Ухвала суду № 34148423, 07.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/78684/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2012

та постанову Київського окружного адміністративного суду від 29.08.2012

у справі № 2а-3797/12/1070

за позовом Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»

до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» звернулося до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби № 0000972301 від 30.07.2012.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29.08.2012, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2012, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000972301 від 30.07.2012.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної позапланової невиїзної документальної перевірки ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «ВТФ «Агростандарт», складено акт № 119/22-011/00951770 від 13.07.2012, в якому зафіксовані порушення: п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 188.1 ст. 188, п. п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, а також ч. 1 ст. 203, ст. ст. 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту за жовтень 2011 року в сумі 81 451,16 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 30.07.2012 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000972301 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 81 451,16 грн.

Зменшуючи суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням, податковий орган виходив з того, що операції з купівлі-продажу між позивачем та ПП «ВТФ»Агростандарт» за жовтень 2011 року не призвели до реального настання правових наслідків.

Судами обох інстанцій також було встановлено, що безпосередній факт здійснення поставки пшениці позивачу від ПП «ВТФ»Агростандарт» в жовтні 2011 року під час перевірки відповідачем не перевірявся, оскільки первинні документи, необхідні для перевірки, у зв'язку з придбанням товару, не витребовувались.

Факт приймання товару по кількості та якості судами встановлено, з підтвердженням матеріалів справи, а саме: журналами зважування товару та журналами лабораторних досліджень.

Матеріалами справи встановлено, що на підприємстві наявні необхідні потужності для приймання і обробки зернових культур, а також документальне підтвердження щодо руху товару на підприємстві та передачі його у виробництво.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Згідно з п. п. 198.2, 198.3 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 200.1 ст. 200 зазначеного Кодексу передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом; при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. п. 200.2, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що підтверджується дослідженими судами доказами.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2012 та постанову Київського окружного адміністративного суду від 29.08.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний