Рішення № 34122420, 05.09.2013, Київський районний суд м. Донецька

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №2/257/2495/13

05 вересня 2013 року Київський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого - судді Лях М.Ю.,

при секретарі - Харитоновій А.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №9 цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Грандфінресурс» про визнання договору недійсним договору, стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПП «Грандфінресурс» про визнання недійсним договір № 202577 від 25.05.2011 року укладеного між ними, щодо надання грошової суми у вигляді позики в розмірі 80 000 грн., а також стягнення з відповідача на її користь грошових коштів в розмірі 19 133,45 грн., сплачених нею за договором укладеним договором.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 25.05.2011 року між нею та відповідачем було укладено договір № 202577, додаток № 1 та додаток № 2 до цього договору. Згідно умов договору відповідач зобов'язується вчинити від імені та за рахунок позивача певні юридичні дії, спрямовані на придбанні товару, зазначеного у додатку № 1 до вказаного договору, на умовах діяльності програми «Альянс Україна», що міститься в додатку № 2, в тому числі: організувати та проводити захід по розподілу грошового фонду та надати учаснику (позивачу) відповідну грошову суму в позику. Як зазначає позивач, вона виконала зобов'язання відповідно до умов укладеного договору, сплатила відповідачу разовий комісійний внесок в розмірі 5 600 грн., а також з червня 2011 року по лютий 2013 року сплачувала на вимогу відповідача щомісячні грошові внески та щомісячні адміністративні витрати на загальну суму 13 533,45 грн. Всього вона сплатила відповідачу 19 133,45 грн., але відповідач відмовляється надати грошову позику, при цьому вимагає від неї продовжувати виплачувати щомісячні платежі. Позивач зазначає, що вказаний договір порушує її права як споживача, оскільки вводить в оману та містить ознаки пірамідальної схеми, відповідач здійснює нечесну підприємницьку діяльність, що відповідно до положень Закону України «Про захист прав споживачів» є підставою для визнання такої угоди недійсною.

В судове засідання позивач не з'явилась, була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи від неї не надходило, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутністю, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі на підставах, викладених в позовній заяві, проти ухвалення заочного рішення по справі не заперечує.

В судове засіданні представник відповідача не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового рекомендованого відправлення, причини неявки до суду не повідомив, ніяких пояснень чи заперечень щодо заявлених позовних вимог та клопотання про відкладення розгляду справи від нього не надходило, тому враховуючи, що позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення, суд відповідно до ч. 1 ст.224 ЦПК України вважає необхідним розглянути справу на підставі наявних у справі доказів з ухваленням заочного рішення

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 11 травня 2011 року між сторонами було укладено договір № 202577, спрямований на придбання товару, зазначеного в додатку № 1 до даного договору, на умовах діяльності програми «Альянс Україна», що міститься в додатку № 2, який є невід'ємною частиною цього договору (отримання грошових коштів у розмірі 80000 грн.) (арк. справи 6-12).

Згідно умов вказаного договору адміністратор за згодою учасника зобов'язується вчинити від імені та за рахунок учасника певні юридичні дії, а саме: сформувати реєстр учасників, забезпечити його адміністрування, організовувати та проводити захід по розподілу грошового фонду, здійснити оплату товару на користь учасника або надати учаснику відповідну суму у позику. Учасник в свою чергу зобов'язується сплатити одноразовий комісійний внесок та адміністративний платіж, також своєчасно не пізніше 15 числа кожного місяця сплачувати загальний платіж, який включає чистий внесок, за рахунок якого адміністратор здійснює оплату товару чи надає відповідні суми у позику та адміністративні витрати, що є платою за послуги адміністратора з організації діяльності програми. Підписавши договір, позивач подав заяву про те, що йому умови договору зрозумілі, він сумлінно виконує умови договору. Відповідач також виконує умови договору, бо формує реєстр учасників, приймає заяви на участь у розподілі грошового фонду, проводить заходи щодо розподілу грошового фонду. Позивач приймає участь у заході по розподілу грошового фонду (арк. справи 6-12).

Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що оскільки вказаний Закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів про надання фінансово кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття і ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг).

З наведеного вбачається, що між сторонами було укладено правочин, договір від 11 травня 2011 року, предметом якого є надання послуг.

За статтею 2 цього Договору та Додатку № 1 до нього передбачені обов'язки учасника, а саме: сплатити одноразовий комісійний внесок, що становить 5600 грн., та загальний адміністративний платіж в сумі 5600 грн.; щомісячно сплачувати загальний платіж в сумі 644,45 грн., який включає чистий внесок в сумі 444,45 грн., за рахунок якого здійснює оплату вартості товару чи надає відповідні суми у позику, та адміністративні витрати в сумі 200 грн. - плата за послуги з організації діяльності програми та інше.

