Ухвала суду № 34148417, 14.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2013 року м. Київ К/800/8177/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012

та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2012

у справі № 2а-8962/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лоска»

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лоска» звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 26.03.2012 № 0001402330, № 0001412330, № 0001422330.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2012, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012, позов задоволено; скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з мотивів протиправності їх прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Cудами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами виїзної позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «Лоска» щодо з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліках із відповідним відображенням у податкових деклараціях результатів операцій з продажу та придбання товарів (робіт, послуг), з подальшою їх реалізацією, по взаємовідносинам з ТОВ «Промтехноопт», ТОВ «Бізнес-Консалтінг плюс», у період з 01.02 по 31.08.2011, складено акт № 372/23-304/37191315 від 12.03.2012, в якому зафіксовані порушення:

- п. 3.1, ст. 3, п. 5.1, пп. 5.2.1, п. 5.2., пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. пп. 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, чим занижено податок на прибуток на суму 244 101 грн., в т.ч. за І квартал 2011 року - у сумі 37 399 грн. та за ІІ-ІІІ квартали 2011 року у сумі - 206 702 грн.;

- пп. 14.1.179, 14.181, п. 14.1. ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 209 660 грн., в т.ч. за лютий 2011 року в сумі 18 336 грн., за квітень 2011 року в сумі 11 583 грн., за липень 2011 року у сумі 178 759 грн., за серпень 2011 року у сумі 982 грн. Зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість за лютий 2011 року в сумі 641 грн. та за березень 2011 року в сумі 11 583 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 26.03.2012 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0001402330 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 244 102 грн., в т.ч.: 244 101 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0001412330 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 299 531,50 грн., в т.ч.: 209 660 грн. основного платежу та 89 871,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0001422330 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 11 583 грн.

Також судами обох інстанцій встановлено, що 14.02.2011 між ТОВ «ЛОСКА» та ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс» укладено договір купівлі-продажу № 1/14/02, відповідно до якого ТОВ «ЛОСКА» (покупець) придбало у ТОВ «Бізнес-Консалтінг плюс» (продавець) миючі та дезинфікуючі засоби виробництва ЕСОLАВ, та договір від 01.02.2011 № 1/01/02 - на купівлю ТМЦ - башмак гальмівний у кількості 500 одиниць.

На виконання умов вищевказаних договорів ТОВ «Бізнес-Консалтінг плюс» відвантажило на адресу позивача товарів на суму 179 515, 20 грн., у т.ч. ПДВ - 29 919, 20 грн., що підтверджується видатковими накладними.

Також, ТОВ «Бізнес-Консалтінг плюс» виписало на адресу позивача податкові накладні, які були включені до реєстру отриманих податкових накладних, а саме: № 106 від 04.02.2011, № 176 від 28.02.2011.

Згідно матеріалів справи, вказані ТМЦ отримував директор ТОВ «Лоска» - ОСОБА_2 на підставі довіреностей.

За договором №1/01/02 від 01.02.2011 придбані матеріали - башмак гальмівний гірковий був доставлений замовнику - Відокремленому структурному підрозділу Статутного територіально-галузевого об'єднання «Південна залізниця» Полтавський регіональний відділ матеріально - технічного постачання. Зі складу продавця ТОВ «Бізнес-Консалтинг плюс» до Замовника товар було поставлено перевізником ТОВ «Саноіл», автомобілем НОМЕР_4, причеп НОМЕР_5, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 032798 від 03.02.2011.

За договором № 1/14/02 від 14.02.2011 ТОВ «Бізнес-Консалтінг плюс» здійснює доставку за свій рахунок на адресу, вказану покупцем - ТОВ «Лоска». В даному випадку: вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський, станція «Донецьк-Північний» та вагонне депо Луганськ.

Оплата за придбаний товар здійснена позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Крім того, 01.06.2011 між ТОВ «ЛОСКА» та ТОВ «Промтехноопт» укладено договір купівлі-продажу № 1/01/06, з укладенням специфікацій, які є його невід'ємною частиною.

На виконання умов договору продавець відвантажив на адресу покупця ТМЦ (запасні частини) на суму 1 078 445,50 грн., у т.ч. ПДВ - 179 740,92 грн., що підтверджується видатковими накладними.

Також, ТОВ «Промтехноопт» виписало на адресу позивача податкові накладні, які були включені до реєстру отриманих податкових накладних, а саме: від 04.07.2011, від 13.07.2011, від 25.07.2011, від 01.08.2011.

Як вбачається з матеріалів справи, вказані ТМЦ отримував директор ТОВ «Лоска» -ОСОБА_2 на підставі довіреностей.

Придбані ТОВ «ЛОСКА» у ТОВ «Промтехноопт» за договором №1/01/06 від 01.06.2011 запасні частини та видаткові матеріали для обслуговування прально-прасувального обладнання за специфікаціями мають невеликі розміри та вагу.

В подальшому придбані матеріали були перевезені до м. Донецька згідно товарно-транспортної накладної № 530729 від 08.06.2011, перевізник ФОП ОСОБА_3 Перевезені матеріали були використані при виконанні договору №Д/ЛВЧД Дон-111609/НЮ від 25.05.2011; договору №Д/ЛВЧД Дон-111611/НЮ від 25.05.2011; договору №Д/ЛВЧД Дон-111612/НЮ від 25.05.2011.

Придбані матеріали для виконання договору № ПЗ/Л-11766/НЮ від 17.03.2011 були перевезені до м. Києва згідно товарно-транспортної накладної № 418617 від 04.07.2011, перевізник ФОП ОСОБА_3

Придбані матеріали для виконання договору № ПЗ/Л-11767/НЮ від 17.03.2011 були перевезені до м. Бахмач згідно товарно-транспортної накладної № 418618 від 04.07.2011, перевізник ФОП ОСОБА_3

Інші матеріали, враховуючи їх невеликі розміри та вагу, транспортувались працівниками ТОВ «ЛОСКА» ручною поклажею.

Оплата за придбаний товар здійснена позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем з порушенням норм чинного законодавства України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 ст.7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Вказані норми Закону України «Про податок на додану вартість» кореспондуються з нормами Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 4 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 цього Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пп. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 зазначеного Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються обов'язкові реквізити.

Приписами пункту 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

З огляду на викладені норми Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Щодо визначення позивачеві зобов'язань з податку на прибуток, слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Таким чином, зменшення показника валових витрат безпосередньо впливає на об'єкт оподаткування.

Разом з тим, відповідно до п. 138.1. ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються з: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Разом з тим, відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм, необхідно зауважити на те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарських операцій.

Таким чином, за встановлення в судовому порядку фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами: ТОВ «Бізнес-Консалтінг плюс» та ТОВ «Промтехноопт», що підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку є правомірним формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат у спірному періоді за результатами господарських операцій з вказаними контрагентами.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби відхилити.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012 та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний