кредиту сторонами договору були запропоновані договори застави майнових прав № № 84-08-2, 85-08-2, 86-08-2, 87-08-2, 88-08-2, 89-08- 2 від 11 серпня 2008 року на кошти, розміщені заставодавцями ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 відповідно до договорів банківського вкладу на вкладних рахунках (а.с. 9,10,12,13,14). Крім того в якості забезпечення кредиту був укладений договір поруки № 06-08 від 11 серпня 2008 року, поручителем за яким виступило ТОВ «Каннінг» в особі директора ОСОБА_2 (а.с. 7).

Відповідачі взяті на себе зобов'язання не виконали належним чином, внаслідок чого станом на 30 червня 2012 року утворилася заборгованість за кредитним договором в розмірі 25 676 грн. 57 коп.: з яких 20 939 грн. 55 коп. заборгованість за кредитом та 4 737 грн. 02 коп. заборгованість по несплаті відсотків.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції в силу положень ст.ст. 526 ЦК України, ч. 1 ст. 530 ЦК України, ч. 1 ст. 1054 ЦК України, дійшов до висновку, що позовні вимоги ПАТ «Іноваційно-промисловий банк» підлягають задоволенню і відповідно до розрахунку наданого позивачем, з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути солідарно суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 25 676 грн. 57 коп.: з яких 20 939 грн. 55 коп. заборгованість за кредитом та 4 737 грн. 02 коп. заборгованість по несплаті відсотків.

Що стосується зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції вирішив відмовити в їх задоволенні з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11 серпня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Інноваційно - промисловий банк» було укладено договір застави майнових прав № 86-08-2, згідно якого ОСОБА_1 передала в заставу майнові права на отримання грошових коштів заставодавця, розміщених у заставодержателя - банка відповідно до договору банківського вкладу строкового № 144/06/ТО від 27 липня 2006 року для забезпечення вимог заставодержателя за кредитним договором № 32-08-2 від 11 серпня 2008 року, укладений між з ВАТ «Інноваційний - промисловий банк» та ОСОБА_2

18 грудня 2012 року ухвалою суду призначено судово - почеркознавчу експертизу на вирішення якої поставлено питання чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 у договорі застави майнових прав № 86-08-2 від 11 серпня 2008 року укладений між ОСОБА_1 та ВАТ «Інноваційно промисловий банк» самою ОСОБА_1 чи іншою особою.

Згідно висновку почеркознавчої експертизи № 111-13 від 15 січня 2013 року підпис в договорі застави майнових прав № 86-08-2 від 11 серпня 2008 року укладений між ОСОБА_1 та ВАТ «Інноваційно промисловий банк» виконано не ОСОБА_1, а іншою особою.

Відмовляючи в позові ОСОБА_1, суд першої інстанції посилався на пункт 8 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", в якій вказано: "Відповідно до частини першої статті 215 ЦК ( 435-15 ) підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205-210, 640 ЦК( 435-15 ) тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено. (...) Вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають від мовляти в позові з такою вимогою.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку щодо відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 з урахуванням роз'яснень п. 8 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Водночас, з рахуванням вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що з висновком суду в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Інноваційний - промисловий банк» в сумі 25 676 грн. 57 коп. погодитися не можна, враховуючи наступне.

Згідно вимог ч.1 ст. 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Як встановлено в судовому засіданні та наголошується апелянтом в апеляційній скарзі, з висновку почеркознавчої експертизи № 111-13 від 15 січня 2013 року підпис в договорі застави майнових прав № 86-08-2 від 11 серпня 2008 року укладений між ОСОБА_1 та ВАТ «Інноваційно промисловий банк» виконано не ОСОБА_1, а іншою особою.

Таким чином, судом першої інстанції висновок експерта не оцінено за правилами, встановленими ст. 212 ЦПК України, хоча й зазначено в рішенні суду, що ОСОБА_1 не підписувала оспорюваний договір. В той же час належними та допустимими доказами доведено факт не підписання ОСОБА_1 договору застави майнових прав № 86-08-2 від 11.08.2008 р.

Враховуючи те, що договір застави майнових прав № 86-08-2 від 11 серпня 2008 року не був підписаний ОСОБА_1, суд першої інстанції помилково дійшов висновку щодо стягнення з неї заборгованості на користь ПАТ «Інноваційний - промисловий банк» в сумі 25 676 грн. 57 коп.

Таким чином, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги є суттєвими, а рішення суду постановлене без додержанням норм матеріального права, а тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь ПАТ «Інноваційний - промисловий банк» в сумі 25 676 грн. 57 коп. - скасувати, залишивши в іншій частині рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 травня 2013 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 (інд. номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Інноваційний-промисловий банк» (код ЄДРПОУ 20021814) заборгованості по кредитному договору № 32-08-2 від 11 серпня 2008 року станом на 30 червня 2012 року в розмірі 25 676 грн. 57 коп., а саме: 20 939 грн. 55 коп. заборгованість по кредиту; 4 737 грн. 02 коп. - заборгованість по відсоткам та стягнення судових витрат у розмірі 128,39 грн. - скасувати.

Відмовити Публічному акціонерному товариству «Інноваційний-промисловий банк» (код ЄДРПОУ 20021814) в його позовних вимогах до ОСОБА_1 (інд. номер НОМЕР_1) про стягнення заборгованості по кредитному договору та стягненні судових витрат.

В іншій частині рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: