Рішення № 34138994, 15.10.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.10.2013 Справа № 901/2479/13

За позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго»

до відповідача Ялтинського міського управління Головного управління МВС України в АР Крим

про стягнення 40 398,85 грн.

Суддя І.К. Осоченко

Представники:

від позивача - Шереметьєва Л.О., довіреність № 145-Д від 29.05.2013, головний юрисконсульт відділу, посвідчення № 290 від 15.07.2013;

від відповідача - Трофіменкова К.М., довіреність № 50/9590 від 16.08.2013, старший юрисконсульт, посвідчення УКР №063956 від 09.09.2013.

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Крименерго» - позивач, звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Ялтинського міського управління Головного управління МВС України в АР Крим - відповідач, в якій просить суд стягнути з відповідача суму у розмірі 40 398,85 грн. за перевищення об'єму договірної величини споживання.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст. ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 275-277 Господарського кодексу України та мотивовані тим, що 19.03.1998 між Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» (в подальшому перейменованого в Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Крименерго») та Ялтинським міським управлінням Головного управління МВС України в АР Крим було укладено договір на постачання електричної енергії № 266.

Згідно до умов вказаного договору відповідач, як споживач електричної енергії, зобов'язався своєчасно проводити розрахунки за користування електричною енергією та сплачувати інші нарахування згідно з умовами договору та додатками до нього, які є невід'ємними його частинами. Однак, як вбачається з тексту позовної заяви, відповідач не виконував свої зобов'язання, у зв'язку з чим за ним склалася заборгованість, що і стало підставою звернення позивача до суду.

27.08.2013 до суду від відповідача надійшло клопотання про застосування строків позовної давності, яке суд долучив до матеріалів справи.

27.08.2013 на адресу суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому він просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Наданий відзив був прийнятий судом до свого розгляду.

У судовому засіданні 28.08.2013 суд розпочав розгляд даної справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні 15.10.2013 надав суду письмові заперечення, які були прийняті судом до розгляду.

У судовому засіданні 15.10.2013 представник відповідача надав суду клопотання про приєднання документів до матеріалів справи. До клопотання додані письмові пояснення.

Суд вважає за можливе задовольнити надане клопотання, долучити документи до матеріалів справи та прийняти до розгляду письмові пояснення.

Відповідач з позовом не згодний за мотивами, які викладені в його відзиві.

У судових засіданнях судом оголошувалися перерви з 07.10.2013 по 10.10.2013, з 10.10.2013 по 15.10.2013.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального пристрою в порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до ч.1 ст. 275 Господарського Кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу та перегріту воду (далі - енергію) споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ч. 2 ст. 275 Господарського Кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст. 26, 27 Закону України «Про електроенергетику» від 16.10.1997 № 575\97 ВР, споживання електроенергії можливо лише на підставі договору з енергопостачальником, правопорушеннями в електроенергетиці є, зокрема, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку, порушення правил користування енергією.

Відповідно до п.1.3 Правил Користування Електричною Енергією (далі - ПКЕЕ) - постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії.

Згідно п.5.1 ПКЕЕ договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом та споживачем укладається о д и н договір за у с і м а об'єктами споживача, які розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом.

19.03.1998 між Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» (в подальшому перейменованого в Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Крименерго») та Ялтинським міським управлінням Головного управління МВС України в АР Крим було укладено договір на постачання електричної енергії № 266 (а. с. 14-15).

Відповідно до умов вказаного договору відповідач, як споживач електричної енергії, зобов'язався своєчасно проводити розрахунки за користування електричною енергією та сплачувати інші нарахування згідно з умовами договору та додатками до нього, які є невід'ємними його частинами.

Згідно з п. 3, п. 6 ст. 5.5 Правил користування електричною енергією договір про постачання електричної енергії містить такі умови, що є істотними та обов'язковими для цього виду домовленостей:

3) договірні величини споживання електричної енергії, договірні величини споживання електричної потужності (помісячно);

6) режим роботи електроустановки споживача. У разі укладення одного договору про постачання електричної енергії за двома або більше об'єктами споживача значення величин дозволеної та приєднаної потужності, режим роботи електроустановок споживача визначаються за кожним з об'єктів споживача.

Сторонами узгоджений та підписаний Додаток №1 до договору №266 від 19.03.98 «Договірні величини споживання електричної енергії Споживача на 2011 рік» (а. с. 16), який є невід'ємною частиною договору, відповідно до якого договірна величина споживання електроенергії на розрахунковий період:

- в березні 2011 року встановлена в об'ємі 84 383 кВт/год.;

- в квітні 2011 року встановлено в об'ємі 78 574 кВт/год.;

- в травні 2011 року встановлено в об'ємі 60 034 кВт/год.

Відповідно до п. 4.4 Правил користування електричною енергією споживач має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії.

З наявного в матеріалах Акта про обсяг переданої споживачу електричної енергії протягом розрахункового періоду з 10.02.2011 по 10.03.2011 (а. с. 17) встановлено, що розмір споживання електричної енергії склав 80 432 кВт/год.

Акт про обсяг переданої споживачу електричної енергії протягом розрахункового періоду з 10.03.2011 по 10.04.2011 (а. с. 21) встановив розмір споживання електричної енергії, а саме - 84 907 кВт/год.

Згідно з Актом про обсяг переданої споживачу електричної енергії протягом розрахункового періоду з 10.04.2011 по 10.05.2011 (а. с. 25) встановлено, що розмір споживання електричної енергії склав 51 263 кВт/год.

Розглянувши такі Акти про обсяг переданої споживачу електричної енергії, суд, враховуючи, що Правилами користування електричною енергією складання таких Актів про обсяг переданої споживачу електричної енергії не передбачено, як і не передбачено їх складання і умовами Договору на постачання електричної енергії № 266 від 19.03.1998, тому в даному випадку суд приймає до уваги саме ті документи, які самостійно були складено відповідачем - Ялтинським міським управлінням Головного управління МВС України в АР Крим, а саме: Акти про об'єми переданої споживачу електричної енергії за періоди:

- з 10.02.2011 по 10.03.2011 (а. с. 17);

- з 10.03.2011 по 10.04.2011 (а. с. 21);

- з 10.04.2011 по 10.05.2011 (а. с. 25)

та поточні показники за якими були звірені з постачальником електричної енергії.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач був повідомлений щодо заборгованості у розмірі 40 398,85 грн. за перевищення об'єму договірної величини споживання шляхом отримання актів про перевищення договірної величини споживання (а. с. 20, 24, 28) та рахунків на оплату перевитрат ліміту споживання, а саме:

- рахунок-накладна №266/86/0311Л2 від 10.03.2011 за перевищення договірної величини споживання електричної енергії №266 від 19.03.1998 на суму 15 827,19 грн. (а. с. 19);

- рахунок-накладна №266/86/0411Л3 від 10.04.2011 за перевищення договірної величини споживання електричної енергії №266 від 19.03.1998 на суму 19 044,63 грн. (а. с. 23);

- рахунок-накладна №266/86/0511Л2 від 10.05.2011 за перевищення договірної величини споживання електричної енергії №266 від 19.03.1998 на суму 5 527,03 грн. (а. с. 27).

Позивачем буда направлена на адресу відповідача претензія №042/01-01-4157 від 23.05.2013 (а. с. 29) про оплату заборгованості за перевищення договірної величини споживання електроенергії згідно договору про поставку електроенергії №266 від 19.03.1998., яка була отримана відповідачем 10.06.2013, про що свідчити рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 30).

20.06.2013 відповідач направив на адресу позивача відповідь на претензію №50/6527 (а. с. 31), в якій зазначено, що у зв'язку з відсутністю фінансування з Державного бюджету України Ялтинське міське управління ГУМВС України в АР Крим не має можливості погасити вказану заборгованість. Тільки після надходження фінансування на відповідну статтю видатків Ялтинське МУ зможе використовувати кошти Державного бюджету України на вказані цілі.

Згідно з частиною 4 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 30.12.2011 №01-06/1872 «Про практику застосування господарськими судами законодавства про постачання електричної енергія» вбачається, що у разі порушення споживачем умов договору щодо встановленої договірної величини електроспоживання у постачальника електричної енергії виникає право стягнути зі споживача двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини електричної енергії.

Умовами договору (п. 3.2.7) було передбачено, що за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно з договором, Товариство сплачує Постачальнику електричної енергії п'ятикратну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини, але у даному випадку позивач просить суд стягнути з відповідача двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини.

Згідно з частиною п'ятою статті 26 Закону «Про електроенергетику» споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності), у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період, сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Відповідно до п. 6.14 Правил користування електричною енергією перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається під час підбиття підсумків розрахункового періоду на основі підтверджених сторонами даних розрахункового обліку електричної енергії або акта прийняття-передавання електричної енергії.

Період підбиття підсумків розрахункового періоду та повідомлення споживача про їх результати розпочинається з 3 робочого дня і має не перевищувати 10 робочих днів від останнього дня періоду для здійснення споживачем остаточного розрахунку.

Згідно з п. 6.15 Правил користування електричною енергією

перевищення договірної величини електричної потужності фіксується протягом розрахункового періоду в години контролю максимуму навантаження та оформляється актом з контролю електричної потужності.

Пункт 6.16 Правил користування електричною енергією передбачає, що

обсяг перевищення договірних величин споживання електричної енергії та/або величини потужності протягом розрахункового періоду оплачується споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до законодавства України та договору.

Визначені відповідно до законодавства України вартість різниці між обсягом фактично спожитої величини і обсягом договірної величини електричної енергії, а також вартість різниці між найбільшою величиною споживаної електричної потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду в години контролю максимуму навантаження, та договірною граничною величиною електричної потужності зараховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи всі обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Що стосується Клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, то суд в задоволенні такої Заяви відмовляє, виходячи з наступного:

згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 235 Господарського кодексу України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання.

Частина 2 статті 236 Господарського кодексу України передбачає, що перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

Отже, зі змісту вказаних положень діючого законодавства випливає, що сума за перевищення договірної величини споживання у розмірі 40 398,85 грн. є саме оперативно-господарською санкцією.

Згідно з частиною 2 статті 237 Господарського кодексу України порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

За умовами договірних відносин між позивачем та відповідачем такою конкретною оперативно-господарською санкцією, передбаченою п. 3.2.7 діючого договору №266 від 19.03.1998 є оплата постачальнику в п'ятикратному розмірі тарифу, електричну енергію спожиту понад договірних величин.

Таким чином, за своєю юридичною природою санкція, передбачена п.3.2.7 договору є оперативно-господарською санкцією.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ч. 1 ст. 256 ЦК України ). За приписами ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін. Перебіг строку позовної давності , в силу ч. 1 ст. 253 ЦК України, починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. За загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила . Згідно ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як вже було зазначено вище, у зв'язку з тим, що штрафні санкції та оперативно-господарські санкції є відокремленими та самостійними видами відповідальності, отже на оперативно-господарську санкцію поширюється загальний строк позовної давності три роки, а тому суд приходить до висновку, що при подачі даного позову позивачем не пропущений строк позовної давності.

Судові витрати суд на підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України відносить на відповідача.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені у судовому засіданні 15.10.2013.

Повне рішення складено 16.10.2013.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Ялтинського міського управління Головного управління МВС України в АР Крим на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго» 40 398,85 грн. за перевищення об'єму договірної величини електроспоживання та судовий збір у розмірі 1 720,50 грн.

Видати наказ після вступу рішення в законну силу.

Суддя І.К. Осоченко