Відповідно до термінів, викладених в додатку № 2 до договору програма «Альянс Україна» базується на створенні груп учасників, метою яких є придбання бажаних товарів з розстроченням платежу на досить тривалий час, у порядку та на умовах, передбачених договором та додатками до нього.

Умовами програми «Альянс Україна», що є додатком № 2 до договору, за статтею 4 передбачений порядок проведення заходу по розподілу грошового фонду та порядок проведення заходу згідно заяви. За їх змістом вбачається, що рішення про передачу позивачу товару залежить від волі відповідача, який на власний розсуд приймає таке рішення. Процедура прийняття рішення про передачу товару є непрозорою, а інформація щодо результатів проведених конкурсів та осіб, які отримали право на товар є конфіденційною і не може бути реально перевірена позивачем.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що діяльність ПП «Грандфінресурс» вводить споживача в оману, оскільки програма «Альянс Україна» формується виключно на коштах учасників програми, без залучення коштів ПП «Грандфінресурс». Оплата товару здійснюється за кошти, внесені учасниками програми, а в подальшому учасник, який отримав товар, сплачує внески, які фактично компенсують кошти іншим учасникам програми, тобто один учасник програми за свої власні кошти, без інвестування коштів відповідача оплачує товар іншому учаснику програми.

Суд, з огляду на вищенаведене встановив, що позивач сплачувала відповідачу кошти не за одержання товару чи послуги, а фактично за можливість одержання права на отримання позики, яке надавалось не за рахунок відповідача, а за рахунок залучення інших споживачів та їх коштів до такої ж системи. До того ж право отримати товар позивачем залежить від розміру фонду і внесення коштів іншими учасниками програми.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Згідно до частини 9 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо в результаті застосування умов договору, що обмежують права споживача, споживачеві завдано збитків, вони повинні відшкодовуватися винною особою у повному обсязі.

Статтею 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється, яка включає у себе, крім іншого, будь-яку діяльність, що вводить споживача в оману.

На підставі частини 2 статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно, крім іншого, основних характеристик продукції. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Окрім іншого Законом України «Про захист прав споживачів» заборонена підприємницька діяльність, що вводить споживача в оману, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

За частиною 6 статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд України, що була ним викладена в постанові від 23 травня 2012 року по справі № 6-35цс12, яка на підставі частини 1 статті 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Згідно частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

На підставі статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Як роз'яснено у пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Суд, задовольняючи позов ОСОБА_1 частково, виходить з того, що спірний договір є недійсним за законом, оскільки містить несправедливі умови та його було укладено внаслідок використання відповідачем нечесної підприємницької практики.

З урахуванням переліченого договір між сторонами по справі є нікчемним правочином, оскільки він здійснений з використанням нечесної підприємницької практики, тому є недійсним, що встановлено Законом (частина 6 статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів»). Тому визнання судом недійсним вказаного договору, який є нікчемним правочином, непотрібно, бо його недійсність визначена законом.

Відповідно до квитанції, які є в матеріалах справи, ОСОБА_1 здійснила на користь ПП «Грандфінресурс» виплату грошових коштів у загальному розмірі 19133,45 грн. (арк. справи 13-57).

Оскільки недійсний правочин не створює юридичних наслідків, кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане на виконання цього правочину, тому суд вважає необхідним стягнути з відповідача, відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України на користь позивача всю суму, сплачену ОСОБА_1 за договором від 11 травня 2011 року № 202577, що дорівнює 19133,45 грн.

Згідно зі статті 88 ЦПК України з Приватного підприємства «Грандфінресурс» підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 229,40 грн.

На підставі наведеного, керуючись статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, Закону України «Про захист прав споживачів», статтями 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-215, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Грандфінресурс» про визнання договору недійсним договору, стягнення грошових коштів - задовольнити частково.

Застосувати до договору № 202577 від 11 травня 2011 року, укладеному між Приватним підприємством «Грандфінресурс» та ОСОБА_1, наслідки його недійсності, стягнувши з Приватного підприємства «Грандфінресурс», ЄДРПОУ: 31469012, що знаходиться в місті Києві по вул. Ярославів Вал 13/2Б офіс 3, на користь ОСОБА_1, ІПН: НОМЕР_1, грошові кошти в розмірі 19 133 (дев'ятнадцять тисяч сто тридцять три) грн. 45 коп.

Стягнути з Приватного підприємства «Грандфінресурс» на користь держави судовий збір в розмірі 229,40 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя Київського районного суду

м. Донецька М.Ю. Лях