Ухвала суду № 34155511, 11.10.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2013 р. Справа № 876/5975/13

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

при секретарі судового засідання: Губач Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2013 року у справі за позовом Приватного підприємства «Укрриба» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

02.11.2012 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про скасування податкового повідомлення-рішення № 0003492321 від 23.10.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що за результатами проведеної планової виїзної перевірки відповідачем складено акт № 1974/22-10/33863182 від 15.10.2012 року «Про результати планової виїзної перевірки ПП «Укрриба», ЄДРПОУ 33863182, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.11 по 30.06.12, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.11 по 30.06.12». Вказаним актом встановлено порушення, зокрема пп. 135.5.4, п.135.5, ст.135, п.138.4, пп. 138.10.2, пп. 138.10.3, п.138.10, ст.138, п.п. 139.1.9, п.139.1, ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), що привело до заниження податку на прибуток на загальну суму 500915,0 грн., в т.ч. в 3-му кв. 2011 року на суму 380498,0 грн., в 4-му кв. 2011 року на суму 120417,0 грн. На основі даного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №00003492321 від 23.10.2012 року. Згідно уточнених позовних вимог від 14.11.2012 року, просять визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00003492321 від 23.10.2012 року в частині визначення та сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в сумі 400223 грн. Обґрунтовують це тим, що висновки акта відповідача, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення винесене Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби № 0003492321 від 23.10.2012 року в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства на суму 400 223 (чотириста тисяч двісті двадцять три) грн.

Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі покликається на те, що при проведенні аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства на підставі даних додатків 5 та реєстрів виданих та отриманих податкових накладних встановлено неможливість реального здійснення операцій в часі, віддаленості, розташування контрагентів один від одного, місця знаходження майна з урахуванням дійсного часу, при наявності кількості працюючих на підприємствах, та проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами, які знаходились у 25 регіонах України, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю необхідних трудових ресурсів, основних фондів,складських приміщень, транспортних засобів.

У ході апеляційного розгляду представник апелянта Ортинська Н.М. надала пояснення та просить задовольнити апеляційну скаргу.

Представник позивача Вавчак А.В. у ході апеляційного розгляду, надав пояснення та просить відхилити апеляційну скаргу.

У зв'язку із реорганізацією ДПІ у Сихівському районі м.Львова шляхом перетворення в ДПІ у Сихівському районі м.Львова Головного управління міндоходів у Львівській області, судом апеляційної інстанції в порядку ст.55 КАС України допущено заміну відповідача (апелянта) його правонаступником - ДПІ у Сихівському районі м.Львова Головного управління міндоходів у Львівській області.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що подані позивачем первинні документи, банківські документи, за якими здійснювалась оплата цих товарів, містять інформацію щодо змісту проведених господарських операцій в межах відповідних договорів, є достовірними доказами виконання зобов'язань за договорами.

Не встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства в межах цього спору, тому застосування до позивача штрафних санкцій в цій частині є протиправним.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що ПП «Укрриба» як юридична особа зареєстроване 19.10.2005р. Виконавчим комітетом Львівської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію від 19.10.2005р. №14151020000007920, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 33863182.

ПП «Укрриба» узятий на податковий облік в органах державної податкової служби ДПІ у Галицькому районі м. Львова 25.10.2005р. за №14504, станом на 02.10.2012р. перебуває на обліку в ДПІ у Сихівському районі м. Львова Львівської області ДПС.

На підставі направлень від 19.09.2012р. №870, №871, №872, №873, №874, №875, №876 виданих ДПІ у Сихівському районі м.Львова Львівської області державної податкової служби, підпункту 20.1.4, п.20.1, ст.20. пп. 75.1.2. п.75.1,ст.75, ст.77 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ проведена планова виїзна перевірка ПП «Укрриба» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.11р. по 30.06.12р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.11р. по 30.06.12р. відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами проведеної планової виїзної перевірки позивача складено Акт № 1974/22-10/33863182 від 15.10.2012р. «Про результати планової виїзної перевірки ПП «Укрриба», ЄДРПОУ 33863182, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.11 по 30.06.12, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.11 по 30.06.12».

