Ухвала суду № 34148602, 07.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/70490/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:Луговського Ю.В.,відповідача:Гарькавої Г.І.,прокурора:не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14.07.2011 р.

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2011 р.

у справі №0670/107/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сторсак Україна»

до Державної податкової інспекції в м. Житомирі,

за участю Прокурора Житомирської області,

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сторсак Україна» (далі - позивач) звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Житомирі (далі - відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 14.07.2011 р., залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2011 р., позовні вимоги задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення від 09.06.2010 р. № 0000622304/0 та від 24.06.2010 р. № 0000802304/0.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу адміністративного суду касаційної інстанції не надіслав.

У той же час, позивачем заявлено клопотання про заміну сторони правонаступником у зв'язку зі зміною найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Грайф Флексіблс Україна».

Відповідно до ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене та надані докази перейменування позивача, судова колегія вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що представниками податкового органу було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ заявленого на розрахунковий рахунок за період з вересня 2009 року по лютий 2010 року, за результатами якої складено акт від 01.06.2010 р. № 3119/23-2/20428705. Проведеною перевіркою встановлено порушення п. 1.8 ст. 1 та абз. «а» пп.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, податковим органом було проведено виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ, заявленого на рахунок платника у банку, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось за березень та квітень 2010 року, про що складено акт від 17.06.2010 р. №3462/23-2/20428705. Проведеною перевіркою встановлено порушення п. 1.8 ст. 1 та абз. «а» пп.7.3.1 п.7.3, пп. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі акту від 01.06.2010 р. № 3119/23-2/20428705 контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.06.2010 р. № 0000622304/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ всього на суму 549 002,00 грн. На підставі акту від 17.06.2010 р. №3462/23-2/20428705 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.06.2010 р. №0000802304/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ всього на суму 2 263 481,00 грн.

Зазначені висновки контролюючого органу обґрунтовані неможливістю підтвердити факт сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість до бюджету по ланцюгах постачання позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши та обговоривши наведені сторонами доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновків, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п.1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено бюджетне відшкодування як суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 названого Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8№ цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї ж статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з положеннями пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як обґрунтовано зазначено судами попередніх інстанцій, чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Згідно з пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону встановлено, що у разі якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, надмірна сплата податку на додану вартість як необхідна умова повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати саме ним податку у ціні придбання товарів (послуг) від постачальників.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, основними постачальниками позивача у спірні періоди були ПП «Іскрицький І.И.», ТОВ «ПАКС», ТОВ «Технотон-Плюс», ТОВ «Хім Торг», ТОВ «Телко Україна», ТОВ «Ліс пак», ТОВ «ВТК «Полімерцентер», ВАТ «Житомиробленерго», ТОВ ТНК «Комерс», ТОВ «ЇВ Інтербіланц Аудит», ТОВ НВК «Реалпакс». Факт одержання від цих постачальників позивачем податкових накладних, належним чином оформлених та складених особами, які мали на це право, а також факт списання з рахунку позивача податку в оплату товарів (робіт, послуг) на користь його прямих постачальників відповідачем не оспорювався.

Крім того, як вірно зазначено судами першої та апеляційної інстанцій, акт перевірки не містить відомостей про порушення позивачем правил формування податкового кредиту, встановлених Законом України «Про податок на додану вартість».

Відтак, цілком правильними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що несплата контрагентами постачальників позивача до бюджету сум податку на додану вартість не може впливати на результати діяльності підприємства позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді зменшення належної суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Обставини, наведені відповідачем, знаходяться поза межами вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

З огляду на викладене, у відповідача були відсутні правові підстави для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування, а отже, висновок про задоволення позовних вимог відповідає правильному застосуванню положень Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Товариство з обмеженою відповідальністю «Сторсак Україна» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Грайф Флексіблс Україна».

2. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі залишити без задоволення.

3. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14.07.2011 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2011 р у справі № 0670/107/11 залишити без змін.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:О.М. Нечитайло Судді:Л.В. Ланченко Н.Г. Пилипчук