Ухвала суду № 34155645, 11.10.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2013 р. Справа № 876/10033/13

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

при секретарі судового засідання: Губач Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління юстиції в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління юстиції в Івано-Франківській області, треті особи начальник Головного управління юстиції в Івано-Франківській області Ливинець В.П., заступник начальника Головного управління юстиції в Івано-Франківській області Ковальчук Д.В. про визнання незаконними наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди про визнання протиправними дій,-

В С Т А Н О В И Л А:

07.05.2008 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання незаконними наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди про визнання протиправними дій.

30.09.2009 року постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду адміністративний позов задоволено частково. Скасовано наказ ГУЮ в Івано-Франківській області поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Івано-Франківського міського управління юстиції - начальника відділу державної виконавчої служби. Стягнуто з ГУЮ в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в сумі 2263,53 грн. В задоволені решти вимог відмовлено. Дану постанову залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2010 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.03.2013 року.

Позивач в порядку статті 267 КАС України звернувся до суду із заявою, в якій, з урахуванням уточнень, просить визнати протиправними рішення та бездіяльність ГУЮ в Івано-Франківській області по виконанню постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.09.2009 року по справі № 2а-3833/08/0970; зобов'язати ГУЮ в Івано-Франківській області подати до УПФУ в м.Івано-Франківську індивідуальні відомості (звіти) з 01.04.2008 року по 30.09.2009 року з помісячним відображенням заробітної плати нарахованої за дні вимушеного прогулу для внесення їх до персоніфікованого обліку ПФУ; стягнути з ГУЮ в Івано-Франківській області середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі з 01.10.2009 року по 05.03.2010 року в розмірі 11694,75 грн.; зобов'язати ГУЮ в Івано-Франківській області провести всі обов'язкові відрахування із заробітної плати та подати до УПФУ в м.Івано-Франківську індивідуальні відомості (звіти) з 01.10.2009 року по 05.03.2010 року з помісячним відображенням заробітної плати нарахованої за дні вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення для внесення їх до персоніфікованого обліку ПФУ.

Мотивує це тим, що відповідачем протиправно та в порушення Конституції України, вимог Кодексу законів про працю України, статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України в період з 01.10.2009 року до 05.03.2010 року не виконано постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.09.2009 року.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 червня 2013 року заяву задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління юстиції в Івано-Франківській області щодо невиконання постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.09.2009 року по справі № 2а-3833/08/0970 в частині негайного поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Івано-Франківського міського управління юстиції - начальника відділу державної виконавчої служби. Стягнуто з Головного управління юстиції в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код 34844679) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 01.10.2009 року по 04.03.2010 року в розмірі 8224 (вісім тисяч двісті двадцять чотири) гривні 05 копійок. Зобов'язано Головне управління юстиції в Івано-Франківській області провести із стягнутого в сумі 8224,05 грн. середнього заробітку відповідні відрахування обов'язкових зборів і платежів та подати до Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську Івано-Франківської області скориговані дані з помісячним відображенням сум нарахованої заробітної плати та відповідних страхових платежів до Пенсійного фонду України з жовтня 2009 року по березень 2010 року для внесення їх до системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України. Зобов'язано Головне управління юстиції в Івано-Франківській області подати скориговані дані до управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську Івано-Франківської області, із помісячним відображенням суми нарахованої та виплаченої ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу з квітня 2008 року по вересень 2009 року для внесення їх до системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України.

Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати а заяву ОСОБА_1 від 11.01.2011 року залишити без задоволення.

В апеляційній скарзі покликається на те, що позивач звернувся із такою заявою до суду лише 11.01.2011 року, тобто з пропуском строку встановленого ч.9 ст.267 КАС України. У відповідності до норми закону, що діяла станом на 11.01.2011 року вказана обставина є підставою для залишення такої заяви без задоволення.

У ході апеляційного розгляду представник апелянта Заник М.Ф. та відповідач Ковальчук Д.В. надали пояснення та просять задовольнити апеляційну скаргу.

Позивач у ході апеляційного розгляду надав пояснення та просить відхилити апеляційну скаргу.

Ініш особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що стаття 267 КАС України була доповнена частинами 9, 10 Законом України «Про судоустрій і статус суддів», який вступив в законну силу 03.08.2010 року, а отже, на час виникнення спірних правовідносин право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою в порядку судового контролю за виконанням судового рішення, передбачено не було. В судовому засіданні встановлено, що ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2010 року заявник отримав 06.01.2011 року і 13.01.2011 року звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду заявою в порядку статті 267 КАС України, тобто в межах десятиденного строку, визначеного для подання такої зави частиною 9 статті 267 КАС України.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.09.2009 року по справі № 2а-3833/08/0970, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2010 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.03.2013 року, частково задоволено позовну заяву ОСОБА_1 - скасовано наказ Головного управління юстиції в Івано-Франківській області № 292-к від 08.04.2008 року «Про звільнення ОСОБА_1», зобов'язано Головне управління юстиції в Івано-Франківській області поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Івано-Франківського міського управління юстиції-начальника відділу державної виконавчої служби, стягнуто з Головного управління юстиції в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 40743,00 грн. і заподіяну моральну шкоду в сумі 2000 грн. Постанову звернуто до негайного виконання, а в частині стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 2263,53 грн.

01.10.2009 року, тобто на наступний день після ухвалення рішення, за вищевказаною постановою в частині, що була звернута до негайного виконання, судом видано виконавчий лист за № 2-а-3833/08/0970.

05.10.2009 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про поновлення його на роботі за постановою суду від 30.09.2009 року, до якої долучив копію виконавчого листа за № 2-а-3833/08/0970 від 01.10.2009 року.

19.10.2009 року ОСОБА_1 повторно звернувся до відповідача із заявою про поновлення його на посаді за постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду, до якої долучив копію постанови суду від 30.09.2009 року.

22.10.2009 року ОСОБА_1 звернувся до заступника директора департаменту -начальника відділу примусового виконання рішень Міністерства юстиції України з виконавчим листом за № 2-а-3833/08/0970, виданим 01.10.2009 року у вищевказаній адміністративній справі, а 02.11.2009 року головним державним виконавцем відкрито за ним виконавче провадження ВП №15647084.

05.03.2010 року наказом начальника Головного управління юстиції в Івано-Франківській області за № 143-к відповідно до постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.09.2009 року та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2010 року ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника Івано-Франківського міського управління юстиції - начальника відділу державної виконавчої служби з 08.04.2008 року.

Постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.09.2009 року в частині стягнення з Головного управління юстиції в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 40743,00 грн. виконана Головним управлінням юстиції в Івано-Франківській області в квітні-червні 2010 року.

30.08.2010 року ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління юстиції в Івано-Франківській області про стягнення коштів при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 01.10.2009 року до 05.03.2010 року, яку постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.10.2010 року задоволено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2010 року постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.10.2010 року скасовано з підстав неналежного захисту порушених прав позивача, оскільки передбачено інший процесуальний порядок їх вирішення, і прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

22.10.2010 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління юстиції в Івано-Франківській області про подання скоригованих даних до системи персоніфікованого обліку ПФУ в м. Івано-Франківську за період з 08.04.2008 року по 30.09.2009 року щодо пенсійних внесків за період вимушеного прогулу.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.

Відповідно до частини 9 статті 267 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою.

Згідно частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Пунктом 9 частини 3 статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено принцип обов'язковості судових рішень.

У відповідності до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є обов'язковість судових рішень.

Частина друга статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що постанови та ухвали суду в адміністративних судах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Частиною 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства передбачений вичерпний перелік постанов суду, які підлягають до негайного виконання, пунктом третім якої до таких постанов віднесено поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений порядок виконання судових рішень в адміністративних справах, у відповідності до частини другої якої судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідачем протиправно, в порушення вищевказаних положень Конституції України та процесуального закону в період з 01.10.2009 року до 05.03.2010 року не було виконано постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.09.2009 року в частині, що була звернена до негайного виконання, а саме поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Івано-Франківського міського управління юстиції - начальника відділу державної виконавчої служби, тобто допущено затримку виконання рішення про поновлення на роботі.

У відповідності до статті 236 Кодексу законів про працю України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення вимоги заявника про визнання протиправною бездіяльність Головного управління юстиції в Івано-Франківській області щодо невиконання постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.09.2009 року в частині негайного поновлення заявника на посаді та стягнення з відповідача на його користь коштів за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі в розмірі середнього заробітку позивача.

