Рішення № 34137205, 16.10.2013, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/1564/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2013 року м. Кілія.

Кілійський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Балана М.В.,

при секретарі Усул Г.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Кілія цивільну справу

за позовом

Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»

до

ОСОБА_1 та ОСОБА_2

про

солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором, стягнення з відповідачів судових витрат, -

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Надра» (далі по тексту ПАТ «КБ «Надра»), 20.06.2013 року звернулось до Кілійського районного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та просить суд:

- стягнути солідарно з відповідачів борг за кредитним договором № 05/07/2008/840-К/493 від 04.07.2008 року, який станом на 13.03.2013 року складає - 2788847 гривень 30 копійок;

- стягнути з відповідачів в рівних частках судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3441 гривні.

З позовної заяви вбачається, що 04.07.2008 року між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Надра» (далі по тексту ВАТ «КБ «Надра»), яке у подальшому відповідно до вимог чинного законодавства змінило назву на ПАТ «КБ «Надра» /а.с. 22-25/, з однієї сторони та фізичною особою ОСОБА_1, з другої сторони, укладено договір строкового кредиту № 05/07/2008/840-К/493, за яким ОСОБА_1 було надано кредит в розмірі 186480 доларів США, строком до 03.07.2028 року. Погашення кредитної заборгованості та нарахованих відсотків повинно здійснюватись щомісячно у відповідності до вимог договору.

З метою забезпечення зобовязань ОСОБА_1 за укладеним з ВАТ «КБ «Надра» договором кредиту, 21.03.2008 року між банком та фізичною особою ОСОБА_2 укладено договір поруки. У договорі поруки зазначено, що Позичальник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

ОСОБА_3 свої зобовязання перед ОСОБА_1 за кредитним договором № 05/07/2008/840-К/493 від 04.07.2008 року, виконав у повному обсязі.

ОСОБА_1 свої зобовязання перед ВАТ «КБ «Надра» належним чином не виконує у звязку з чим, станом на 13.03.2013 року в нього перед банком виникла заборгованість за кредитним договором № 05/07/2008/840-К/493 від 04.07.2008 року, в розмірі 348911,11 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ в гривневому еквіваленті складає 2788847 гривень 30 копійок.

04.04.2013 року за вих. № 1408 ОСОБА_1 направлена досудова вимога про погашення заборгованості за кредитним договором, яка отримана останнім, однак у встановлений у вимозі строк заборгованість - не погашена.

04.04.2013 року за вих. № 1409 ОСОБА_2 направлена досудова вимога про погашення заборгованості за кредитним договором, яка отримана останнім, однак у встановлений у вимозі строк заборгованість - не погашена.

На підставі викладеного представник позивача просить задовольнити позов у повному обсязі.

16.10.2013 року представник ПАТ «КБ «Надра» - ОСОБА_4 в судове засідання не зявилась, але надала на адресу суду письмову заяву, згідно з якою позов підтримала у повному обсязі, просить його задовольнити, розглянувши справу за її відсутності, проти постановлення рішення при заочному розгляді справи не заперечує.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які про дати, час та місце слухання справи повідомлялись належним чином, повісток за зареєстрованим місцем проживання, в судове засідання повторно не зявились, про поважність причин неявки суд не повідомили, заяв про відкладання слухання по справі, або про розгляд справи за їх відсутності не надали.

На підставі письмової заяви представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, за відсутності сторін, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку, передбаченому ст. ст. 169, 197, 224 ЦПК України.

