Постанова № 34132509, 09.10.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 жовтня 2013 р. (11:12) Справа №801/6140/13-а

Окружний адміністративний суд АР Крим, м. Сімферополь, у складі головуючого судді Гаманка Є.О., за участю секретаря Сироватського М.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська тентова компанія"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.05.13р. №0007211501 та №0008611502

Представники сторін:

представник позивача, Борецька О.Г., довіреність № б.н. від 03.06.13р.;

представник відповідача, Чакал А.Р., довіреність № 39/10-10 від 02.09.13р.

До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська тентова компанія" (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.05.13р. №0007211501 та №0008611502.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача, висновки податкового органу, що викладені у Акті перевірки №2175/15.2/35650564 від 11.04.2013р. є хибними та такими, що суперечать даним бухгалтерського обліку Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська тентова компанія" . Позивач вказує на те, що незважаючи на наявність передбачених чинним, на час виникнення спірних правовідносин, законодавством, первинних документів та реальність впливу підтверджених цими документами господарських операцій на активів (майна), власного капіталу, зобов'язань та фінансових результатів позивача, відповідач дійшов висновків про те, що відображення цих операцій в податковому обліку є порушенням норм законів. На думку позивача, твердження податкового органу, щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та зазначеними в Акті контрагентами, є необґрунтованим.

Ухвалою суду від 12.09.2013р. замінено первісного відповідача - Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів АР Крим.

У судовому засіданні, що відбулося 09.10.13р., представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, представник відповідача заперечував проти позову зазначаючи, що висновки Акту перевірки обґрунтовані та доведені обставинами викладеними у Акті.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська тентова компанія" з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Базис торг», ТОВ «ВТК «Окнополь», ПП «Комманд», ПП "Пан-буд", ПП «Укрторгпартнер», БВП «Строитель-плюс» , ТОВ "Бренд Строй" за період з жовтня 2010р. по 31.08.2011р.

За результатами перевірки складений акт перевірки №2175/15.2/35650564 від 11.04.2013р. (далі-Акт) ( а.с.12-24).

У висновках Акту перевірки встановлено, що позивачем були допущені порушення:

1. пп.5.1, пп. 5.2.1, п.5.2, п.5.3.9 пп. 5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування

прибутку підприємств" від 28.12.94р. № 334/94-ВР в редакції Закону України від

22.05.97р. № 283/97-ВР із змінами і доповненнями, п.44.1 ст. 44, п.138.1, п.138.2, п. 13.8.6, 138.8, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.п. 139.1.9. п 139.1 ст. 1.39 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010, із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 21237,00грн., в т. ч. по періодам:

- за 4 квартал 2010 року в сумі 20259 грн.;

- за 2 квартал 2011 року в сумі 173 грн.;

- за 3 квартал 2011 року в сумі 805 грн.

2. п.п. 3.1.1, п.3.1 ст.3, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 ст.7 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями та п. 185.1 ст. 185, п. 198.1., п. 198.3, п. 198.6. ст.198, п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.10 р. № 2756-УІ (зі змінами та доповненнями), встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 17057грн. у тому числі:

- за 4 квартал 2010р. в сумі 16207грн.;

- за квітень 2011 року в сумі 150 грн.;

- за липень 2011 року в сумі 300 грн.;

- за серпень 2011 року в сумі 400 грн.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби були винесені повідомлення рішення від 22.05.2013р. № 0007211501 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 26302,00грн., у т.ч. за основним платежем - 21237,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 5065,00 грн.; №0008611502 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 21209,75грн., у т.ч. за основним платежем - 17057,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 4152,75грн. (а.с.8-11).

Вищенаведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії) : на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З Акту перевірки вбачається, що відповідачем встановлено неправомірне віднесення позивачем до складу матеріальних витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість, у зв'язку із відсутністю фактичного постачання позивачу товарів, робіт (послуг) контрагентами: ПП «Базис торг», ТОВ «ВТК «Окнополь», ПП «Комманд», ПП "Пан-буд", ПП «Укрторгпартнер», БВП «Строитель-плюс», ТОВ "Бренд Строй" та відсутністю реального виконання господарських операцій.

Відповідач, в якості обґрунтування таких доводів, в акті перевірки посилається на акти про неможливість проведення зустрічних перевірок з питань правомірності проведення господарських операцій з контрагентами для встановлення реальності взаємовідносин та на дані комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем.

Виходячи з вищевикладеного відповідач дійшов висновку про те, що господарські операції відповідача з зазначеними контрагентами є нікчемними та виключив витрати позивача, понесені на оплату товарів та послуг за зазначеними господарськими операціями зі складу валових витрат та податкового кредиту.

При дослідженні сум витрат в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які підлягають віднесенню до складу валових витрат позивача по взаємовідносинах з контрагентами ПП «Базис торг», ТОВ «ВТК «Окнополь», ПП «Комманд», ПП "Пан-буд", ПП «Укрторгпартнер», БВП «Строитель-плюс», ТОВ "Бренд Строй", суд вказує на наступне.

По взаємовідносинам ТОВ « Кримська тентова компанія» з ТОВ «ПТК «Окнополь»:

30.11.2010р. між ТОВ «ПТК «Окнополь» (Продавець) та ТОВ «Кримська тентова компанія» (Покупець) укладений договір купівлі-продажу товару № 12, відповідно до п. 1.2 якого Покупець набуває у Продавця трубу в асортименті на загальну суму 20000,00 грн. (а.с.143-146). Виконання вищенаведеного договору підтверджується наступними документами: податковою накладною № 180 від 30.11.2010 р. на загальну суму 20000,00 грн., в тому числі ПДВ 3333,33 грн., видатковою накладною № 180 від 30.11.2010 р., фіскальними чеками від 30.11.2010 р. та від 01.12.2010р. на загальну суму 20000,00 грн. (а.с.147-149).

По взаємовідносинам з ПП «Пан Буд»:

Між позивачем та ПП «Пан Буд» укладено договір купівлі-продажу товару № 13, відповідно до п. 1.2 якого Покупець придбаває у Продавця крипільну трубу в асортименті на загальну суму 20000,00 грн. Виконання вищенаведеного договору підтверджується: податковою накладною № 721 від 30.11.2010 р. на загальну суму 20000,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 3333,33 грн., видатковою накладною № 721 від 30.11.2010 р., фіскальними чеками на загальну суму 20000,00 грн. (а.с.137-142,249).

По взаємовідносинам ТОВ «Кримська тентова компанія» (Покупець) з ПП «Комманд» (Продавець), судом з'ясовано, що фактичне здійснення господарських операцій між ними за спірний період підтверджується наступними документами:

а) договором купівлі-продажу товару № 14 від 30.11.2010 р., відповідно до п. 1.2 якого Покупець придбаває у Продавця болт анкерний, трубу в асортименті на загальну суму 20000,00 грн.; податковою накладною № 1462 від 30.11.2010 р. на загальну суму 20000,00 грн., в тому числі ПДВ 3333,33 грн., видатковою накладною № 1462 від 30.11.2010 р., фіскальними чеками: від 30.11.2010 р. на суму 10000,00 грн., від 01.12.2010 р. на суму 10000,00 грн. (а.с.130-136);

б) договором № 14 від 15.08.2011 р. на монтаж металоконструкції та тентового покриття, відповідно до п. 1.1., п. 1.2 якого ПП «Комманд» (Виконавець) зобов'язується провести монтаж у встановлені договором строки виробу з текстилю (тентове покриття, ПВХ), загальна сума договору складає 2400,00 грн.; податковою накладною № 62 від 15.08.2011 р. на загальну суму 2400,00 грн., в тому числі ПДВ 400,00 грн.; актом здачі-приймання робіт № ОУ-000062 від 15.08.2011 р.; платіжним дорученням №67 від 15.08.2011р. на суму 2400,00грн. (а.с.108-112).

По взаємовідносинам ТОВ «Кримська тентова компанія» (Покупець) з ПП «Базис Торг» (Продавець) :

Між сторонами укладено договір купівлі-продажу товару № 15 від 30.11.2010 р., відповідно до п. 1.2 якого Покупець придбаває у Продавця тканину ПВХ на загальну суму 17250,17 грн. Виконання вищенаведеного договору підтверджується: податковою накладною №1718 від 30.11.2010 р. на загальну суму 17250,17 грн., в тому числі ПДВ 2875,03 грн., видатковою накладною № РН-0001718 від 30.11.2010 р.; платіжним дорученням №156 від 30.11.2010р. на суму 17250,17 грн. (а.с.123-129).

