Ухвала суду № 34148598, 09.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" жовтня 2013 р. м. Київ К/800/39585/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів Іваненко Я.Л., Рецебуринського Ю.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2013 року та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 травня 2013 року у справі за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2013 року Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, в сумі 4793,75 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2013 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суди попередніх інстанцій мотивували своє рішення тим, що відповідачем були виконані вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо вжиття заходів для працевлаштування інвалідів.

У поданій касаційній скарзі позивач заявив вимоги про скасування рішень судів попередніх інстанцій та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

У доводах касаційної скарги, скаржник зазначає те, що відповідач повинен самостійно працевлаштовувати інвалідів; повинен вживати всіх необхідних заходів щодо працевлаштування інвалідів, однак здійснення цих заходів не є обставиною, що звільняє від відповідальності за не працевлаштування інвалідів.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, відповідно до пункту першого частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

До лютого 2012 року ФОП ОСОБА_2 знаходився в стані припинення підприємницької діяльності, що підтверджується витягом з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АЖ №564228 (а.с. 36), і розпочав свою трудову діяльність з лютого 2012 року, після чого відповідачем було укладено ряд трудових договорів з найманими працівниками (а.с. 37-41). Звіт за січень 2012 року відповідачем до органів Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів не надавався.

Відповідачем на адресу Харківського міського центру зайнятості вчасно направлялись звіти за формою 3-ПН про наявність вакансій (а.с. 17-27). Так, вказаними звітами ФОП ОСОБА_2 інформував орган державної служби зайнятості про наявність вакантних робочих місць для працевлаштування інваліда.

Крім того, листами від 05.10.2012 року та від 14.11.2012 року відповідач інформував додатково Харківський міський центр зайнятості про вакантне місце кухаря на підприємстві ФОП ОСОБА_2, однак позивачем на адресу відповідача інваліда направлено не було (а.с. 28-29).

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про те, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», для підприємств, установ організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 15 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно форми 10-ПІ «Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів» від 28.01.2013 року за 2012 рік» (а.с.5), що надавався відповідачем до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2012 році становила 8 осіб, а кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених, відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 1 особа.

Зі звітів про наявність вакансій та повідомлень про вакантні робочі місця для інвалідв, які щомісячно подавалися відповідачем до позивача вбачається, що ФОП ОСОБА_2 було вжито всі заходи для працевлаштування інвалідів, які передбачені Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Обов'язок відповідача щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що зазначені в ч. 1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Оскільки роботодавець вжив усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, то застосування адміністративно-господарських санкцій до нього за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів є незаконним, через що заявлений адміністративний позов не підлягає до задоволення, що правильно встановлено судами попередніх інстанцій.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухвалені оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судових рішень.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2013 року та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 травня 2013 року в справі № 820/3408/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий І.Я. Олендер

Судді Я.Л. Іваненко

Ю.Й. Рецебуринський