Дослідивши надані письмові докази та розглянувши справу у межах заявлених позовних вимог, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

Згідно зі ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Як зазначено у ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як зазначено у ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Судом достовірно встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини:

04.07.2008 року між ВАТ «КБ «Надра», в подальшому «Банк» та громадянином України ОСОБА_1, в подальшому «Позичальник», укладено договір строкового кредиту № 05/07/2008/840-К/493 /а.с. 6-8/. Згідно з п.п. 1.1. Договору, ОСОБА_3 надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти (Кредит), у сумі 186480 доларів США, в порядку та на умовах, визначених цим Договором за програмою «Іпотечний конструктор». Відповідно до п.п. 1.3.1. Договору відсотки за користування кредитом розраховуються Банком на підставі відсоткової ставки у розмірі 14.49 % на рік. Нарахування відсотків за користування Кредитом здійснюється за фактичну кількість днів у періоді на залишок заборгованості. У відповідності до п.п. 1.4. Договору, ОСОБА_3 надає Позичальнику кредит строком до 03 липня 2028 року. У п.п. 3.3.1. Договору зазначено, щомісячна сума мінімального необхідного платежу складає 2415 доларів США. Згідно з п.п. 4.2.4. Договору, ОСОБА_3 має право вимагати від Позичальника дострокового виконання зобовязань щодо повернення Кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених цим Договором, можливих штрафних санкції, якщо позичальник не вніс чергові мінімальні необхідні платежі у термін визначений п.п. 3.3.3. цього Договору, а також у випадку, не виконання умов передбачених у п.п. 4.3.6 цього Договору. Відповідно до п.п. 4.3.3. та п.п. 4.3.4. Договору, позичальник зобовязаний сплачувати мінімально необхідні платежі у розмірі та порядку, визначених у п.п. 3.3.1., 3.3.2., 3.3.3. цього договору. У випадку порушення виконання зобовязань, передбачених цим Договором, сплатити Банку штрафні санкції визначені у п.п. 5.1. 5.3. цього Договору. У п.п. 5.2. та 5.3. Договору зазначено, що у випадку прострочення виконання зобовязань Позичальника щодо повернення Кредиту, сплати всіх нарахованих відсотків, комісій та можливих штрафних санкцій у строк, визначений у п.п. 3.3.3. цього договору, Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення. У разі порушення Позичальником вимог п.п. 4.3. за виключенням п.п. 4.3.3., 4.3.4. цього Договору, позичальник зобовязаний сплатити Банку штраф у розмірі 10 % від суми кредиту за кожен випадок.

04.07.2008 року між ВАТ «КБ «Надра», в подальшому «Кредитор» та громадянином України ОСОБА_2, в подальшому «Поручитель», укладено Договір поруки /а.с. 11/. Згідно з п.п. 1.1 Договору поруки, Поручитель поручається перед Кредитором за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобовязань, що витікають з Кредитного договору № 05/07/2008/840-К/493 від 04.07.2008 року. Відповідно до п.п. 1.2. Договору поруки, Поручитель відповідає перед Кредитором у повному обсязі. Позичальник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право Кредитора вимагати виконання зобовязань вказаних у п.п. 1.1. цього Договору повністю, як від Позичальника та Поручителя разом, так і від кожного окремо. У п.п. 2.2. Договору поруки зазначено, що Поручитель зобовязаний виконати взяті на себе зобовязання по цьому Договору, не пізніше 3-х банківських днів з моменту отримання повідомлення від Кредитора про невиконання Позичальником зобовязань і необхідності їх виконання Поручителем.

ВАТ «КБ «Надра» свої зобовязання перед ОСОБА_1 за кредитним договором № 05/07/2008/840-К/493 від 04.07.2008 року виконало у повному обсязі, що підтверджується заявою на видачу готівки № 1 від 08.07.2008 року /а.с. 10/.

Згідно з наданим суду розрахунком /а.с. 5/, станом на 13.03.2013 року, у ОСОБА_1 перед Банком, існує заборгованість за кредитним договором № 05/07/2008/840-К/493 від 04.07.2008 року, яка складає 348911,21 долара США, що у гривневому еквіваленті складає 2788847 гривень 30 копійок, а саме:

- заборгованість по тілу кредиту (з них прострочено 10068,31 долара США) 185871,22 долара США, що в гривневому еквіваленті складає 1485668,66 гривень;

- заборгованість по відсоткам (з них прострочено 125163,94 долара США) 126061,90 долара США, що в гривневому еквіваленті складає 1007612,77 гривень;

- пеня за прострочення сплати кредиту 18330,09 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 146512,41 гривень;

- штраф за порушення виконання умов договору 18648 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 149053,46 гривень.

У звязку з виникненням у ОСОБА_1 заборгованості перед ПАТ «КБ «Надра» за кредитним договором № 05/07/2008/840-К/493 від 04.07.2008 року, 04.04.2013 року за вих. № 1408 йому, а 04.04.2013 року за вих. № 1409 ОСОБА_2 працівниками Банку були направлені досудові вимоги про погашення заборгованості за вищевказаним Кредитним договором, які були отримані відповідачами /а.с. 12-16/.

Стаття 526 ЦК України закріплює, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно частини 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 623 ЦК України, боржник, який прострочив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

За правилами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Статтями 553 та 554 ЦК України встановлено, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку і відповідає перед ним за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Згідно ч. 2 цієї статті Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У відповідності до п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають із кредитних відносин», право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК). Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для предявлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для предявлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

У відповідності до ст.99 Конституції України, ч.1 ст.192, ч.1 ст.524 ЦК України зобов'язання повинно бути виражено у грошовій одиниці - гривні.

Відповідно до ч. 2 ст. 192 та ч. З ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, в тому числі при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями, допускається у випадках, в порядку та на умовах, встановлених законом. Законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти - це гроші у національній або іноземній валюті.

Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями.

Вимога щодо необхідності отримання індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями встановлена п. в) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

Однак на сьогодні такі терміни і суми кредитів в іноземній валюті законодавцем не визначено.

Відповідно до листа Національного банку України від 29.05.2001 року № 28-313/2178 вимоги або які-небудь обмеження щодо граничного розміру сум і строків повернення кредитів в іноземній валюті, залучених або надаваних резидентами України, чинним законодавством не встановлено, тому здійснення резидентами операцій по одержанню або наданню кредитів в іноземній валюті не вимагає індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Згідно з п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року за № 1429/10028, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк України видав йому ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитів в іноземній валюті згідно зі ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

У п. 10 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають із кредитних відносин», зазначено що згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, а статтею 192 ЦК передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Отже, банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (статті 19, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність») банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (пункт 2 статті 5 Декрету про валютне регулювання). Щодо вимог підпункту «в» пункту 4 статті 5 цього Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення операцій щодо надання та одержання резидентами кредитів у іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то, оскільки на цей час законодавством України не встановлено термінів і сум кредитів у іноземній валюті як критеріїв їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування, ця норма не може застосовуватись судами.

Дослідивши обставини справи та беручи до уваги наведені положення законодавства, суд вважає встановленим обовязок відповідачів повернути позивачу кредитні кошти відповідно до умов укладених між ними договорів, порушене право позивача таким, що підлягає захисту згідно ст. ст. 15, 16 ЦК України, а позов в цій частині обґрунтованим та підлягаючим задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: 1) витрати на інформаційно-технічне забезпечення; 2) витрати на правову допомогу; 3) витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; 4) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 5) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; 6) витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

При звернені до суду ПАТ КБ «Надра» було сплачено 3441 гривню, що підтверджується платіжним дорученням № 972 від 09.04.2013 року /а.с. 1/.

На підставі наведеного позов в частині стягнення з відповідачів на користь позивача понесених та документально підтверджених судових витрат є обґрунтованим та підлягаючим задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 57-61, 209, 212-215, 218, 224 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» (ЄДРПОУ 20986167, МФО 328975, к/рах. 39004700700001) заборгованість за кредитним договором № 05/07/2008/840-К/493 від 04.07.2008 року, яка станом на 13.03.2013 року складає - 2788847 (два мільйони сімсот вісімдесят вісім тисяч вісімсот сорок сім) гривень 30 (тридцять) копійок.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» судовий збір в сумі 3441 (три тисячі чотириста сорок одна) гривня.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Кілійський районний суд Одеської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 228 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Кілійського

районного суду

ОСОБА_3.