Ухвала суду № 34148421, 14.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2013 року м. Київ К/800/1707/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби

на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012

та постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.12.2011

у справі № 2а-7852/11/1470

за позовом Публічного акціонерного товариства «ВОЗКО»

до Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «ВОЗКО» звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області № 0000202301 від 20.09.2011.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.12.2011, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012, позов задоволено; скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з мотивів протиправності його прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «ВОЗКО» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2011 року, складено акт №1673/23/00310781 від 14.09.2011, в якому зафіксовано порушення: пп. «е» п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2011 року у розмірі 211 742 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 20.09.2011 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000202301 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 211 742 грн.

Такого висновку податковий орган дійшов на підставі того, що позивач помилково відніс суми податку на додану вартість до податкового кредиту по господарських операціях з придбання товарно-матеріальних цінностей у контрагентів, які допустили помилки при складанні податкових накладних (ТОВ «Полімер Пак» (накладна від 26.05.2011 №169), ТОВ «Кворум-Нафта» (накладна від 22.04.2011 №466), ТОВ «Хайтед Україна» (накладна від 29.04.2011 №134), ТОВ «Вознесенський шкірсировини завод» (накладна від 05.05.2011№4), ТОВ «Вознесенський шкірсировини завод» (накладна від 03.05.2011 №2).

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. «а» п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно положень пп. «е» п. 201.1 ст. 201 зазначеного Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються: опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг.

Судами попередніх інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, що податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит у спірному періоді, оформлені з дотриманням вимог зазначеної норми права.

Відповідно до пп. 200.1 - 200.4 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

За встановлення даних обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивач правомірно включив спірні суми сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту і відповідно правомірно визначив суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2011 року в розмірі 211 742 грн.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби відхилити.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 та постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.12.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний