Ухвала суду № 34142062, 10.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10937/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Літвіної Н.М.,

Суддів Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000294310 від 28 травня 2013 року,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000294310 від 28 травня 2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 серпня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000294310 від 28 травня 2013 року Окружної державної податкової служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків ДПС.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України - суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Окружною ДПС - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Сбербанк Росії» з питання дотримання вимог податкового законодавства в частині подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, що відображено в уточнюючому розрахунку форми 1-ДФ для виправлення помилок І кварталу 2011 року, поданого у травні 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. «б» п. п. 176.2 ст. 176, п. п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 119.2 ст. 119 ПК України за подання ПАТ «Сбербанк Росії» податкового розрахунку про суми доходів нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку у І кварталі 2011 року не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками, що було виправлено поданням уточнюючого податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) від 20 травня 2011 року, за результатами якої складено акт № 509/43-10/25959784 від 13 травня 2013 року.

На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 0000294310 від 28 травня 2013 року, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати у сумі 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України - податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань.

Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Згідно до п. п. 47.1.3 п. 47.1 ст. 47 ПК України - особами, які несуть відповідальність за складення податкової звітності є податкові агенти.

Відповідно до п. п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПК України - податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Згідно до п. 51.1 ст. 51 ПК України - податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку контролюючому органу за місцем свого обліку.

Відповідно до п. п. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України - особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до контролюючого органу за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку;

Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (затверджено Наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 N 1020 (надалі - Порядок № 1020), (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 13 січня 2011 р. за N 46/18784) визначає порядок заповнення і подання органам державної податкової служби України податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, та сум утриманого з них податку (далі - податковий розрахунок) відповідно до вимог статті 51 глави 2, підпункту 70.16.1 пункту 70.16 статті 70 глави 6 розділу II, підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 розділу IV Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 4.3, п. 4.4 Порядку - уточнюючий податковий розрахунок подається у разі необхідності проведення коригувань податкового розрахунку після закінчення строку його подання. Уточнюючий податковий розрахунок може подаватися як за звітний період, так і за попередні періоди.

Порядок заповнення звітного нового та уточнюючого податкових розрахунків є однаковим. Звітний новий та уточнюючий податковий розрахунок подаються на підставі інформації з попередньо поданого податкового розрахунку і містять інформацію лише по рядках та реквізитах, які уточнюються. Для заповнення також використовується інформація з повідомлень про виявлені помилки, які відправляються органами ДПС до податкового агента.

Виходячи з вищевикладеного, на податкового агента чинним законодавством покладено обов'язок подавати податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку контролюючому органу за місцем свого обліку у строк визначений Податковим кодексом України та усувати самостійно виявлені помилки.

Тобто, зазначеними правовими нормами встановлено право платника податку у разі виявлення помилок в податковій звітності, внести відповідні зміни шляхом подачі уточнюючих розрахунків до податкового органу.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було вчасно подано податкову звітність про суми доходу нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманих з них податків за І квартал 2011 р. за формою 1ДФ. Відповідна звітність була прийнята податковим органом, про що свідчать відповідні квитанції.

За результатами внутрішньої перевірки, банком було надіслано уточнюючий розрахунок, який стосувався уточнення реєстраційного номеру облікової картки платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, проведена перевірка стосувалась періоду за який уже проводилась перевірка податковим органом, а саме проведеної планової документальної перевірки за період з 01 липня 2009 року по 30 червня 2011 року відповідно до акту № 995/43-10/25959784 від 08 листопада 2011 року. За результатами проведеної перевірки встановлено, що податковий розрахунок за формою 1ДФ за період з 01 липня 2009 року по 30 червня 2011 року до державного податкового органу подавався своєчасно за затвердженою формою.

Також суд зазначає, що позивачем було надіслано уточнюючий розрахунок, який стосувався внесення змін ідентифікаційного номеру співробітника, що не впливає на загальні показники поданих податкових розрахунків.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виявлена помилка ніяким чином не впливає на показники, зазначені в графах 3, 3а, 4 та 4а податкового розрахунку за формою № 1 ДФ, а тому, зміни, які вносяться, зокрема до ідентифікаційного номера, або змінюється ознака доходу, або до реквізитів підприємства, то до податкового агента не застосовується відповідальність у вигляді штрафу в розмірах, передбачених в п. 119.2 ст. 119 ПК України.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 серпня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.