Вказаним Актом встановлено порушення позивачем, зокрема пп. 135.5.4, п.135.5, ст.135, п.138.4, пп. 138.10.2, пп. 138.10.3, п.138.10, ст.138, п.п. 139.1.9, п.139.1, ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), що привело до заниження податку на прибуток на загальну суму 500915,0 грн., в т.ч. в 3-му кв. 2011р. на суму 380498,0 грн., в 4-му кв. 2011р. на суму 120417,0 грн.

Підставами для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення стали висновки відповідача про те, що:

- господарські операції з ПП «Інвест-Пром», які відображені ПП «Укрриба» в досліджуваних документах, не мають достатньої доказовості фактичного здійснення господарських операцій. Тому, враховуючи відсутність поставки товару на ПП «Інвест Пром» та те, що кошти у розмірі 640 000 грн. було перераховано ПП «Інвест Пром » на ПП «Укрриба», такі кошти являються безповоротною фінансовою допомогою для позивача і підлягають відображенню у складі доходу в 3-му кварталі 2011р.;

- господарські операції з ТзОВ «Діомат ЛТД», які відображені ПП «Укрриба» в досліджуваних документах, не мають достатньої доказовості фактичного здійснення господарських операцій. Оскільки ТзОВ «Діомат ЛТД» не проводило фінансово- господарської діяльності, тому відсутні поставки товару, а відтак кошти перераховані ТзОВ «Діомат ЛТД» на ПП «Укрриба» в розмірі 370 000 грн. є безповоротною фінансовою допомогою і підлягають відображенню у складі доходу в III кварталі 2011р..

ПП «Укрриба» завищено витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, в розмірі 730 101 грн.(в III кв. 2011р. розмірі 570 750 грн., в IV кв. 2011р. в розмірі 159 351 грн.) за рахунок безпідставного віднесення до складу витрат вартості придбаного товару в Фермерського господарства «Улар».

- показник, відображений позивачем по коду рядка 06.2 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства «Адміністративні витрати» завищено на суму 52 739 грн. (в III кв. 2011р. на суму 39 714грн., в IV кв. 2011р. на суму 13 025 грн.).

- показник, відображений позивачем по коду рядка 06.3 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства «Витрати на збут» завищено на суму 385 052 грн. (в III кв. 2011р. в розмірі 33 875 грн., в IV кв. 2011р. в розмірі 351 177 грн.).

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 23.10.2012р. № 00003492321, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі - 500915 грн. в тому числі за основним платежем - 500915 грн. та штрафні фінансові санкції у сумі 00 грн.

Щодо фінансово - господарських відносин позивача з ПП «Інвест-Пром», колегія суддів зазначає:

01.12.2010 року між ПП «Укрриба» (Постачальник) та ПП «Інвест-Пром» (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу №02/1201. Відповідно до п.1.1. Постачальник зобов'язується постачати і передавати у власність Покупцю певний товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах Даного Договору. Асортимент, ціна, кількість, найменування та загальна сума товару визначається накладними, які є невід'ємною частиною Договору.

На підтвердження обставин щодо фактичної поставки вказаного товару позивачем надано наступні докази: накладну РН-0000838 від 07.07.2011р.; накладну РН-0000839 від 18.07.2011; накладну РН-0000831 від 18.07.2011р.; податкову накладну №66 від 18.07.2011р.; податкову накладну №67 від 18.07.2011р.; податкову накладну №:61 від 18.07.2011р.

Загальна сума взаєморозрахунків за договором за період з 01.07.2011р. по 30.06.2012р. становить 640 000,0 грн. Факт розрахунків в повному обсязі за цим договором підтверджується банківськими виписками та даними бухгалтерського обліку. Станом на 30.06.2012р. заборгованість ТзОВ «Інвест Пром» з ПП «Укрриба» відсутня.

Вартість відвантажених товарів включено ПП «Укрриба» в повному обсязі до складу доходу та відображено в декларації з податку на прибуток в 3-му кв. 2011р.

Щодо фінансово - господарських відносин позивача з ТзОВ «Діомат ЛТД» колегія суддів зазначає наступне:

Між ПП «Укрриба» (Постачальник) та ТзОВ «Діамат ЛТД» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №09/19 від 26.07.2011р. Відповідно до п. 1.1. вказаного Договору Постачальник зобов'язується постачати і передавати у власність Покупцю певний товар, а Покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах Договору. Асортимент, ціна, кількість, найменування та загальна сума товару визначається накладними, які є невід'ємною частиною цього Договору.

На підтвердження обставин щодо фактичної поставки вказаного товару позивачем надано наступні докази: накладну № РН-0000880 від 26.07.2011р.; накладну № РН-0000881 від 26.07.2011р.; податкову накладну №111 від 26.07.2011р.; податкову накладну №112 від 26.07.2011р.

Загальна сума взаєморозрахунків за договором за період з 01.07.2011р. по 30.06.2012р. становить 370 000,0 грн.

Факт розрахунків в повному обсязі за цим договором підтверджується банківськими виписками та даними бухгалтерського обліку. Станом на 30.06.2012р. заборгованість ТзОВ «Діомат ЛТД» перед позивачем відсутня.

Вартість відвантажених товарів ТзОВ «Діомат» ЛТД включено ПП «Укрриба» в повному обсязі до складу доходу та відображено в декларації з податку на прибуток в III-му кв. 2011р.

Колегія судів погоджується з думкою суду першої інстанції, що подані позивачем первинні документи, банківські документи, за якими здійснювалась оплата цих товарів, містять інформацію щодо змісту проведених господарських операцій в межах відповідних договорів, є достовірними доказами виконання зобов'язань за договорами.

Щодо доводів відповідача про відсутність товарно-транспортних накладних, що свідчить про фіктивність чи нікчемність вказаних операцій, колегія суддів зазначає, що товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення, а не факту передання товару, та, відповідно, набуття права власності на нього. Факт передання товару (набуття платником права власності) підтверджується наявними накладними, складеними відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України № 88 від 24.05.95р.

Щодо безпідставного завищення витрат у зв'язку з придбанням товару у ФГ «Улар», колегія суддів зазначає наступне.

Позивачем на підтвердження фактичного отримання товару подано: накладну №ПН-0000237 від 15.08.2011р.; накладну №ПН-0000217 від 22.08.2011р.; накладну №ПН- 0000226 від 29.08.2011р.; накладну ЖШ-0000280 від 01.11.2011р.; накладну №ПН- 0000293 від 10.11.2011р.; накладну №ПН-0000323 від 06.12.2011р. Крім того, отримання товару за вказаними накладними відображено в реєстрах бухгалтерського обліку ПП «Укрриба».

Позивачем також надані товарно-транспортні накладні: від 26.12.2011р., 12.12.2011р., 28.11.2011р., 10.11.2011р., 31.10.2011р., 26.09.2011р., 15.08.2011р. Згідно з цими товарно-транспортними накладними фермерським господарством «Улар» (вантажовідправник) постачається продукція (гомілка бройлера, крило бройлера, голова бройлера, ноги бройлера, філе бройлера, печінка фас. бройлера, спинка бройлера тощо) на користь позивача (замовник, автопідприємство і вантажоодержувач).

Суд першої інстанції правильно зазначив, що представлені позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарської операції з ФГ «Улар».

Відповідно до п.135.1 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137 кодексу, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 вказаної статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 вказаної статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 вказаної статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 вказаної статті та у статті 136 вказаного Кодексу.

Згідно з п.135.2 ст. 135 Податкового кодексу України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II вказаного Кодексу.

Пунктом 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно з п.139.1. ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що зібрані докази в повній мірі підтверджують факт здійснення господарських операцій позивачем по взаєморозрахунках із його контрагентами - ПП «Інвест - Пром», ТзОВ «Діомат» ЛТД та ФГ «Улар», а відповідні первинні документи містять всі обов'язкові реквізити та відображають в повній мірі зміст господарських операцій між позивачем та контрагентом та є тими документами, на підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Як вбачається з матеріалів справи документи, якими підтверджується реальне здійснення господарських операцій, свідчать про належність понесених витрат позивача до складу витрат в розумінні ст.138 Податкового кодексу України.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що укладені між позивачем та його контрагентами договори не були спрямовані на настання реальних правових наслідків, суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, є такими, що укладені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, а тому на підставі ч. 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215 та ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемним, суд зазначає наступне.

Частина 1 ст. 203 ЦК України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського Кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, відповідно до презумпції правомірності правочину укладений між сторонами правочин є чинними, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину, і не належить до компетенції податкового органу. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки не встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства в межах цього спору, тому застосування до позивача штрафних санкцій в цій частині є протиправним.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2013 року у справі №2а-9437/12/1370- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І. Довга

І.І.Запотічний