Рішення № 34138999, 14.10.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РIШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А ЇН И

14.10.2013 Справа № 901/2971/13За позовом Публічного акціонерного товариства «Норд», м. Донецьк

до відповідача Приватного підприємства «Укргазпром», м. Сімферополь

про стягнення 14 523,63 грн.

Суддя С.О. Лукачов

представники:

Від позивача - Коваленко І.П., довіреність № 101/2013-юр від 20.09.2013, директор.

Від відповідача - не з'явився, повідомлений належним чином.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство «Норд» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Приватного підприємства «Укргазпром» про стягнення суми боргу у розмірі 14 001,23 грн., сплачену Публічним акціонерним товариством «Норд» за договором № 20/04 від 20.04.2012 р. відповідно до платіжного доручення № 3041 від 25.04.2012 р., у зв'язку з невиконанням Приватним підприємством «Укргазпром» своїх зобов'язань за даним договором та стягнення індексу інфляції у розмірі 84,00 грн. і 3 % річних від простроченої суми у розмірі 438,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив зобов'язання за договором № 20/04 від 20.04.2012 в частині надання послуг з монтажу і пуско-наладки вузла обліку природного газу та не повернув сплачені позивачем кошти.

Відповідач не забезпечив явку свого представника у судове засідання, про час та дату розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 20). Відзив на позовну заяву не надав.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи, у зв'язку з чим, справа розглядається за наявними у неї матеріалами в порядку статті 75 ГПК України.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

встановив:

20 квітня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Норд» (Замовник) та Приватним підприємством «Укргазпром» (Виконавець) був укладений договір № 20/04 про надання послуг з монтажу і пуско-накладки вузла обліку природного газу (а.с. 8-10).

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов'язаний надати послуги з монтажу і пуско-накладки вузла обліку природного газу (коректора об'єму газу Универсал-01), а замовник зобов'язаний прийняти надані послуги і сплатити їх відповідно до умов цього договору.

Загальна вартість наданих за даним договором послуг складає 14 001,23 грн., з ПДВ (пункт 2.1).

У пункті 3.1 договору вказано, що оплата за даною угодою проводиться замовником згідно акту виконаних робіт відповідно до виставленого рахунку.

Розділ 4 договору передбачає, що передача наданих за даним договором послуг замовнику здійснюється по акту прийому - передачі, в якому вказується перелік, тип і кількість наданих послуг. Акт прийому-передачі складається виконавцем і передається для погодження і підписання замовнику. Підписаний обома сторонами акт про виконанні роботи є документом, на підставі якого виконавець виставляє рахунок замовнику.

На підставі рахунку - фактури № 00504/1 від 05.04.2012 позивачем була сплачена вартість послуг у розмірі 14 001,23 грн. (а.с. 11), що підтверджується платіжним дорученням № 3041 від 25.04.2012 р. (а.с. 12).

Проте, в порушення зобов'язань за договором відповідачем послуги виконанні так і не були.

Позивачем на адресу відповідача неодноразово направлялися вимоги, у якій позивач просив повернути сплачені кошти, а саме: вимога № 50 від 21.06.2012 (а.с. 13) та вимога № 859 від 02.04.2013 (а.с. 15-16).

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У статті 173 Господарського кодексу України зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1ст. 174 ГК України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 526 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 14 001,23 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути 3 % річних у розмірі 438,40 грн. та збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції у розмірі 84,00 грн.

Відповідно до п. 7.1 у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за даною угодою сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

У відповідності зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок суми позову у частині нарахування 3 % річних та збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції, суд знаходить його вірним та обґрунтованим.

Враховуючи викладене та встановлення факту того, що відповідач прострочив виконання зобов'язань за договором № 20/04 від 20.04.2012 р., суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 3 % річних та збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції підлягають задоволенню.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Відповідач не представив суду доказів сплати боргу або контррозрахунок суми позову, у зв'язку з чим, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Згідно зі статтею 49 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 720,50 грн. покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Укргазпром» (31367762) на користь Публічного акціонерного товариства «Норд» (код ЄДРПО України 13533086) суму боргу у розмірі 14 001,23 грн., індекс інфляції у розмірі 84,00 грн., 3 % річних у розмірі 438,40 грн. та судовий збір у розмірі 1 720,50 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені - 14.10.2013р.

Повне рішення складено - 16.10.2013р.

Суддя С.О. Лукачов