Рішення № 34134428, 16.10.2013, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/13324/13-ц

Провадження № 2/344/5118/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої судді Польської М.В.

при секретарі c/з ОСОБА_1.

з участю представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 про припинення договору поруки від 16.07.2008 року,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ПАТ «УкрСибБанк», ОСОБА_5 про визнання договору поруки №2/11089195000-ІІ від 16.07.2008 року припиненим та стягнення судових витрат.

В позовній заяві зазначено, що 16.07.2008 року було укладено договір поруки між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 з метою забезпечення зобовязання ОСОБА_5 по кредитному договорі від 04.12.2006 року, за умовами якого надано кредит в сумі 160000 доларів США, що еквівалентно 808000 грн., під 12% річних, терміном виконання зобовязання до 03.12.2013 року. Позивач вважає, що договір поруки слід визнати припиненим, оскільки кредит було отримано аж півтори року назад від дня укладення договору поруки, останній платіж по кредиту здійснено позичальником у серпні місяці 2009 року і з цього часу не предявлялися вимоги до поручителя, договір поруки суперечить принципу справедливості, добросовісності, оскільки кредит отримано в валюті а не гривні, а також поручителю не була надана згода дружини для укладення договору поруки.

В судовому засіданні представник позивача вимоги поданої позовної заяви підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача 1 позов не визнав з підстав, зазначених в запереченні.

Відповідач 2 в судове засідання не зявився, однак сторони, зважаючи, що відповідач 2 є позичальником та відповідальності по спірних правовідносинах щодо поруки взагалі не несе, не заперечили проти розгляду справи без участі відповідача 2.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, які надані позивачами на обґрунтування позовних вимог, зясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16.07.2008 року було укладено договір поруки №2/11089195000-ІІ між ПАТ «УкрСибБанк» та ОСОБА_4 (а.с.4-6) з метою забезпечення зобовязання ОСОБА_5 по кредитному договорі від 04.12.2006 року, за умовами якого надано кредит в сумі 160000 доларів США, що еквівалентно 808000 грн., під 12% річних, терміном виконання зобовязання до 03.12.2013 року (а.с.8-17).

Позивач вважає, що договір поруки слід визнати припиненим, оскільки кредит було отримано аж півтори року назад від дня укладення договору поруки, останній платіж по кредиту здійснено позичальником у серпні місяці 2009 року і з цього часу не предявлялися вимоги до поручителя, договір поруки суперечить принципу справедливості, добросовісності, оскільки кредит отримано в валюті а не гривні, а також поручителю не була надана згода дружини для укладення договору поруки.

Однак з такі доводи щодо підстав для припинення оспорюваного договору поруки суд відхиляє виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Договір може бути укладено в будь-який час встановлений сторонами. В силу ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Тому, той довід позивача що договір поруки укладено аж через півтора роки після кредитного договору, а тому є підставою визнання поруки припиненою не заслуговують на увагу.

Доводи позивача про те, що останній платіж по кредиту здійснено позичальником у серпні місяці 2009 року і з цього часу не предявлялися вимоги до поручителя, спростовується матеріалами справи.

Так, в звязку з значною заборгованістю по кредитному договору від 04.12.2006 року, а саме в сумі 1160025.69 грн., Івано-Франківським міським судом 06.01.2010 року був виданий судовий наказ про стягнення з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСибБанк» даної заборгованості, а ухвалою цього ж суду від 24.03.2010 року судовий наказ було скасовано за заявою ОСОБА_5 (а.с.46).

ПАТ «УкрСиббанк» звернувся до Івано-Франківського міського суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 1 258 665.62 грн. в солідарному порядку з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та заочним рішенням від 03.08.2012 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 дану заборгованість (а.с.50). Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 24.12.2012 року було залишено без задоволення заяву про перегляд заочного рішення від ОСОБА_5, інтереси якого представляв ОСОБА_2 (а.с.51). Ухвалою судді Апеляційного суду Івано-Франківської області від 01.08.2013 року апеляційну скаргу на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 24.12.2012 року визнано не поданою та повернуто скаржнику, в звязку з тим що не сплачено було судовий збір і за ухвалою про залишення без руху, повторно надіслану на адресу представника ОСОБА_6, отриману ним 16.07.2013 року, так і не було усунуто недоліки.

Отже судом першої інстанції при прийнятті рішення від 03.08.2012 року було надано оцінку доказам ПАТ «УкрСиббанк» щодо підстави стягнення солідарно боргу і з поручителя, та відповідальність поручителя перед банком, дані обставини досліджувалиися судом при розгляді іншої цивільної справи про стягнення заборгованості, а отже, підстав припинення договору поруки в даних правовідносинах банку та поручителя немає. Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

Відповідно до чч. 1, 3 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк може бути визначено актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

На підставі ч. 1 ст. 252, ч. 1 ст. 253 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями, годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок .

В силу ст..598 ЦК України зобовязання припиняється частково або в повному обсязі на підставі, встановлених договором або законом.

Термін дії договору поруки №2/11089195000-ІІ від 16.07.2008 року зазначено в п. 3.1 до повного припинення всіх зобовязань боржника за основним договором або до погашення поручителем зобовязань боржника в рахунок виконання зобовязань за основним договором в сумі та в її межах якої поручитель відповідає перед кредитором. Термін сплати основного зобовязання по кредитному договору як вже зазначалось вище встановлено до 03.12.2013 року.

Що стосується обгрунтування позивача, що договір поруки суперечить принципу справедливості, добросовісності, оскільки кредит отримано в валюті а не гривні, а також поручителю не була надана згода дружини для укладення договору поруки то суд звертає увагу, що як розяснено постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» (п.13) договір, предметом якого є споживчий кредит в іноземній валюті, укладений після набрання чинності Законом України від 22 вересня 2011 року № 3795-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», за позовом заінтересованої особи може бути визнаний судом недійсним (договір між позичальником та банком укладено в 2006 році).

Пунктом 25 цієї ж постанови вказується, що порука є способом забезпечення виконання зобовязання(стаття 553 ЦК), договір поруки не створює обовязків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором. Окрім того, дружина позивача не оспорює порушення її прав.

Не заслуговують на увагу суду і доводи, що кожна сторінка договору поруки (на 3-х аркушах) не підписана сторонами договору, а тільки на останній сторінці (п.5.5 договору). Однак таке не дотримання вимог не може слугувати визнання припиненим даного договору поруки.

Відповідно до статей 203, 204 ЦК підстави і наслідки недійсності правочину можуть бути передбачені винятково законами.

Однак, посилаючись на дану норму закону, позивач не надав належних доказів укладання саме таких правочинів.

Відповідно до вимог ст.10 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими учасниками процесу доказів.

Згідно ч.1 ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом та ст.61 цього Кодексу.

Відповідно до ст..212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Оцінюючи всі надані сторонами докази суд приходить до висновку, що позовні вимоги не є обґрунтованими і до задоволення не підлягають.

На підставі наведеного, відповідно до ст. 203, 215, 553, 554, 628 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 про припинення договору поруки від 16.07.2008 року №2/11089195000-ІІ, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Довідка: повний текст рішення виготовлено 16 жовтня 2013 року.

Суддя Польська М.В.