Рішення № 34139479, 10.10.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2013 р. Справа №917/1933/13

За позовом Комунального виробничого підприємства "Комсомольськтеплоенерго", вул. Молодіжна, буд.8, м.Комсомольськ, Полтавська область, 39801

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, (маг."ІНФОРМАЦІЯ_1"), АДРЕСА_1, адреса прож.: АДРЕСА_2

про стягнення 16 952,34 грн.

Суддя Киричук О. А.

Представники:

від позивача: Рубан Н. Б., дов. № 1490 від 27.05.13 р., від 27.05.13 р.,

від відповідача: ОСОБА_3, свідоцтво НОМЕР_1 від 07.10.1997 р.

Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 482 про постачання теплової енергії в гарячій воді у розмірі 16 952,34 грн., з яких: 8 738,09 грн. - сума основного боргу, 7 907,71 грн. - пеня, 40.21 грн. - інфляційні нарахування, 266,3 грн. - 3% річних.

Позивач в обґрунтування позову вказує, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.

Позивач через канцелярію суду надав заяву про долучення до матеріалів справи копії листів ( вх. № 14298 від 10.10.13 р.).

Відповідач через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву з додатками ( вх. № 14294 від 10.10.13 р.), відповідно до якого заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що позивач не є споживачем теплової енергії оскільки договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 482 припинений 31.12.2011 р.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

05.12.2002 року між Комунальним виробничим підприємством "Комсомольськтеплоенерго" (далі за текстом - позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі за текстом - відповідач, споживач) було укладено Договір № 482 про постачання теплової енергії в гарячій воді (надалі - договір).

Згідно пункту 1 договору позивач бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію щомісячно.

Як зазначає позивач, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором не проводив розрахунки за спожиту теплову енергію, тому в період з січня 2012 року по квітень 2013 року .

За період з січня 2012 р. по квітень 2013 р. заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію складає 8 738,09 грн. Оплата за спожиту теплову енергію нараховується згідно об'ємів спожитої теплової енергії і показань комерційного прибору обліку.

Відповідно до умов договору, позивачем нарахована відповідачу пеню за період з 17.03.13 р. по 17.09.13 р. у розмірі 7 907,71 грн., інфляційні нарахування - 40,21 грн. та 3% річних - 266,33 грн.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, зазначив, що, відповідно до п. 10.4 договору, 01.11. 2011 року ним було направлено на адресу позивача заяву про припинення на 2012 р. договору № 482 від 05.12.2002 р.

Як зазначає відповідач, починаючи з жовтня 2010 р. і по цей час відповідач не одержує від позивача теплову енергію у вигляді гарячої води для опалення нежитлового приміщення - магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1" по АДРЕСА_1 в м. Комсомольськ Полтавської області, оскільки у вересні 2010 року демонтовано прилади опалення у приміщенні шляхом видимого розриву заварюванням уводів гарячого водопостачання у приміщення. Після демонтажу стояки - термоізольовані, що підтверджується актом огляду приміщення магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1" на предмет відключення приладів опалення від 25.11.2011 р.

При вирішенні спору по суті, суд приймає до уваги наступне.

Згідно з преамбулою Закону України "Про теплопостачання" цей закон визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

Відповідно до ст. 1 вищезазначеного Закону, споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями та споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України "Про житлово-комунальні послуги", статтею 19 якого унормовано, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що даний договір складено на період : опалення з моменту прийняття вузла комерційного обліку по 31.12.2003 р.

Відповідно до п. 10.2 договору, він припиняє свою дію у випадках: закінчення строку, на який він був укладений, взаємної згоди сторін про його припинення, прийняття рішення господарським судом.

Відповідно до п. 10.4 договору, договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії, не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Судом встановлено, що 03.11.2011 року відповідачем отримано заяву позивача від 01.11. 2011 року про припинення договору № 482 від 05.12.2002 р.

Таким чином, договір № 482 про постачання теплової енергії в гарячій воді у розмірі від 05.12.02 р. припинив свою дію 31.12.2011 року.

Оскільки заявлені позовні вимоги грунтуються на невиконанні відповідачем своїх договірних зобов'язань з січня 2012 р. по травень 2013 р. за договором № 482 від 05.12.02 р., який припинив свою дію 31.12.2011 року, підстави для їх задоволення відсутні.

Суд вважає помилковим твердження позивача про необхідність розірвання договору № 482 від 05.12.02 р. в порядку ст. 188 ГК України (лист позивача № 4769 від 14.11.11 р. на лист відповідача від 01.11. 2011 року про припинення договору № 482 від 05.12.2002 р.), оскільки зазначений договір припинив свою дію 31.12.2011 року в зв'язку з закінченням строку на який він був укладений.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Посилання позивача на наявність у відповідача невиконаних договірних зобов'язань, не відповідає дійсності.

Враховуючи викладене, заявлений позивачем позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Відмовити в позові повністю.

Суддя О. А. Киричук