По взаємовідносинам ТОВ «Кримська тентова компанія» (Замовник) та ТОВ «Бренд Строй» (Замовник):

Між сторонами укладено договір № 6 на монтаж металоконструкції та тентового покриття від 29.04.2011 р., відповідно до п. 1.2 якого Виконавець зобов'язується провести монтаж у встановлені строки вироби з текстилю (тентове покриття ПВХ) на загальну суму 900,00 грн. Виконання договору підтверджується: податковою накладною № 39 від 29.04.2011 р. на загальну суму 900,00 грн., в тому числі ПДВ 150,00 грн., актом здачі-приймання робіт (надання послуг); платіжним дорученням №32 від 29.04.2011р. на суму 900,00 грн. (а.с.118-122).

По взаємовідносинам ТОВ «Кримська тентова компанія» (Замовник) та ПП «Укрторгпартнер» (Виконавець):

Між сторонами укладено договір № 7 на монтаж металоконструкції та тентового покриття № 7 від 22.07.2011 р., відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого Виконавець зобов'язується провести монтаж у встановлені договором строки вироби з текстилю (тентове покриття, ПВХ) на загальну суму 1800,00 грн. Виконання договору підтверджується: податковою накладною № 92 від 22.07.2011 р. на загальну суму 1800,00 грн., в тому числі ПДВ 300,00 грн., актом № ОУ-000092 від 22.07.2011 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг); платіжним дорученням №59 від 22.07.2011р. на суму 1800,00 грн. (а.с.113-117).

По взаємовідносинам ТОВ «Кримська тентова компанія» (Клієнт) та СПП «Строитель плюс» (Експедитор):

Між сторонами укладено договір від 01.12.2010 р., відповідно до п.п.1.1, 1.2 якого вказаним договором визначаються взаємовідносини сторін щодо організації та забезпечення транспортних та монтажних послуг, які пов'язані з перевезенням та монтажем готової конструкції, комплекс яких надається Експедитором за рахунок та за плату Клієнта, про виконання якого свідчать: податкова накладна № 7072 від 28.12.2010 р. на загальну суму 20000,00 грн., в тому числі ПДВ 3333,33 грн., акт № 7072 від 28.12.2010 р., фіскальні чеки №№ 3509, 3521 від 29.12.2010 р. на загальну суму 20000,00 грн. (а.с.75-81).

Таким чином, первинними документами підтверджуються господарські взаємовідносини ТОВ «Кримська тентова компанія» з контрагентами: ТОВ «ПТК «Окнополь», ПП «Пан Буд», ПП «Комманд», ПП «Базис Торг», СПП «Строитель плюс», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Укрторгпартнер», - загальна сума операцій по яких склала 102350,17 грн., в тому числі ПДВ в сумі 16958,35 грн.

Під час судового розгляду справи встановлено наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів, які є єдиними документами на підставі яких платник податку може віднести до валових витрат та включати до податкового кредиту відповідні суми.

Документи створені у ході виконання укладених договорів між позивачем та вказаними контрагентами, в силу норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Документи, що залучені до матеріалів справи, мають реквізити, необхідні для підтвердження здійснення господарської операції по оприбуткуванню, та ведення бухгалтерського обліку і є первинними документами.

Суд звертає увагу на те, що Акт перевірки не містить опису дослідження первинних документів позивача та не містить посилання на невідповідність цих документів вимогам діючого законодавства.

З урахуванням викладеного слід зазначити, що посилання відповідача, в обґрунтування своїх висновків, на акти про неможливість проведення зустрічної звірки є безпідставними, оскільки відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В той же час, Акти про неможливість проведення зустрічних перевірок, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.

При цьому суд зазначає, що зустрічні звірки не можуть вважатися належним порівнянням первинних бухгалтерських та інших документів цих контрагентів із відповідними документами позивача, та як наслідок слугувати податковою інформацією на підставі якої податковим органом зроблено висновок щодо підтвердження (не підтвердження) вчинених господарських операцій.

Щодо правомірності висновків податкового органу, зроблених на підставі даних комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем, суд зазначає, що процес співставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів, є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці. При цьому використання даних комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем не звільняє податковий орган від обов'язку дослідження первинних документів.

Відповідно до вимог п.п. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88, передбачає, що «первинні документи» - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши надані позивачем суду на підтвердження правомірності формування спірного податкового кредиту документи, які були також досліджені відповідачем при перевірці, суд вважає безпідставним неприйняття їх відповідачем до уваги, оскільки вказані документи містять обов'язкові реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що у частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України, зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, що викладена у постанові від 14 листопада 2012 року у справі № К/9991/50772/12, при визначенні законності висновків органів податкової служби щодо нікчемності правочинів платника податків судам слід враховувати, зокрема те, що головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом: "Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку". Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях".

Судом з'ясовано, що договори укладені між позивачем та контрагентами, виходячи з їх змісту, спрямовані не на незаконне заволодіння майном держави, а на передачу товарів (послуг) покупцю і отримання за це коштів продавцем.

Таким чином, зміст правочинів з ПП «Базис торг», ТОВ «ВТК «Окнополь», ПП «Комманд», ПП "Пан-буд", ПП «Укрторгпартнер», БВП «Строитель-плюс», ТОВ "Бренд Строй" не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства, угоди укладені за вільним волевиявленням його учасників, у формі, встановленій законом, та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями свідчать про реальне виконання вказаних правочинів.

Акт перевірки не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договорів із контрагентами суду не надано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Будь - яких доказів недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість податковим органом не подано.

Використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних (отриманих) товарів (робіт, послуг) та їх подальша реалізація з метою отримання прибутку підтверджується наступними документами:

- договір на виготовлення тентового покриття від 10.04.2011 р. з ВАТ АК «Кримавтотранс» (Замовник), відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого ТОВ «Кримська тентова компанія» (Виконавець) зобов'язується виготовити та здійснити монтаж у встановлені договором строки вироби з текстилю (тентове покриття, ПВХ), загальна суму договору 42900,00 грн., про що свідчать: податкова накладна № 1 від 11.04.2011 р. в сумі 18900,00 грн., в тому числі ПДВ 3150,00 грн., податкова накладна № 01 від 21.07.2011 р. на загальну суму 24000,00 грн.. в тому числі ПДВ 4000,00 грн., акт № ОУ-0000001 від 21.07.2011 р. на загальну суму 42900,00 грн.;

- договір № 20 від 15.11.2010 р., відповідно до п.п.1.1, 1.2 якого ТОВ «Кримська тентова компанія» (Виконавець) зобов'язується виготовити та провести монтаж на ділянці ТОО «Корпорация Казахмыс» - пансіонат «Лучезарный» металоконструкцію з тентовим покриттям згідно з технічним завданням, про що свідчать: податкова накладна № 7 від 26.11.2010 р. на загальну суму 120000,00 грн., в тому числі ПДВ 20000,00 грн., податкова накладна № 9 від 21.12.2010 р. на загальну суму 50000,00 грн., в тому числі ПДВ 8333,33 грн., податкова накладна № 10 від 21.12.2010 р. на загальну суму 24100,00 грн., в тому числі ПДВ 4016,67 грн., акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000001 від 27.12.2010 р.;

- договір від 01.08.2011 р., відповідно до п.1.1 якого ТОВ «Кримська тентова компанія» (Виконавець) зобов'язується виготовити та провести монтаж на ділянці ТОВ «Техномаш-Крим» (Замовника) металоконструкцію з тентовим покриттям згідно технічного завдання, про що свідчать: податкова накладна № 1 від 05.08.2011 р. на загальну суму 17105,10 грн., в тому числі ПДВ 2850,85 грн., акт № ОУ-0000001 від 05.08.2011 р. здачі-приймання робіт (надання послуг) (а.с.82-107).

Сплата на користь позивача наданих послуг з боку контрагентів підтверджується в наявними в матеріалах справи банківськими виписками, що свідчить про реальну реалізацію позивачем придбаних (отриманих) товарів (послуг) з метою отримання прибутку.

За таких підстав, доводи відповідача про відсутність здійснення реального виконання господарських операцій є необґрунтованими.

Що стосується висновків податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства суд зазначає наступне.

Відповідно до п.3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон №334) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

Згідно з п.5.1 ст. 5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Зазначений обов'язок платника податку - покупця встановлений законодавцем з врахуванням права платника податку на включення до валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг) в податковому періоді за датою оприбуткування цих товарів (робіт, послуг) незалежно від їх оплати, як це передбачено пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 вказаного Закону, зменшуючи при цьому об'єкт оподаткування без понесення реальних витрат у розмірі суми, на яку відбулося таке зменшення.

У такий спосіб законодавець забезпечив відповідність об'єкту оподаткування, а відтак і податкових зобов'язань платника податку фактичним даним його фінансово-господарської діяльності, що відповідає такому принципу побудови системи оподаткування, як обов'язковість, суть якого згідно зі ст. 3 Закону України «Про систему оподаткування» полягає, в тому числі, у впровадженні норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період.

Таким чином, згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 у платника податків виникають валові витрати, в тому числі, понесені у межах відповідних договорів про виконання робіт, послуг.

Згідно з п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону №334 не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, обов'язковими умовами включення витрат платника податків до складу валових витрат є їх пов'язаність з веденням господарської діяльністю, а також підтвердження їх відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Слід зазначити, що п.5.11 ст. 5 Закону №334 заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Правила ведення податкового обліку визначено статтею 11 Закону №334, однак вказана стаття не містить переліку обов'язкових документів, якими повинні бути підтверджені валові витрати.

Згідно п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Пунктом 138.1.1 ст. 138 ПКУ, передбачено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПКУ, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПКУ, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Беручи до уваги, що господарські операції між позивачем та ПП «Базис торг», ТОВ «ВТК «Окнополь», ПП «Комманд», ПП "Пан-буд", ПП «Укрторгпартнер», БВП «Строитель-плюс», ТОВ "Бренд Строй" були товарними, реальними та підтверджені наданими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, суд вважає безпідставними висновки відповідача про заниження позивачем податку на прибуток підприємств за спірний період.

Відповідно до п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який втратив чинність, але діяв під час виникнення спірних відносин, далі Закон №168), поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

В силу вимог п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій

- або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4.5 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту с суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пунктом 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168 передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити реквізити, що наведені у цій статті, зазначені окремими рядками.

Як зазначено у п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону №168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналогічні норми викладені у Податковому кодексі України.

Пункт 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.6.2 Наказу Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 року, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 22.11.2011р. за № 1333/20071 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Пункт 198.3 ст. 198 КАС України визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Як зазначено у п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як зазначено у п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

При цьому, в силу п. 184.5 ст. 185 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

ПП «Базис торг», ТОВ «ВТК «Окнополь», ПП «Комманд», ПП "Пан-буд", ПП «Укрторгпартнер», БВП «Строитель-плюс», ТОВ "Бренд Строй" на момент укладення з позивачем договорів і виписки податкових накладних були зареєстровані у якості платників податку на додану вартість.

Перевіряючи податкові накладні, виписані ПП «Базис торг», ТОВ «ВТК «Окнополь», ПП «Комманд», ПП "Пан-буд", ПП «Укрторгпартнер», БВП «Строитель-плюс», ТОВ "Бренд Строй" судом встановлено, що вони відповідають вимогам податкового законодавства України, чинного на час їх виписки.

Враховуючи дотримання норм чинного законодавства під час оформлення первинних бухгалтерських та податкових документів позивачем та його контрагентами, суд вважає протиправним визначення податковим органом позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення. Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами обґрунтованість своїх заперечень.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову

Відповідачем не надано доказів не отримання позивачем товарів (послуг) від зазначених вище контрагентів, не проведення платежів з ними (в тому числі оплату ПДВ), не використання товарів (послуг) в господарській діяльності платника податків.

З урахуванням викладено, позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1,2 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, відповідно до задоволених позовних вимог.

Під час судового засідання, яке відбулось 09.10.2013 р., оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлений та підписаний 14.10.2013 р.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст.94,160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, прийняті відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська тентова компанія" 22.05.2013р.:

- № 0007211501 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 26302,00грн., у т.ч. за основним платежем - 21237,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 5065,00 грн.;

- №0008611502 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 21209,75грн., у т.ч. за основним платежем - 17057,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 4152,75грн.

3. Стягнути судовий збір в розмірі 475,12грн.(чотириста сімдесят п'ять гривен дванадцять копійок) із Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська тентова компанія" .

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Гаманко Є.О.