Рішення № 34113806, 07.10.2013, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 07.10.2013

Справа № 320/4340/13-ц

Провадження № 2/320/1783/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 жовтня 2013 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Притуло Л.В.

при секретарі Луценко П. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувсь до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 22.06.2009 року рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ «Універсал Банк» було перейменовано в ПАТ «Універсал Банк». 03.06.2008 року між банком та відповідачем був укладений кредитний договір № ВL5309, згідно умов якого відповідач отримав кредит в розмірі 20 000 доларів США, строком до 01.06.2015 року зі сплатою 25,50% річних за користування кредитом, а починаючи з 26.08.2008 року відсоткова ставка становила 26,00% річних. Відповідач систематично не виконував належним чином зобовязання по поверненню кредиту та сплаті відсотків за користуванням ним. Станом на 14.02.2013 року заборгованість склала 38 176,75 доларів США, що в еквіваленті в національній валюті України за офіційним курсом НБУ, станом на дату розрахунку становить 305 146,76 гривень, яка складається з: 19 541,80 доларів США, що в еквіваленті в національній валюті України за офіційним курсом НБУ становить 156 197,61 гривень заборгованість за кредитом; 14 587,67 доларів США, що в еквіваленті в національній валюті України за офіційним курсом НБУ становить 116 599,25 гривень заборгованості по відсотках; 4 047,28 доларів США, що в еквіваленті в національній валюті України за офіційним курсом НБУ становить 32 349,91 гривень заборгованість по підвищеним відсоткам. До теперішнього часу заборгованість не погашена. Позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 305 146,76 гривень та сплачений судовий збір в розмірі 3051,47 гривню.

Представник позивача ОСОБА_2. у судове засідання не зявився, від нього надійшла заява про слухання справи у його відсутність, на позовних вимогах наполягає.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не зявився, будучи належним чином повідомлений про час та місце слухання справи.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі та пояснив, що до цієї заяви необхідно застосувати позовну давність, так як 03.06.2008 року між сторонами по справі було укладено кредитний договір. Кредит брався для заняття підприємницькою діяльністю. Однак, 22.01.2009 року позивачем було надіслано на адресу ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення суми заборгованості за кредитом. Дана вимога позивача грунтується на п. 6.1. кредитного договору та п. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів». У звязку з чим, позивач керуючись п. 6.1. кредитного договору змінив термін повернення кредиту. Новим терміном погашення кредиту стало 22.02.2009 року. Тому право звернення до суду у позивача виникло 23.02.2009 року. Однак позивач не скористався своїм правом впродовж визначеного законодавством терміну, та звернувся до суду лише 19.04.2013 року, тобто через понад 13 місяців після закінчення строку позовної давності щодо стягнення заборгованості. Законом забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, що підтверджується Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин». У кредитному договорі відсутня вказівка про збільшення терміну позовної давності, ніж це встановлено цивільним законодавством України. Таким чином він вважає, що наявні підстави для застосування до позовних вимог позивача строку позовної давності терміном 3 роки. Крім того, із спливом позовної давності до основної вимоги, вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладання стягнення на заставлене майно тощо). Додатковою вимогою є стягнення відсотків за користування грошовими коштами. Також не підлягають задоволенню вимоги щодо стягнення з відповідача судових витрат.

Вислухавши представника відповідача ОСОБА_4, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

03.06.2008 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 був укладений договір № ВL5309, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 20 000 доларів США, строком до 01.06.2015 року зі сплатою 25,50% річних за користування кредитом (а.с.7-12).

Правонаступником ВАТ «Універсал Банк» є ПАТ «Універсал Банк» (а.с.21).

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору позивач зобовязаний був видати відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі 20 000 доларів США, а відповідач зобовязаний повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом на умовах та в порядку, визначених у цьому договорі (а.с.7).

ПАТ «Універсал Банк» виконав свої зобовязання у повному обсязі, а саме в порядку передбаченому кредитним договором перерахував на рахунок відповідача ОСОБА_1 № 26209000201393 кредитні кошти в сумі 19 400 доларів США (а.с.16).

Відповідно до п. 1.4. кредитного договору цільове використання (мета) кредиту поточні цілі (а.с.8).

Відповідно до п. 1.2.2. кредитного договору відповідач зобовязаний повернути кредит у повному обсязі в термін та розмірах, що встановлені Графіком погашення кредиту згідно Додатку № 1 до цього договору, при цьому сторони погодили, що терміном погашення кожного щомісячного ануїтетного платежу за Графіком погашення кредиту вважається останній робочий день, що передує 01 числу кожного місяця строку кредитування, протягом якого відповідач зобовязаний сплатити ануїтетний платіж (а.с.7).

26.08.2008 року у звязку з тенденціями у фінансовій сфері та економічною ситуацією в Україні, позивачем було змінено процентну ставку за користування кредитними коштами з 25,50% до 26% річних, про що був повідомлений ОСОБА_1, що підтверджується листом від 26.08.2008 року вих.. № НОМЕР_1/2600 (а.с.60).

Однак в порушення умов кредитного договору відповідач ОСОБА_1 неналежним чином не виконував взяті на себе зобовязання.

22.01.2009 року відповідачу ОСОБА_1 була направлена вимога про погашення суми боргу.

23.01.2009 року відповідач ОСОБА_1 отримав вимогу та ознайомився з її змістом, що підтверджується його підписом на вимозі (а.с.17).

Однак відповідач продовжував порушувати умови кредитного договору та не сплачувати щомісячні платежі, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором.

Станом на 14.02.2013 року загальна сума заборгованості відповідача склала 305 146,76 гривень, яка складається з: 19 541,80 доларів США, що в еквіваленті в національній валюті України за офіційним курсом НБУ становить 156 197,61 гривень заборгованість за кредитом; 14 587,67 доларів США, що в еквіваленті в національній валюті України за офіційним курсом НБУ становить 116 599,25 гривень заборгованості по відсотках; 4 047,28 доларів США, що в еквіваленті в національній валюті України за офіційним курсом НБУ становить 32 349,91 гривень заборгованість по підвищеним відсоткам (а.с.5-6).

На теперішній час заборгованість за вищевказаним кредитом відповідачем не погашена.

Відповідно до п. 3.4. рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 року № 15-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозвязку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг), згідно з частинами першою, третьою статті 1054 Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник повернути кредит та сплатити відсотки. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Захист інтересів споживачів фінансових послуг є метою державного регулювання ринків фінансових послуг також відповідно до пункту 2 статті 19 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року № 2664III (далі Закон про фінансові послуги).

Згідно з положеннями пунктів 22, 23 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачем вважається фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не повязаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обовязків найманого працівника. Споживчий кредит це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

За частиною першою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобовязання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобовязується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Відповідно до кредитного договору № ВL5309 від 03.06.2008 року гроші видавалися відповідачу ОСОБА_1 на поточні потреби.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 суду пояснив, що кредит брався для ведення підприємницької діяльності.

Таким чином, судом встановлено, що позивач надав відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти на ведення підприємницької діяльності, а не для придбання продукції.

В звязку з чим, відповідач ОСОБА_1 не є споживачем, а сам договір не є споживчим кредитом, так як кредит був наданий на ведення підприємницької діяльності.

Крім того, гроші були надані у іноземній валюті, що також є доказом того, що даний договір не є договором про надання споживчого кредиту.

Посилання представника відповідача ОСОБА_3 на те, що строк позовної давності почав перебігати з 23.02.2009 року, а саме зі спливом 30 днів після отримання відповідачем ОСОБА_1 вимоги про дострокове повернення кредитних коштів, не знайшли свого підтвердження, так як відповідно кредитного договору № ВL5309 від 03.06.2008 року, відповідач зобовязувався повернути кредитні кошти не пізніше 01.06.2015 року, тому строк позовної давності почне перебігати саме з 01.06.2015 року.

А вимога позивача від 22.01.2009 року, є одним з видів впливу на відповідача на його належне виконання умов кредитного договору.

В звязку з чим, заява представника відповідача ОСОБА_3 про застосування до даної позовної заяви строку позовної давності не підлягає задоволенню, так як строк позовної давності не порушено.

Відповідно до ч. 1 ст.. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

При подачі позову позивачем сплачений судовий збір в сумі 3051,47 гривень (а.с.4).

Таким чином, суд вважає, що позовна заява Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості законна, обґрунтована та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 215 ЦПК України, ст. ст. 509, 526, 549-551, 610-611, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, що мешкає за адресою: м. Мелітополь, вул.. Бєлякова, 74, та зареєстрований за адресою: м. Мелітополь, проспект 50-річчя Перемоги, 22 кв. 86, іден. номер НОМЕР_2, на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на р/р 32004160302 в ГУ НБУ по м. Києву та Київської області, ЄДРПОУ 21133352, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул.. Автозаводська, 54/19, суму заборгованості по кредитному договору № ВL5309 від 03.06.2008 року в розмірі 305 146 (триста пять тисяч сто сорок шість) гривень 76 (сімдесят шість) копійок, яка складається з:

-156 197 (сто пятдесят шість тисяч сто девяносто сім) гривень 61 (шістдесят одна) копійка заборгованість за кредитом;

-116 599 (сто шістнадцять тисяч пятсот девяносто девять) гривень 25 (двадцять пять) копійок заборгованості по відсотках;

-32 349 (тридцять дві тисячі триста сорок девять) гривень 91 (девяносто одна) копійка заборгованість по підвищеним відсоткам

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, що мешкає за адресою: м. Мелітополь, вул.. Бєлякова, 74, та зареєстрований за адресою: м. Мелітополь, проспект 50-річчя Перемоги, 22 кв. 86, іден. номер НОМЕР_2, на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на р/р 32004160302 в ГУ НБУ по м. Києву та Київської області, ЄДРПОУ 21133352, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул.. Автозаводська, 54/19, витрати по сплаті судового збору в розмірі 3051 (три тисячі пятдесят одна) гривня 47 (сорок сім) копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ: