Рішення № 34160291, 11.10.2013, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 1522/16006/12

Номер провадження № 2/522/7641/13

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2013 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді - Науменко А.В.,

при секретарі - Шияновській Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

06.07.2012 року позивач ОСОБА_1 в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів за 2010 рік. Далі позовні вимоги були звеличені вимогою стягнення моральної шкоди в розмірі 10000 грн..

29.04.2013 року ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси Науменко А.В. цивільну справу № 1522/24730/12 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів за період 2012 рік, яка знаходилась у провадженні судді Приморського районного суду м. Одеси Єршової Л.С., об'єднано зі цивільною даною справою № 1522/16006/12, оскільки зазначені справи стосуються одного й того ж предмету спору, мають однакові об'єкт та суб'єкт спору та пов'язані між собою.

В позовній заяві позивачка вказує, що згідно рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16.11.2012 року з ОСОБА_3 на її користь стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі ? частини всіх доходів боржника, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно починаючи з 13.09.2010 року, до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3.

Відповідач не сплачував частину аліментів у 2010 році та у 2012 році в повному розмірі за відповідні місяці, або сплачував не у поновному розмірі передбаченому на відповідні місяці. У зв'язку з несплатою відповідачем аліментів на утримання дитини у зазначені місяці утворилася заборгованість, у зв'язку з чим позивач та її дитина зазнали душевні страждання. Всі ці факти спричинили позивачці моральну шкоду, яку вона оцінює в 10 000,00 грн. Згідно останньої редакції звеличених позовних вимог просить стягнути з відповідача на її користь суму неустойки за прострочення сплати аліментів у розмірі 28 965,39 гривен та моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання з'явилася, позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити їх у повному обсязі. Підтвердила, що відповідач періодично нерівномірними частками погашав наявну заборгованість по аліментам на дитину, а основні погашення здійсненні вже під час розгляду даної об'єднаної справи. На вимогу суду надала детальний розрахунок обчислення суми неустойки по 11.10.2013 року включено, з врахуванням визнаних нею частин сум погашення заборгованості за весь період. У зв'язку з чим визначила загальну суму неустойки за несплату аліментів у 2010 році ( вересень - листопад) в розмірі 6832,63 грн. ( а.с. 249-254). Загальна сума неустойки за несплату аліментів за 2012 рік ( січень - листопад) складає 11551, 20 грн. ( а.с. 255-261). Вказала, що загальна сума неустойки встановлює 18383, 83 грн., тому не наполягала на задоволенні на повній сумі неустойки, що вказана в останній редакції позову.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник позовні вимоги не визнали та пояснили, що заборгованість по сплаті аліментів утворилася не з його вини. Зазначили, що відповідач не працює і тому не знав про періодичну зміну місячної суми аліментів, яка пов'язана зі статистичною величиною середньомісячного заробітку в Одеській області, а повідомлення з відділу виконавчої служби він отримував несвоєчасно. Також посилається на те, що позивачем частково пропущено строк позовної давнини по стягненню неустойки за період 2010 року, посилаюсь на положення норми Цивільного кодексу України.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_1, виданого 18.06.2009 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є батьками неповнолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16.11.2012 року з ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі ? частини всіх доходів боржника, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно починаючи з 13.09.2010 року, до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3. Неповнолітня ОСОБА_2 проживає з матір'ю ОСОБА_1 та перебуває на її утриманні.

Наданими розрахунками відділу виконавчої служби підтверджується, що відповідач є безробітними, тому аліменти складають 1\4 частину від статистичної величини середньомісячної заробітної плати в Одеській області. На час розгляду справи була наявна періодична заборгованість по повній чи частковій несплаті аліментів у 2010 році та у 2012 році за відповідні місяці, яки підтверджені сторонами.

Згідно останнього розрахунку ОСОБА_1 станом на 11.10.2013 року загальна сума неустойки за прострочення сплати аліментів ОСОБА_3 становить 6832,63 грн. (розмір неустойки за прострочення сплати аліментів за 2010 рік) +11551,20 грн. (розмір неустойки за прострочення сплати аліментів за 2012 рік)=18383,83 гривен.

Суд погоджується з обчисленням сум неустойки відповідачем, та визнає її доведеною та обґрунтованою ( а.с. 249-261).

Зі змісту ч. 1 статті 196 СК України вбачається, що підставою для стягнення неустойки (пені) є винна поведінка платника аліментів. При цьому за загальним правилом форма вини - умисел чи необережність значення не має. У даному випадку необхідно виходити із презумпції вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти на утримання дитини та прострочила виконання зобов'язання, яка і повинна доказувати протилежне.

Доводи відповідача що він є безробітним, що йому завчасно не надходили повідомлення з ДВС про звеличення суми аліментів та що виконавці невірно здійснювали віднесення сплачених сум на погашення іншого аліментного зобов'язання на утримання дружини, суд не визнає обставинами, яки підтверджують відсутність вини відповідача. При цьому суд звертає увагу, що відповідач сплачує мінімальну суму аліментів та виходячи з підтверджених ним платежів знав про періодичне звеличення цієї суми у період 2010 -2012 років. Також суд вказує, що відповідач жодного разу не оскаржував дії виконавця щодо обчислення аліментів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 як одержувач аліментів відповідно до положень ч.1 ст. 196 Сімейного кодексу України має право на стягнення неустойки у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення за період з 13.09.2010 року по 17.07.2012 року в сумі 18 383,83 грн., так як заборгованість по сплаті аліментів виникла з вини відповідача.

Відповідно до ст. 20 Сімейного кодексу України до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених частиною другою статті 72, частиною другою статті 129, частиною третьою статті 138, частиною третьою статті 139 цього Кодексу. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, позовна давність застосовується судом відповідно до Цивільного кодексу України, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Право одержувача аліментів на стягнення неустойки за прострочення їх сплати передбачене ст. 196 СК України, а відтак, до вимог ОСОБА_1 позовна давність застосуванню не підлягає. Дана позиція висловлена в Ухвалі Верховного Суду України, від 19.08.2009, "Про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів".

Крім того, позивачем заявлені позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди внаслідок періодичного невиконання відповідачем обов'язку по сплаті аліментів на утримання дітей відповідно до положень ст. 23 ЦК України.

Стаття 23 ЦК України визначає загальне правило про можливість відшкодування завданої моральної шкоди у будь-якому випадку посягання на права учасника цивільного правовідношення, однак це загальне правило не застосовується у тих випадках, коли обсяг цивільно-правової відповідальності чітко визначений і не включає можливості відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до положень ст. 18 Сімейного кодексу України один із способів захисту сімейних прав та інтересів є можливість відшкодування моральної шкоди тим, хто порушив сімейні права особи у випадках, передбачених цим Кодексом або договором.

Судом встановлено, що спір між сторонами випливає із сімейних правовідносин, які регулюються главою 15 Сімейного кодексу України і стаття 196 даного Кодексу не передбачає відшкодування моральної шкоди, оскільки відповідальність за прострочення сплати аліментів шляхом стягнення неустойки є способом захисту сімейних прав та інтересів, в зв'язку з чим відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди відповідачем.

Керуючись ст. ст. 18, 20, 196 Сімейного кодексу України, ст..23 ЦК України, п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», ст. ст. 5,6,88,212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 неустойку за прострочення сплати аліментів у сумі 18 383,83 гривні.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 114,70 гривен.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Приморського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.В. Науменко

11.10.2013