Ухвала суду № 34148425, 14.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2013 року м. Київ К/800/8060/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби

на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2012

та постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25.10.2011

у справі № 2-а-3916/11/2170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Меблеві технології»

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби

про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Меблеві технології» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби щодо проведення позапланової виїзної перевірки та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 03.02.2011 № 0000302301/0 та № 0000312301/0.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 25.10.2011, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2012, позов задоволено частково; визнано недійсними спірні податкові повідомлення-рішення; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Меблеві технології» з питань підтвердження взаємовідносин з ТОВ «АРС-ЮГ» за період з 01.01.2007 по 01.12.2010, складено акт № 90/23-4/34458354 від 20.01.2011, в якому зафіксовані порушення: ст. ст. 203, 215, 228, 652, 655, 656 Цивільного кодексу України, а саме: недодержання вимог закону під час вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними; пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у січні та березні 2009 на 1 009 517 грн. та занижено бюджетне відшкодування за квітень 2009 року на суму 650 252 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 03.02.2011 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000302301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 1 009 517 грн., в зв'язку з відшкодуванням податку на додану вартість в розмірі 801 735 грн. визначено податкове зобов'язання в розмірі 801 735 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 252 379 грн.;

- № 0000312301/0 про збільшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 650 252 грн.

З матеріалів справи вбачається, що при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень, відповідач виходив з того, що завищення бюджетного відшкодування у січні та березні 2009 року, а також заниження суми бюджетного відшкодування у квітні 2009 року сталося внаслідок формування податкового кредиту за господарськими операціями позивача з ТОВ «АРС-ЮГ», вчиненими на виконання договорів № 5 від 01.12.2008 та № б/н від 05.01.2009, відповідно до яких останній поставляє та передає у власність позивача товар, визначений замовленням.

Факт виконання вказаних договорів судами попередніх інстанцій встановлено, з підтвердженням матеріалів справи.

При цьому, як зазначено судами обох інстанцій, актом перевірки не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з п. 1.7 ст .1, абз. 1, 2 пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону).

Згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що підтверджується дослідженими судами доказами. При цьому будь-які порушення контрагентом вимог податкового законодавства стосовно податку на додану вартість не впливають на право платника податку - покупця отримати бюджетне відшкодування, за умови дотримання останнім цих вимог.

За вказаних обставин, меж перегляду, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби відхилити.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2012 та постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25.10.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний