Постанова № 34155269, 03.10.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2013 р. Справа №805/10555/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год.15 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мозгової Н.А.

при секретарі Проніні Д.С.

за участю

представника позивача Дерека Д.В.

представника відповідача Лисенкова Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за адресою: м. Донецьк, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17 адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Трейдінг» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.07.2013року за №0001431517/470/10/41-00, №0001421517/469/10/41-00, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Трейдінг», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.07.2013року за №0001431517/470/10/41-00, №0001421517/469/10/41-00.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що податковим органом не правомірно зроблено висновок про те, що позивачем було завищено суму податкового кредиту за квітень 2013року на суму податку на додану вартість 36141,00грн., в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумами податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у квітні 2013року, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 36141,00грн. та завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у квітні 2013року в розмірі 17004620,00грн.

Позивач зазначає, що податковим органом за порушення позивачем п.198.2 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.10 ст.201 розділу V Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту у березні 2013 року, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) кредиту на 17004620, 00 грн. було винесено податкове повідомлення - рішення від 05.06.2013 року за № 0000941517/14533/10/15-17-3 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 17004620,00 грн., яке було оскаржено підприємством до суду.

Ухвалою суду від 31.07.2013року апеляційну скаргу податкового органу було залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції, яким задоволено позовні вимоги ТОВ «ДТЕК Трейдінг» щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 05 червня 2013 року № 0000941517/14533/10/15-17-3, залишено без змін.

Позивач зазначив, що податковим органом не правомірно зроблено висновок про те, що заяви зі скаргою на постачальника у додатку №8 до декларації з податку на додану вартість повинні включатися до податкового кредиту цього звітного періоду, коли відбулась операція, незважаючи на те, що податкові накладні, на які подавались скарги, отримані у наступному звітному періоді та можуть бути включені до Реєстру виданих та отриманих накладних саме того звітного періоду, у якому отримані.

Позивач зауважив, що з положень розділу 5 «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України вбачається, що податкова накладна, заповнена без порушень порядку її заповнення та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені строки, дає право на включення зазначених в ній сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту покупця у тому податковому періоді, в якому відбулася перша з подій, визначених п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, у разі отримання її у такому звітному періоді. В разі отримання податкової накладної із запізненням в інших податкових періодах право на включення сум податку на додану вартість, зазначених в ній, до податкового кредиту виникає у покупця в тому податковому періоді, в якому податкова накладна була отримана покупцем, з урахуванням того, що зазначене право зберігається за ним протягом 365 днів з дати виписки такої податкової накладної.

Таким чином, підприємство мало право включати оспорюванні податкові накладні до Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та податкових декларацій, оскільки отримав їх в наступному податковому періоді після виписки.

Крім того, позивач зазначив, що між ним та ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» було укладено договір поставки №13-15/29-ПУ від 07.03.2013року, у відповідності до якого позивачу постачається вугільна продукція. Згідно специфікації від 29.03.2013року до договору сторони погодили, що оплати за транспортування вугілля, що підлягає поставці за даною специфікацією вантажоодержувачу здійснюється постачальником, а покупець зобов'язується компенсувати вартість перевезення вантажу від станції вантажовідправника до станції вантажоодержувача вантажу, зазначеній в даній специфікації.

Так, після здійснення поставки продукції постачальник для здійснення компенсації вартості залізничних послуг надав рахунок-фактуру №90045031 від 30.04.2013року, який містить всі реквізити необхідні для первинного документу, та який став підставою для відображення кредиторської заборгованості позивача щодо відшкодування витрат залізничного перевезення.

На підтвердження витрат з залізничного перевезення ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» додатково було надано копії залізничних накладних та відомостей вагонів, копію реєстру залізничних накладних та листа щодо розрахунку вартості залізничного перевезення.

Для формування податкового кредиту по вищевказаній операції ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» було виписано податкову накладну від 31.03.2013року за №525, яка була отримана 30.04.2013року та відображена в Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за квітень 2013року. Але, позивачем було виявлено, що податкова накладна від 31.03.2013року за №525 була оформлена постачальником з порушеннями, а саме, не вірно вказана дата накладної, про що позивачем було подано заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (Д8) за квітень 2013року з копіями первинних документів, що підтверджують факт компенсації вартості витрат з залізничного перевезення.

Тому, позивачем при формуванні податкового кредиту за березень, квітень 2013року виконані всі приписи п.198.2 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.10 ст.201 розділу V Податкового кодексу України.

Відповідач, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, надав заперечення на адміністративний позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з наступних підстав:

по-перше: позивач підтверджує право на включення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту не податковими накладними, а іншими документами, оскільки сама податкова накладна відповідно до абз.1 п.198.6 ст.198 та абз.9 п.201.10 Податкового кодексу України не є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

По-друге: враховуючи, що абз.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не регламентує правовідносини, що виникають при подачі до податкового органу заяви зі скаргою на постачальників (додаток №8), залишається виключно п.198.3 ст.198 Кодексу, яким необхідно користуватись при формуванні податкового кредиту, а на підставі цієї норми права позивачем неправомірно було віднесено до податкового кредиту березня та квітня 2013року суми ПДВ сплачені (нараховані) в лютому та березні 2013року.

У зв'язку з тим, що право на включення до податкового кредиту по вказаним накладним (по даті їх виписки) виникло раніше ніж звітний період, у позивача відсутнє право на подання заяви із скаргою на такого постачальника у квітні та березні 2013року.

По-третє: до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2013року від 20.05.2013року за №9029016354 позивачем було додано Додаток №8 (заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних). Проте, позивачем до заяви не надані первинні документи, що підтверджують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або факт отримання таких товарів/послуг.

Відповідач зазначав, що рахунок - фактура №90045031 від 30.04.2013року, який був наданий в якості первинного документу, який став підставою для відображення кредиторської заборгованості позивача щодо відшкодування витрат залізничного перевезення не є документом, що підтверджує факт сплати або отримання товару (послуг).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представник відповідача в судовому засідання просив позовні вимоги залишити без задоволення.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, встановив наступне:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Трейдінг» (ЄДРПОУ 36511938, Донецька область, м. Донецьк, бул. Шевченка, буд.11) зареєстровано 07.05.2009року Виконавчим комітетом Донецької міської ради.

Позивач перебуває на податковому обліку у Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку міжрегіонального Головного управління Міндоходів. Обставина знаходження позивача на податковому обліку відповідача не заперечується сторонами і не є спірною обставиною.

Відповідно до свідоцтва № 100264318 позивач з 10 червня 2009 року зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів проведено камеральну перевірку правомірності нарахування ТОВ «ДТЕК Трейдінг» бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2013року. За результатами перевірки складено акт від 19.06.2013р. за №438/15-17-3-36511938, яким встановлені порушення п.198.2 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010року за №2756-VI в частині завищення податкового кредиту за квітень 2013року на суму 36141,00грн. та бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість у розмірі 17004620,00грн.

Позивачем були надіслані заперечення на акт перевірки від 27.06.2013року за №1563, однак за результатами проведеної перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 10.07.2013року за №0001431517/470/10/41-00, відповідно до якого зменшено ромір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 36141,00грн. та податкове повідомлення-рішення від 10.07.2013року за №0001421517/469/10/41-00, відповідно до якого зменшено суму бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість у розмірі 17004620,00грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 4251155,00грн.

Стосовно правомірності винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення від 10.07.2013року за №0001421517/469/10/41-00, відповідно до якого зменшено суму бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість у розмірі 17004620,00грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 4251155,00грн. суд зазначає наступне.

Податковим органом за порушення позивачем п.198.2 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.10 ст.201 розділу V Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту у березні 2013 року, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) кредиту на 17004620,00 грн. було винесено податкове повідомлення - рішення від 05.06.2013 року за № 0000941517/14533/10/15-17-3 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 17004620,00 грн., яке було оскаржено підприємством до суду.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25.06.2013року по справі №805/8778/13-а податкове повідомлення - рішення від 05.06.2013 року за № 0000941517/14533/10/15-17-3 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 17004620,00 грн. було скасовано.

Так, судом по справі №805/8778/13-а було зазначено, що спірним питанням даної справи є право позивача на включення сум податкового кредиту по даті виписки (лютий 2013 року) чи даті отримання (березень 2013 року) податкових накладних. Тобто, підприємство та податковий орган по різному тлумачать одні й ті ж норми Податкового кодексу України.

Діюче законодавство надає платнику податків право на включення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних протягом року з дати складання податкової накладної.

Фактично актом камеральної перевірки від 20 травня 2013 року (податкове повідомлення - рішення від 05.06.2013 року за № 0000941517/14533/10/15-17-3) дане право позивача було обмежене.

Як встановлено судом по справі №805/8778/13-а, позивач звертався до відповідача зі скаргами на своїх постачальників з копіями первинних документів та доказами оплати щодо порушення ними порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, а отже має право на включення до складу податкового кредиту сум по податкових накладних, отриманих від ПАТ "НВК "Гірничі машини" та ДП "Енергоринок" з порушенням порядку їх заповнення та реєстрації у відповідності до вимог чинного законодавства протягом року.

Крім того, наказом ДПА України № 17 від 16 лютого 2012 року затверджено Узагальнюючу податкову консультацію щодо окремих питань відображення у податковому обліку з податку на додану вартість звітного періоду податкових накладних, виписаних у попередніх періодах, та формування на їх підставі податкового кредиту.

Згідно відповіді № 9 вказаної Узагальнюючої податкової консультації платник податку має право сформувати податковий кредит звітного періоду на підставі податкових накладних, які взяті на облік у поточному звітному періоді, але виписані у податкових періодах, що передує звітному, зокрема, в таких випадках, якщо податкові накладні, взяті на облік у звітному періоді, з дати виписки яких не минуло 365 календарних днів (тобто до реєстру отриманих податкових накладних за травень 2011 року могли бути включені податкові накладні, виписані продавцем не раніше травня 2010 року; до реєстру отриманих податкових накладних за березень 2012 року відповідно можуть бути включені податкові накладні, виписані продавцем не раніше березня 2011 року) - загальне правило.

За приписами підпункту 53.1 статті 53 ПК України не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.07.2013року апеляційну скаргу податкового органу було залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції, яким задоволено позовні вимоги ТОВ «ДТЕК Трейдінг» щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 05 червня 2013 року № 0000941517/14533/10/15-17-3 залишено без змін.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, оскільки постановою суду від 25.06.2013року по справі №805/8778/13-а, що набрала законної сили встановлені факти неправомірності прийняття податкового повідомлення - рішення від 05.06.2013 року за № 0000941517/14533/10/15-17-3 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 17004620,00 грн. з підстав відсутності у позивача права на включення сум податкового кредиту по даті виписки (лютий 2013 року) чи даті отримання (березень 2013 року) податкових накладних, то в даній справі ці обставини не потребують доказування.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу наведених норм вбачається, що винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення від 10.07.2013року за №0001421517/469/10/41-00, в частині зменшення бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість у розмірі 17004620,00грн. є необґрунтованим та неправомірним.

Відповідно до п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З огляду на безпідставність зменшення податковим органом бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість у розмірі 17004620,00грн. податковим повідомленням-рішенням від 10.07.2013року за №0001421517/469/10/41-00, суд зазначає, що штрафні санкції в розмірі 4251155,00грн. застосовані до підприємства неправомірно, а податкове повідомлення-рішення від 10.07.2013року за №0001421517/469/10/41-00 в цій частині підлягає скасуванню.

Стосовно правомірності винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення від 10.07.2013року за №0001431517/470/10/41-00, відповідно до якого зменшено ромір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 36141,00грн. суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між позивачем та ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» було укладено договір поставки №13-15/29-ПУ від 07.03.2013року, у відповідності до якого позивачу постачається вугільна продукція (т.2 арк.с.1-12).

При цьому відповідно до п.6.3 вищевказаного договору оплата залізничного тарифу робиться постачальником (вантажовідправником) і є його витратами, якщо інше не передбачено у відповідній специфікації до цього договору.

Згідно специфікації від 29.03.2013року до договору сторони домовились, що оплати за транспортування вугілля, яке підлягає поставці за даною специфікацією вантажоодержувачу здійснюється постачальником, а покупець зобов'язується компенсувати вартість перевезення вантажу від станції вантажовідправника до станції вантажоодержувача вантажу, зазначеній в даній специфікації (т.2 арк.с.13-15).

Так, після здійснення поставки продукції постачальник для здійснення компенсації вартості залізничних послуг надав рахунок-фактуру №90045031 від 30.04.2013року, який містить наступні реквізити: найменування та реквізити постачальника та покупця, номер та дату договору, назву товару/послуг, суму за договором, підпис посадової особи постачальника, який скріплений печаткою підприємства, та який став підставою для відображення кредиторської заборгованості позивача щодо відшкодування витрат залізничного перевезення (т.1 арк.с.230).

Суд зазначає, що відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський документ - це письмове свідоцтво певної форми і змісту, яке містить відомості про господарську операцію і є доказом її здійснення.

Проте, суд погоджується з доводами відповідача стосовно того, що рахунок - фактура за загальними правилами не є первинним документом, який фіксує чи підтверджує господарську операцію. Рахунок-фактура є підставою для складання платіжного доручення, яке містить інформацію про товари чи послуги, які потрібно оплатити.

При цьому, рахунок-фактура із зазначенням договору, найменування продукції, вартості залізничного тарифу, дозволяють ідентифікувати понесені витрати з підготовкою, організацією, продажем продукції.

Таким чином, рахунок - фактура в якості додатку до заяви про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (Д8) за квітень 2013року містить необхідну інформацію стосовно підтвердження дати здійснення операції, яка є помилковою при складанні податкової накладної за №525.

На підтвердження витрат з залізничного перевезення ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» додатково було надано копії залізничних накладних та відомостей вагонів, копію реєстру залізничних накладних та листа щодо розрахунку вартості залізничного перевезення (т.1 арк.с.231-242).

Для формування податкового кредиту по вищевказаній операції ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» було виписано податкову накладну від 31.03.2013року за №525, яка була отримана 30.04.2013року та відображена позивачем в Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за квітень 2013року за №784 (т.1 арк.с.193).

Накладна є складовою частиною комплекту документів, відповідальною за виписування якої є особа, яка замовляє транспортні послуги. Тому накладна має бути якщо покупець товару є його одержувачем.

Судом встановлено, що позивач не являється ні учасником транспортування, ні відправником товару, але за умовами укладеного між сторонами договору зобов'язаний компенсувати постачальнику усі витрати, пов'язані з транспортуванням товару до станції призначення.

З огляду на зазначене, суд приймає рахунок -фактуру №90045031 від 30.04.2013року в якості доказу підтвердження дати здійснення операції, яка є помилковою при складанні податкової накладної за №525.

Позивачем було виявлено, що податкова накладна від 31.03.2013року за №525 була оформлена постачальником з порушеннями, а саме, не вірно вказана дата накладної, про що позивачем було подано заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (Д8) за квітень 2013року з копіями первинних документів, що підтверджують факт компенсації вартості витрат з залізничного перевезення (т.1 арк.с.38-39).

В підтвердження не вірно вказаної дати в податковій накладній від 31.03.2013року за №525, позивачем надано суду лист позивача ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» від 30.04.2013року, в якому позивач зазначав, що ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» було порушено порядок заповнення податкової накладної від 31.03.2013року за №525, а саме, невірно вказано дату операції з відшкодування витрат за залізничний тариф (замість 30.04.2013року вказано 31.03.2013року). У зв'язку з чим, позивач просив оформити належним чином податкову накладну на операції з відшкодування витрат за залізничний тариф (т.3, арк.с. 54).

08.05.2013року на лист від 30.04.2013року позивачем отримано відповідь, в якій зазначалось, що податкова накладна від 31.03.2013року за №525 дійсно помилково виписана раніше здійснення першої події, а саме, надання послуг з відшкодування витрат за залізничний тариф, що сталось 30.04.2013року. Однак, у зв'язку з тим, що на підставі такої податкової накладної вже сформовано податкове зобов'язання підприємства, а чинне законодавство не передбачає можливість виправлення помилок у Єдиному реєстрі податкових накладних, ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» не має змогу надати належним чином оформлену податкову накладну, оскільки повторна реєстрація призведе до повторного нарахування податкових зобов'язань за цією операцією (т.3, арк.с. 55).

Також, з платіжного доручення від 07.05.2013року за №66 вбачається, що позивачем були сплачені кошти з вугілля та компенсацію залізничного тарифу за договором №13-15/29-ПУ від 07.03.2013року в розмірі 232000000,00грн. ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (т.3, арк.с. 53).

Крім того, згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 за травень 2013року встановлено надходження активів та послуг в розмірі 216843,84грн., в тому числі ПДВ в розмірі 36141,00грн. від ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (т.3, арк.с. 56-62).

Відповідно до ст.86 КАС України ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, позивачем підтверджений факт отримання товарів/послуг за договором №13-15/29-ПУ від 07.03.2013року саме в квітні 2013року.

Згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.6 (абз. 1-3) статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Тобто, діюче законодавство надає платнику податків право на включення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних протягом року з дати складання податкової накладної.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Як встановлено судом, позивач звертався до відповідача зі скаргою на постачальника з копіями первинних документів щодо порушення ними порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, а отже має право на включення до складу податкового кредиту сум по податковій накладній, отриманій від ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» з порушенням порядку її заповнення та реєстрації у відповідності до вимог чинного законодавства протягом року.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 10.07.2013року за №0001431517/470/10/41-00, відповідно до якого зменшено ромір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 36141,00грн. винесено безпідставно та необгрунтовано, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що відповідачем по справі правомірність прийняття спірних податкових повідомлень - рішень не доведена, а позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Трейдінг» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.07.2013року за №0001431517/470/10/41-00, №0001421517/469/10/41-00 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 10.07.2013 року № 0001431517/470/10/41-00, відповідно до якого зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 36141 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 10.07.2013 року № 0001421517/469/10/41-00, відповідно до якого зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 17004620 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 4251155 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК ТРЕЙДІНГ» (83001, м. Донецьк, бул. Шевченка,11, код ЄДРПОУ 36511938) судовий збір в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн.

Постанову прийнято у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 03.10.2013 року.

Повний текст постанови відповідно до ч.3 ст.160 КАС України складений 08.10.2013р.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня отримання постанови апеляційної скарги з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мозговая Н. А.