Обчислення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду врегульовано Порядком обчислення середньої заробітної плати, затверджено постановою Кабінету Міністрів України за № 100 від 08.02.1995 року.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, страхові внески до солідарної системи для роботодавців нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що сума виплат за період вимушеного прогулу з вини роботодавця згідно статей 235, 236 Кодексу законів про працю України, п.п. з п. 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за № 100 від 08.02.1995 року, розраховується як середня заробітна плата. Тобто, виплати, які включаються до середньої заробітної плати при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу є заробітною платою за час коли особа не могла її отримувати у зв'язку з незаконним своїм звільненням і відносяться до фонду оплати праці.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що пенсія це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом. Страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Страхові внески це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Таким чином, у період всієї трудової діяльності у Головному управлінні юстиції в Івано-Франківській області ОСОБА_1 був застрахованою особою та протягом цього всього періоду Головне управління юстиції в Івано-Франківській області повинно було сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, оскільки моментом, з якого незаконно звільненого працівника слід вважати поновленим на роботі, є день видання наказу про звільнення, що, відповідно, означає, що весь час вимушеного прогулу зараховується до трудового стажу і весь цей час на користь працівника стягується заробітна плата, то протягом усього періоду вимушеного прогулу з підстав незаконного звільнення працівник є застрахованою особою у розумінні статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". А відтак, Головне управління юстиції в Івано-Франківській області як страхувальник зобов'язане було нараховувати, обчислювати і сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове пенсійне страхування з сум стягнутих судовим рішенням на користь позивача за весь вказаний період вимушеного прогулу помісячно. Як встановлено в судовому засіданні, відповідач сплатив страхові внески на загальну суму сплаченої відповідно до судового рішення заробітної плати разовими платежами у квітні, травні та червні 2010 року.

Колегія суддів зазначає, що Головне управління юстиції в Івано-Франківській області своїми діями щодо не включення до фонду оплати праці сум стягнутих судовим рішенням на користь ОСОБА_1 та не нарахування, не обчислення і не сплати страхових внесків з таких сум за весь період вимушеного прогулу позбавив позивача страхового стажу за період вимушеного прогулу у зв'язку з його незаконним звільненням та відповідно прав передбачених Конституцією України. Відтак, несплата страхових внесків за відповідні місяці вимушеного прогулу призвела до того, що цей період не відображений в інформаційній базі персоніфікованого обліку в системі загальнообов'язкового державного Пенсійного страхування та не буде врахований в страховий стаж, що буде мати негативні наслідки при нарахуванні пенсії. Зазначене підтверджено довідкою управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську від 20.05.2013 року (а.с.148-149, т.3).

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що Головне управління юстиції в Івано-Франківській області відповідно до п.п.1, п.п.5 п. 1.3, п.1.4, п.1.6 Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного воду України від 10.06.2004 року № 7-6, зареєстрованого в МЮУ 10.08.2004 року № 1000/9599, відповідно до 1.2, 2.16, 2.17 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного воду України від 05.11.2009 року № 26-1, зареєстрованого в МЮУ 24.11.2009 року за № 1136/17152, відповідно до п. 4.9 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 року № 22-2, зареєстрованого в МЮУ 01.11.2010 року за № 1014/18309, та з урахуванням вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» і Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Постановою КМУ від 27.09.2010 року № 21-5, має подати до відповідного територіального органу Пенсійного фонду необхідні коригуючі документи до системи персоніфікованого обліку ОСОБА_1 про нараховану заробітну плату застрахованої особи за період з квітня 2008 року по березень 2010 року, тобто подати за кожен місяць дані про заробітну плату та сплату страхових внесків на ОСОБА_1 помісячно за весь період вимушеного прогулу, а також за період затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Згідно статті 238 Кодексу законів про працю України (задоволення грошових вимог) при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи (стаття 235), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.

Крім зазначеного, стаття 267 КАС України була доповнена частинами 9, 10 Законом України «Про судоустрій і статус суддів», який вступив в законну силу 03.08.2010 року, а отже, на час виникнення спірних правовідносин право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою в порядку судового контролю за виконанням судового рішення, передбачено не було. В судовому засіданні встановлено, що ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2010 року заявник отримав 06.01.2011 року і 13.01.2011 року звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду заявою в порядку статті 267 КАС України, тобто в межах десятиденного строку, визначеного для подання такої зави частиною 9 статті 267 КАС України.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління юстиції в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 червня 2013 року у справі №2-а-3833/0880970- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І. Довга

І.І.Запотічний